Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року жовтня місяця 21 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Дяченко Л.О.
Суддів Іващенко В.В.
Летягіної О.В.
При секретарі Іванові О.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Садівничого товариства «Здоров’я», третя особа: ОСОБА_6, - про покладання обов’язку виконати рішення органу місцевого самоврядування.
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 – ОСОБА_7,
на рішення Сімферопольського районного суду АР Крим від 09 вересня 2010 р.
в с т а н о в и л а :
10.03.2009 р. ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до СТ «Здоров'я» про покладання обов’язку виконати рішення органу місцевого самоврядування.
Позов мотивовано тим, що відповідно до рішення Кримського облвиконкому № 447 від 20.10.1987 р. Трудівська селищна Рада Сімферопольського району передала у безстрокове користування Садівничому товариству «Здоров’я» земельну ділянку, площею 4,56га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. На підставі зазначеного вище рішення та рішення Трудівської селищної ради Сімферопольського району від 28.10.1998 р. Садівниче товариство «Здоров’я» отримало державний акт на право постійного користування землею. На підставі зазначеного вище рішення Трудівської селищної ради Сімферопольського району АР Крим № 8/133-13 від 03.09.1999 р. за позивачем закріплена земельна ділянка № НОМЕР_1 в Садівничому товаристві «Здоров’я» площею 0,08 га. У 2009 р. позивачем була отримана копія рішення Трудівської селищної ради Сімферопольського району № 8/133-13 від 03.09.1999 р., у якому розмір земельної ділянки був виправлений ручкою з 0,08га до 0,04га. За таких обставин позивачка просить зобов’язати Садівниче товариство «Здоров’я» виконати рішення органу місцевого самоврядування від 03.09.1999 р. у частині закріплення за ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,08га.
Ухвалою Сімферопольського районного суду АР Крим 30.08.2010 р. до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, залучено ОСОБА_6.
Рішенням Сімферопольського районного суду АР Крим від 09 вересня 2010 р. у задоволені позову відмовлено у зв’язку зі спливом строку позовної давності.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_5 – ОСОБА_7 ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема апелянт зазначає, що судом невірно застосовані наслідки пропуску нею строку звернення до суду за захистом свого порушеного права, оскільки трьох річний строк нею не пропущено, бо вона дізналася про порушення свого права лише у лютому 2009 р., коли була ознайомлена з документами на землю, та одразу - 10.03.2009 р. звернулася до суду. Також просить звернути увагу на те, що згідно з рішенням Трудівської сільської ради від 03.09.1999 р. ОСОБА_5 було передано в приватну власність земельну ділянку площею 0,08га, яка складається з ділянок № НОМЕР_1,НОМЕР_2 в Садівничому товаристві «Здоров’я». Це рішення не ким не відмінялося та не визнавалося недійсним.
Заслухавши доповідача, дослідивши обставини справи і перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є частково обґрунтованою і підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було пропущено строк позовної давності звернення до суду. З відповідною заявою звернулася представник СТ «Здоров’я» - Рижих О.В. З заявою про поновлення строку позовної давності ОСОБА_5 не зверталася та доказів поважності пропуску цього строку не надала.
Проте таких висновків суд дійшов з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Звертаючись до суду у березні 2009р., позивачка у позовній заяві зазначила, що про існування рішення Трудівської селищної ради Сімферопольського району № 8/133-13 від 03.09.1999 р., у якому розмір земельної ділянки, що був виділений їй, складає 0,08га., їй стало відомо лише у 2009р.
Відповідач не надав будь-яких доказів, що свідчили б про іншу дату, коли позивачка довідалась або могла довідатися про наявність вищезгаданого рішення органу місцевого самоврядування.
За таких обставин висновку щодо пропуску позивачкою строку позовної давності суд дійшов з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права згідно з п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення по суті позовних вимог.
Розв’язуючи спір, судова колегія встановила, що ОСОБА_5 є членом СТ«Здоров’я» з 1988р. і згідно з записом в членській книжці за нею закріплено земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,04га. Саме цю земельну ділянку ОСОБА_5 обробляла і саме за неї платила членські внески. Земельна ділянка № НОМЕР_2 знаходилась у користуванні інших членів садівницького товариства. До 2000р. земельна ділянка №НОМЕР_2 знаходилась у користуванні ОСОБА_8, яка відмовилась від членства в СТ за станом здоров’я (арк.55). У 2009 р. позивачем була отримана копія рішення Трудівської селищної ради Сімферопольського району № 8/133-13 від 03.09.1999 р., у якому розмір земельної ділянки був виправлений ручкою з 0,08га до 0,04га. Весь час, починаючи з 1988р. позивачка користувалась земельною ділянкою № НОМЕР_1 площею 0,04га. Вона не надала суду будь-яких належних та допустимих доказів, що їй у користування виділялась інша земельна ділянка, наприклад № НОМЕР_2. В сенсі положень ст. 22 Земельного Кодексу України (у редакції 1991р.) право власності або право користування земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядною організацією меж земельної ділянки в натурі і отримання документу, що посвідчує це право.
Отже, рішення сільської ради щодо передачі позивачці у власність не визначеної конкретно земельної ділянки площею 0,08га., без встановленні меж в натурі,без доведення нею приватизації до кінця з отриманням державного акту не породжує для неї, або для садівничого товариства будь-яких прав та обов’язків.
Окрім цього, рішенням Кримського облвиконкому № 447 від 20.10.1987р. Трудівською селищною радою Сімферопольського р-ну Садівничому товариству «Здоров’я»
було передано у безстрокове користування земельну ділянку площею 4,56 га., що розташована за адресою: : АДРЕСА_1.. На підставі вищезгаданого рішення та рішення Трудівської селищної ради Сімферопольського району від 28.10.1998р. СТ ««Здоров’я» отримало державний акт на право постійного користування землею.
З цього часу до компетенції даного землекористувача перешли питання про виділення земельних ділянок членам СТ. Позивачка не надала доказів, які б підтверджували, що їй виділялась ще одна земельна ділянка, окрім земельної ділянки № НОМЕР_1, у користування. Земельна ділянка №НОМЕР_2 площею 0,04га. на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 належить ОСОБА_6 Позивачка не оскаржує даний правовстановлюючий документ.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_5 про покладення обов’язку на Садівниче товариство «Здоров’я» виконати рішення органу місцевого самоврядування від 03.09.1999 р. у частині закріплення за нею земельної ділянки площею 0,08 га.
На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 304, 309 ч.1 п.4, 314,316, 325,327 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -
в и р і ш и л а :
апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 – ОСОБА_7 задовольнити частково.
Рішення Сімферопольського районного суду АР Крим від 09 вересня 2010 р. скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до Садівничого товариства «Здоров’я» (АР Крим, Сімферопольський р-н, с. Трудове), третя особа: ОСОБА_6, - про покладення обов’язку виконати рішення органу місцевого самоврядування з інших правових підстав.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді :