Справа №22-ц- 826 Головуючий у 1 інстанції – Разумова І.Є.
Категорія 57-с Суддя-доповідач – Шевченко В.А.
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
28 квітня 2010 року м. Суми
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Шевченка В.А.,
суддів - Кононенко О.Ю., Семеній Л.І.,
при секретарі – Кияненко Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Конотопському районі Сумської області
на постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 03 грудня 2009 року
у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Конотопському районі Сумської області про спонукання до нарахування сум допомоги дитині війни,
в с т а н о в и л а :
Постановою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 03 грудня 2009 року на часткове задоволення позову ОСОБА_2 бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Конотопському районі Сумської області визнано протиправною.
Ухвалено зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачки з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року та з 01 січня по серпень 2009 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
Вирішено питання щодо судових витрат.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить постанову скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в позові у повному обсязі.
Колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.
Встановлено, що позивачка отримує пенсію за віком і відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Статтею 6 Закону № 2195- ІV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» передбачалося, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489 – V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію вказаної вище норми зупинено на 2007 рік із урахуванням ст. 111 цього Закону. Проте Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6–рп/2007 положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону № 489 – V визнані неконституційними.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону № 2195 – IV у редакції, викладеній у підпункті 2 п. 41 розділу ІІ Закону № 107 – VI від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак і цю зміну визнано неконституційною Рішенням Конституційного Суду України № 10–рп/2008 від 22 травня 2008 року.
За таких обставин суд, вірно застосувавши правила щодо дії законів у часі та навівши відповідні мотиви і розрахунки, дійшов до правильного висновку про необхідність перерахування пенсії позивачки за періоди дії положень ст. 6 у її первинній редакції Закону № 2195 – IV від 18 листопада 2004 року.
Правомірним є висновок суду і в тій частині, що при здійсненні такого перерахунку відповідач повинен виходити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Викладені у скарзі доводи відносно того, що виконання програми дітей війни повинно проводитися за рахунок коштів саме Державного бюджету України теж є безпідставними, оскільки Пенсійному фонду України як центральному органу виконавчої влади та його територіальним органам делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них.
Посилання заявника на те, що виплати, про які йде мова, не повинні проводитися через відсутність певного нормативного акта, який би у повній мірі визначав механізм реалізації положень ст. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни», суперечить конституційним приписам гарантування прав громадян на соціальний захист, про що вірно зазначив суд.
Крім того, питання фінансування цих видатків не є предметом даного спору і виходить за межі заявлених вимог.
Твердження заявника щодо незастосування судом норм ст. 100 КАС України не можуть братися до уваги як з мотивів, викладених у рішенні суду, так і в силу того, що при апеляційному розгляді справи в порядку цивільного судочинства мають застосовуватися правила про позовну давність, визначені ЦК України.
Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія визнає, що оскаржуване рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ч. 3 ст. 2 ст. 88, ст. ст. 303, 304, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Конотопському районі Сумської області відхилити, а постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 03 грудня 2009 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий - /підпис/
Судді - /підписи/
З оригіналом згідно: суддя В.А. Шевченко