Справа № 2-3529/10  

  З А О Ч Н Е    Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я  

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  

29 жовтня 2010 року                                                                                              м. Київ  

 Солом’янський районний суд м. Києва у складі:

  головуючого                  судді Шевченко Л. В.,

при секретареві            Прохоровій К. Д.,  

 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» в особі Центральної філії відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -

в с т а н о в и в:  

 У липні 2010 року ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» в особі Центральної філії звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 06.04.2009 між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування  автотранспорту, оформлений полісом № 19G-0249213, предметом якого є майнові інтереси, пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням автомобілем Шевроле Авео, державний номер НОМЕР_1.

 28.04.2009 в м. Києві по вул. Клінічній, сталася дорожньо-транспортна пригода з участю автомобіля Ніссан, державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 та Шевроле Авео, державний номер НОМЕР_1, під керуванням страхувальника.

 Позивач на виконання умов договору страхування здійснив виплату страхового відшкодування на користь страхувальника в розмірі 969,30 грн. та поніс витрати у сумі 320 грн. за проведення автотоварознавчої експертизи.

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду і просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду в порядку регресу в розмірі 1289,30 грн., а також понесені ним судові витрати.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позов у повному обсязі та просила його задовольнити з підстав наведених у ньому.

Відповідач у судове засідання не з’явилася, хоча про дату час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Причини своєї неявки суду не повідомила.

За цих обставин, суд на підставі ч. 1 ст. 224 ЦПК України, враховуючи думку представника позивача, яка не заперечувала проти розгляду справи у відсутність відповідача, визнав можливим провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.    

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Судом встановлено, що 06.04.2009 між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування  автотранспорту, оформлений полісом № 19G-0249213, предметом якого є майнові інтереси, пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням автомобілем Шевроле Авео, державний номер НОМЕР_1 (а.с. 8).

28.04.2009 в м. Києві по вул. Клінічній, сталася дорожньо-транспортна пригода з участю автомобіля Ніссан, державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 та Шевроле Авео, державний номер НОМЕР_1, під керуванням страхувальника, що підтверджується довідкою УДАІ в м. Києві від 30.04.2009 № 77442 (а.с. 6).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.

Постановою Солом’янського районного суду м. Києва від 03.06.2009 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. (а.с. 7).

Судом встановлено, що на підставі заяви ОСОБА_2 від 18.06.2009 (а.с. 10), висновку спеціаліста № С-822 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 22.06.2009 (а.с. 17-20), страхового акту № 77442 від 01.07.2009 (а.с. 9) та на виконання умов договору  добровільного страхування  автотранспорту, оформленого полісом № 19G-0249213 від 04.06.2009, позивачем було виплачено страхувальнику 969,30 грн. страхового відшкодування, що підтверджується видатковим касовим ордером від 27.08.2009 (а.с. 12). Крім того, позивач поніс витрати, пов’язані з проведенням експертного автотоварознавчого дослідження, розмір яких складає 320 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 7303 від 28.08.2009 (а.с. 13).

За правилами ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частиною 1 статті 1191 ЦК України також передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, у судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт виплати позивачем страхового відшкодування, внаслідок чого він має право зворотної вимоги.

Повно та всебічно з’ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, тому підлягають задоволенню.

З урахуванням задоволення позовних вимог відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача  на користь позивача, підлягають стягненню судові витрати в розмірі 51 грн. судового збору та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 979, 993, 1188, 1191 ЦК України, Законом України «Про страхування», ст. ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218, 223, 224-226 ЦПК України, суд,  

  в и р і ш и в:  

 Позов відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» в особі Центральної філії відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» в особі Центральної філії відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» у рахунок відшкодування шкоди в порядку регресу 1289 гривень 30 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» в особі Центральної філії відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» судовий збір у сумі 51 гривня та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 гривень.

 Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження – після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі, якщо рішення було ухвалено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання його копії.  

  Головуючий