Головуючий у 1 інстанції - Кірієнко В.О.
Суддя-доповідач - Жаботинська С.В.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 вересня 2010 року справа №2а-6350/10/0570
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Жаботинської С.В., суддів Нікуліна О.А., Радіонової О.О.,
при секретарі судового засідання Ольховій О.В.,
за участю представників позивача: Мірошникової О.В., Бузівської Н.М., представників відповідача Ястремського В.П., Голєвич Л.В., Руднєвої Н.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції міста Маріуполя Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2010 року у справі № 2а-6350/10/0570 за позовом ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь»до Державної податкової інспекції міста Маріуполя Донецької області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень:
№ 0000230150/0 від 26.08.2009 року, № 0000230150/1 від 02.11.2009 року,
№ 0000010150/2 від 12.01.2010 року, № 0000010150/3 від 12.03.2010 року,
№ 0000190150/0 від 27.07.2009 року, № 0000190150/1 від 08.10.2009 року,
№ 0000190150/2 від 11.01.2010 року, № 0000190150/3 від 12.03.2010 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивач - Відкрите акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь»звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції міста Маріуполя Донецької області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень:
№ 0000230150/0 від 26.08.2009 року, № 0000230150/1 від 02.11.2009 року,
№ 0000010150/2 від 12.01.2010 року, № 0000010150/3 від 12.03.2010 року,
№ 0000190150/0 від 27.07.2009 року, № 0000190150/1 від 08.10.2009 року,
№ 0000190150/2 від 11.01.2010 року, № 0000190150/3 від 12.03.2010 року.
Вважає, що податкові повідомлення - рішення не відповідають діючому законодавству і підлягають скасуванню.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що ДПІ у м. Маріуполі проведені документальні невиїзні (камеральні) перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок згідно декларацій за червень та липень 2009 року. По результатам перевірок складені акти № 379/15-013/00191158 від 21.07.2009 та № 432/15-013/00191158 від 20.08.2009 та встановлені наступні порушення:
- занижені податкові зобов’язання на суму 38818,89 грн.;
- до складу податкового кредиту травня 2009 року та червня 2009 року віднесені податкові накладні, по яких право на податковий кредит використано в попередніх податкових періодах;
- до складу податкового кредиту травня 2009 року та червня 2009 року віднесені податкові накладні, по яких податкові зобов’язання по ПДВ задекларовані контрагентами у попередніх періодах.
На підставі вказаних актів прийняті спірні податкові повідомлення-рішення які надіслані на адресу позивача.
На думку позивача, виявлені порушення відповідачем надумані, занижень податкових зобов’язане не було, до складу податкового кредиту травня та червня 2009 року податкові накладні, по яких право на податковий кредит було використано в попередніх податкових періодах не відносилися.
Постановою суду першої інстанції позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції міста Маріуполя Донецької області:
№ 0000230150/0 від 26.08.2009 року, № 0000230150/1 від 02.11.2009 року,
№ 0000010150/2 від 12.12.2010 року, № 0000010150/3 від 12.03.2010 року,
№ 0000190150/0 від 27.07.2009 року, № 0000190150/1 від 08.10.2009 року,
№ 0000190150/2 від 11.01.2010 року, № 0000190150/3 від 12.03.2010 року.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірні податкові повідомлення, прийняті за результатами перевірки позивача, винесені з порушенням чинного законодавства, у зв’язку з тим, що орган державної податкової служби дійшов невірних висновків про порушення позивачем норм п. 7.2.1., 7.4.1., 7.4.5., ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі - Закон про ПДВ).
Відповідач –Державна податкова інспекція міста Маріуполя Донецької області з винесеною постановою не погодилася та оскаржила її до Донецького апеляційного адміністративного суду.
У своїй апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції, при винесенні рішення, норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити. Апеляційна скарга вмотивована:
- порушенням судом приписів п.п. 7.5.1 ст. 7 Закону про ПДВ відповідно до якої формування податкового зобов’язання та кредиту повинно відбуватися в місяць виписки податкової накладної для зобов’язання, та в місяць складення накладної для кредиту, який повинен співпадати з місяцем формування зобов’язання у платника, що виписав накладну;
- порушенням судом приписів п.п. 7.2.6. ст. 7 Закону про ПДВ відповідно до якої закон не передбачає можливості для платника податку приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації свого права на отримання податкового кредиту на момент отримання податкової накладної;
- порушенням судом вимог статей 116, 117 Конституції України, ст. 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»які встановлюють повноваження Кабінету Міністрів України видавати постанови і розпорядження, що є обов’язковими до виконання, а також забезпечувати проведення податкової політики;
- порушенням ст. 49, 55 КАС України в частині постановлення висновків про відсутність компетенції у Кабінету Міністрів України змінювати норми Законів України без участі у справі Кабінету Міністрів України;
- порушенням ст. 9 КАС України в частині того, що встановивши невідповідність нормативного акту Конституції України вирішення питання про конституційність якого належить до компетенції Конституційного суду України, суд звертається до Верховного суду України., однак цього не зробив;
- порушенням ч. 1 ст. 162 КАС України відповідно до якої протиправні рішення можуть визнаватися нечинними, а термін недійсність застосовується виключно до правочинів в розумінні цивільно-правових відносин.
У судовому засіданні представники апелянта доводи скарги підтримали, просили скаргу задовольнити. Представники позивача, проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши в судовому засіданні зібрані в справі докази в їх сукупності, вважає встановленим наступне.
Державною податковою інспекцією в місті Маріуполі проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка Відкритого акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у зв’язку з поданою заявою про відшкодування на розрахунковий рахунок.
За результатами перевірки по декларації за червень 2009 року, складено акт від 21.07.2009 року № 379/15-013/00191158 та по декларації за липень 2009 року акт від 20.08.2009 року № 432/15-013/00191158.
В акті перевірки від 21.07.2009 № 379/15-013/00191158 встановлені порушення п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР, а саме завищена заявлена сума бюджетного відшкодування у декларації за травень 2009 року на 38 819,00 грн., а також порушення п. 7.5.1 ст. 7 цього ж закону шляхом завищення заявленої суми бюджетного відшкодування у декларації за травень 2009 року на 61378,00 грн.
За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.07.2009 № 0000190150/0. Це повідомлення-рішення оскаржувалося позивачем у адміністративному порядку. Скарги позивача задоволені не були, а за результатами адміністративного оскарження прийняті податкові повідомлення рішення № 0000190150/1 від 08.10.2009 року, № 0000190150/2 від 11.01.2010, № 0000190150/3 від 12.03.2010.
В акті перевірки 20.08.2009 року № 432/15-013/00191158 встановлені порушення п.п. 7.4.1 п. 7.5.1 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР, а саме завищена заявлена сума бюджетного відшкодування у декларації за липень 2009 року на 4833102,00 грн.
За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.08.2009 року № 0000230150/0. Це повідомлення-рішення також оскаржувалося позивачем у адміністративному порядку. Скарги позивача задоволені не були, а за результатами адміністративного оскарження прийняті податкові повідомлення рішення від 02.11.2009 року № 0000230150/1, від 12.01.2010 року № 0000230150/2, від 12.03.2010 року № 0000230150/3.
По закінченню процедури адміністративного оскарження, позивач звернувся до суду.
Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та вважає, що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що при відображені відповідачем порушень пунктів 10, 11 наказу ДПА України від 30.06.2005 № 244, зареєстрованого в Мінюсті України 18.07.2005 № 770/11050 «Порядок ведення отриманих та виданих податкових накладних», п. 4.5, абз. 1 п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.8 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР із змінами та доповненнями внаслідок яких були начеб то занижені податкові зобов’язання на загальну суму 38 818,89 грн., він не зазначив, що загальна сума податкових зобов’язань, нарахованих ВАТ «МК «Азовсталь»на підставі п.п. 4.2 та 4.9 ст. 4 Закону від 03.04.1997 № 168/97-ВР на вартість робіт та послуг, переданих в межах балансу для невиробничого користування, при передачі основних виробничих фондів до складу невиробничих, при списуванні кредиторської заборгованості та при реалізації продуктів харчування фізичним особам (відображено в реєстрі виданих податкових накладних за травень 2009 року), яка вказана в декларації, співпадає з сумою, яка вказана в реєстрі виданих податкових накладних. В акті перевірки враховується тільки збільшення податкових зобов’язань, а зменшення податкових зобов’язань не враховується. Отже, суд першої інстанції дійшов вірних висновків про те, що сума податку на додану вартість, яка відображена в декларації по ПДВ за травень 2009 року у розмірі 822 072,68 грн. (в тому числі у додатку № 5 відображено 836854,41 грн., у додатку № 1 - 14781,73 грн.) відповідає сумі податку на додану вартість, яка відображена у реєстрі виданих податкових накладних за травень 2009 року. Не відповідають лише реквізити розрахунків-корегувань до податкових декларацій, які вказані у розділі 1 «Коригування податкових зобов’язань»додатку № 1 до декларації, але даний факт не привів до зменшення загальної суми податкових зобов’язань по податку на додану вартість.
Крім того, як вірно встановлено окружним судом, пунктом 20 наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037, встановлено, що у разі здійснення коригування сум податкових зобов'язань відповідно до пункту 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР, постачальник товарів (послуг) виписує розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної. Зменшення раніше нарахованих податкових зобов’язань проводилися позивачем у зв’язку з самостійно виявленими помилками попередніх періодів при нарахуванні податкових зобов’язань на вартість товарів (робіт, послуг), які передані в межах балансу для невиробничого користування на підставі п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 у якому вказано, що у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.
Таким чином, колегія суддів вважає, що підстави для оформлення розрахунків-корегувань до податкових накладних, при проведенні коригувань вартості товарів (робіт, послуг), які передані у межах балансу для невиробничого користування, у ВАТ «МК «Азовсталь»відсутні та при заповненні розділу 1 «Корегування податкових зобов’язань»додатку № 1 до декларації по ПДВ не зазначення реквізитів цих документів порушенням не вважається.
Щодо порушення п.п. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 ЗУ № 168/97-ВР, які визначають право платника податку на формування податкового кредиту внаслідок якого, позивач до складу податкового кредиту за травень 2009 року та липень 2009 року відніс податкові накладні, за якими право на податковий кредит використано в попередніх податкових періодах, то відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Вказані у акті перевірки обмеження по реалізації права на податковий кредит у будь-якому податковому періоді в цій нормі відсутні. Тобто відповідно до до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР визначена дата виникнення права платника податку на податковий кредит, згідно якої позивачем були відображені отримані податкові накладні. Отже податкові накладні на суму 47193,04 (акт від 21.07.2009 № 379/15-013/00191158) та на суму 4812052,04 грн. (акт від 21.07.2009 № 379/15-013/00191158) (акт від 20.08.2009 № 432/15-013/00191158) правомірно віднесені позивачем до складу податкового кредиту травня 2009 року та червня 2009 року згідно даті їх отримання від контрагентів підприємства. В матеріалах справи взагалі відсутні докази, що ВАТ «МК «Азовсталь»неправомірно використало право на податковий кредит по цим податковим накладним.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що п.п.15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-III, визначено, заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. Періодом виписки податкових накладних на суму 47193,04 грн. та 4812052,04 грн., підтверджується, що дані податкові накладні віднесені позивачем до складу податкового кредиту з урахуванням встановленого законом строку давності.
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції правомірно не прийняв посилання відповідача про те, що позивач втратив своє право на податковий кредит оскільки не використав його в період виникнення податкових зобов’язань у продавця, у зв’язку із тим, що це прямо суперечить нормам Закону України «Про податок на додану вартість». Адже цей закон надає право позивачу формувати у себе податковий кредит виключно з моменту отримання ним податкової накладної.
В частині порушення судом першої інстанції вимог ст. ст. 116, 117 Конституції України, ст. 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», ст. 9 КАС України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно ст. 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», акти Кабінету Міністрів України видаються на підставі та на виконання Конституції України. Акти нормативного характеру видаються у формі постанов, а акти організаційно-розпорядчого характеру у формі розпоряджень. Спірний акт Кабінету Міністрів –розпорядження № 838-р від 17.07.2009 року не є нормативним актом, а відповідно не носить загальнообов’язкового характеру. При цьому, колегія суддів не погоджується з твердженнями відповідача про оцінку судом першої інстанції вказаного акту на предмет його конституційності чи неконституційності, адже такі висновки в постанові суду першої інстанції відсутні.
Суд апеляційної інстанції також відхиляє як безпідставні доводи скарги щодо порушення Донецьким окружним адміністративним судом норм статей 49, 55 КАС України. Як зазначалося вище, судом першої інстанції не давалася оцінка розпорядженню Кабінету Міністрів на предмет його конституційності чи неконституційності, а давалася оцінка на предмет порушення таким розпорядженням конституційних прав платника податків у зв’язку з чим вказане розпорядження нечинним не визнавалося. Суд, встановивши конфлікт норм права, застосував нормативний акт вищої сили. При цьому жодних процесуальних прав Кабінету Міністрів України судом не порушено, а відтак необхідність притягнення його до участі у справі у якості третьої особи відсутня. Фактів виходу судом першої інстанції за межі позовних вимог колегія суддів не вбачає.
Відповідно до частини 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про:
1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення;
2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії;
3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій;
4) стягнення з відповідача коштів;
5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;
6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;
7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;
8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому посилання апелянта на узагальнення практики з питань визнання правочинів недійсними не може прийматися до уваги з огляд на те, що спірні податкові повідомлення-рішення такими правочинами не є. Податкові повідомлення-рішення також не є документами, що посвідчують наявність чи відсутність цивільних прав певної особи.
За таких обставин судова колегія робить висновок, що рішення суду першої інстанції прийнято відповідно до фактичних обставин справи, у відповідності до вимог чинних норм матеріального та процесуального права, а відтак підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції міста Маріуполя Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2010 року у справі № 2а-6350/10/0570 - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2010 року у справі № 2а-6350/10/0570 за позовом ВАТ «МК «Азовсталь»до Державної податкової інспекції міста Маріуполя Донецької області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень
№ 0000230150/0 від 26.08.2009 року, № 0000230150/1 від 02.11.2009 року,
№ 0000010150/2 від 12.01.2010 року, № 0000010150/3 від 12.03.2010 року,
№ 0000190150/0 від 27.07.2009 року, № 0000190150/1 від 08.10.2009 року,
№ 0000190150/2 від 11.01.2010 року, № 0000190150/3 від 12.03.2010 року - залишити без змін.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України відкласти з дня закінчення судового розгляду справи на строк п'ять днів складання ухвали у повному обсязі.
Вступна та резолютивна частини ухвали складені, підписані колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 01 вересня 2010 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.
Ухвала в повному обсязі складена 03 вересня 2010 року.
Головуючий С.В. Жаботинська
Судді О.А. Нікулін
О.О. Радіонова