Справа № 10-221/2010 р.  

Категорія: постанова про затримання  

Головуючий у 1-й інстанції:  

Біцюк А.В.  

Доповідач: Ржепецький О.П.  

  УХВАЛА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

23 липня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області  

у складі:  

головуючого  

суддів:  

за участю: прокурора  

захисника:  

підозрюваного:     Ржепецького О.П.  

Карпія В.М., Значок І.С.  

Іванова А.О.  

ОСОБА_6  

ОСОБА_7  

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали  справи за апеляцією прокурора, який приймав участь при розгляді справи у суді першої інстанції, на постанову Казанківського районного суду Миколаївської області від 17 липня 2010 року, якою  у відношенні  

ОСОБА_7   , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Казанка Миколаївської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,  

  визнано затримання 16 липня 2010 року в порядку ст. 115 КПК України незаконним .  

  Згідно матеріалів справи, захисник ОСОБА_6  звернувся до суду зі скаргою на незаконне затримання його підзахисного ОСОБА_7, вказуючи на те, що підстав для затримання останнього, передбачених ст.. 106 КК України у слідчого не було.  

  Задовольняючи скаргу захисника ОСОБА_6 та визнаючи затримання підозрюваного ОСОБА_7 незаконним, суд вказав, що підстав для затримання підозрюваного 16 липня 2010 року у слідчого не було. Зазначає, що підстави зазначені в протоколі затримання ОСОБА_7 спростовуються матеріалами справи. Так, в протоколі зазначено, що його затримано при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення, однак , з матеріалів справи видно, що підозрюваного виявлено на місці вчинення злочину 26 червня 2010 року  і не було затримано. Також  вказує на те, що з матеріалів справи та подання слідчого не було підстав вважати , що особу підозрюваного не встановлено та що він намагався втекти від слідчого, оскільки він його не шукав, не викликав, а в матеріалах справи є достатньо даних про особу підозрюваного.  

  В апеляції прокурор, який приймав участь при розгляді справи у суді першої інстанції, просить постанову суду скасувати та закрити провадження по скарзі. Посилається на те, що в рішенні суду не знайшла свого відображення одна з підстав затримання ОСОБА_7 – на підозрюваному та на його одязі, при ньому або в його житлі виявлено ознаки злочину. Суд не звернув уваги на те, що при застанні ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на місці розкопування курага при них не були виявлені знаряддя злочину, а на одязі самих громадян були сліди свіжого ґрунту. Також, враховуючи вимоги ст.ст. 106, 115 КПК України ОСОБА_7 можна було затримати після порушення кримінальної справи, яка була порушена 30.06.2010 року після отримання довідки державної інспекції по охороні памяток археології. У зв’язку з цим затримання ОСОБА_7 було неможливо, так як на той час прокуратура району не володіла в повному обсязі даними в частині віднесення кургана до пам’яток культурної спадщини.  Крім того, вказує на те, що суд помилково дійшов до висновку, що слідчий не шукав, не викликав ОСОБА_7 а в матеріалах є достатньо даних про особу підозрюваного. Як вбачається з матеріалів справи, 15.07.2010 року слідчим було надане доручення в порядку ст.. 114 КПК України на адресу органу дізнання з вимогою встановити місцезнаходження ОСОБА_7 та доставити його до СВ Казанківського РВ УМВС України в Миколаївській області для проведення слідчих дій. Таким чином, прокурор стверджує, що судом не надано належної оцінки мотивам та підставам затримання ОСОБА_7, що є недопустимим та свідчить про відсутність повного, всебічного та об’єктивного підходу суду до розгляду скарги.  

  Заслухавши доповідь судді,   пояснення прокурора Іванова  А.О., який просив задовольнити апеляцію,   думку захисника ОСОБА_6 та підозрюваного ОСОБА_7, які просили постанову суду залишити без зміни, вивчивши надані матеріали та матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню з таких підстав.  

  Відповідно до вимог ст. 106 КПК України у   разі оскарження затримання до суду скарга розглядається суддею одночасно з поданням органу дізнання про обрання запобіжного заходу.  

Однак, як видно з матеріалів справи, подання про обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту та скарга на незаконне затримання підозрюваного ОСОБА_7 надійшли в один день – 17.07.2010 року, однак були оформлені як 2 різні матеріали, а суддею було винесено 2 окремі рішення. З протоколів судового засідання вбачається, що справи розглядались в один і той же час і мають ідентичний текст.  

  Крім того, можна погодитися з зазначеними в апеляції доводами прокурора про те, що судом не надано належної оцінки підставам та мотивам затримання підозрюваного ОСОБА_7  

  Як вбачається з матеріалів справи, суд розглянув скаргу захисника поверхово, належно не дослідив обставини затримання підозрюваного,  в рішенні суду не знайшли свого відображення та неспростовані всі підстави та мотиви затримання.  

  З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду є необґрунтованою, а тому підлягає скасування з направленням скарги на новий судовий розгляд, під час якого слід дослідити обставини, пов’язані із затриманням ОСОБА_7 та прийняти рішення відповідно до вимог закону.  

  В апеляції прокурор просить визнати затримання законним, тобто відмовити в задоволенні скарги. Однак вирішення цього питання по суті скарги знаходиться поза межами суду апеляційної інстанції, а тому апеляція підлягає частковому задоволенню.  

Керуючись   ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів,  

  УХВАЛИЛА:  

  Апеляцію прокурора, який приймав участь при розгляді справи у суді першої інстанції, задовольнити частково.  

  Постанову Казанківського  районного суду Миколаївської області від 27 липня 2010 року, у відношенні ОСОБА_7, скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.  

  Головуючий:  

  Судді: