Справа №22-ц-29200/2010р. Головуючий в 1 інстанції Стебівко І.О.
Доповідач Берзіньш В.С.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді: Берзіньш В.С.
Суддів: Куртлушаєва І.Д.
Шестакової Н.В.
при секретарі Галіч Ю.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Чорноморського ВУЖКГ, приватного малого підприємства "Вожега", Чорноморської селищної ради про визнання недійсним договору оренди та усунення перешкод у користуванні підвальним приміщенням, -
за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 02 квітня 2010 року та на ухвалу Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 27 травня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У листопаді 2006р. позивачі звернулись до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що вони є власниками квартир і співвласниками підсобних приміщень в будинку АДРЕСА_1. Відповідачі без їх відома та згоди уклали між собою договір оренди підвального приміщення у зазначеному будинку, чим порушили їх права на володіння, користування та розпорядження цим приміщенням. ПМП "Вожега" використовує спірне приміщення під магазин, чим перешкоджає позивачам ним користуватись.
Справа розглядалась судом неодноразово. Рішенням Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 02.04.2010 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у задоволенні позову відмовлено
Ухвалою Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 27.05.2010 року виправлено описку, допущену при виготовленні рішення суду від 02.04.2010р. та постановлено «вважати вірною суть позовних вимог, щодо яких ухвалено рішення – «визнання недійсним договору оренди та усунення перешкод в користуванні підвальним приміщенням».
В апеляційній скарзі на рішення суду ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 ставлять питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права; недоведеність обставин, які мають значення для справи, які суд вважав встановленими, та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
В апеляційній скарзі на ухвалу суду ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 просять ухвалу суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права – ст.ст.218,219 ЦПК України.
В запереченнях на апеляційну скаргу Чорноморське ВУЖКГ вважає рішення суду законними і обгрунтованними, просить у задоволенні апеляційних скарг відмовити.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 і представник позивачів підтримали доводи апеляційних скарг; представники Чорноморського ВУЖКГ, ПМП "Вожега" і Чорноморської селищної ради проти доводів апеляційних скарг заперечували, посилаючись на їх необгрунтованність.
2
Обговоривши наведені у апеляційних скаргах доводи, заперечення на них, перевіривши матеріали справи, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга на рішення суду підлягає задоволенню частково, апеляційна скарга на ухвалу суду задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ст.ст.303,308,309 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції; апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. П ідставами для скасування рішення суду з ухваленням нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову про визнання договору оренди недійсним, суд виходив із пропуску строку позовної давності. Такі висновки суду узгоджуються з положеннями чинного законодавства, обставинами справи.
Так, відповідно до ст.ст.71,75,80 ЦК України в редакції 1963р., чинній до 01.01.2004р., загальний строк позовної давності для захисту права особи, право якої порушено, складає три роки; закінчення строку позовної давності до пред’явлення позову є підставою для відмови в позові; позовна давність застосовувалась судом незалежно від заяви сторін. Порушене право підлягає захисту, якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності.
Аналогічні положення містяться і в ст.ст.257,267 чинного ЦК України, за винятком положення, що сплив позовної давності є підставою для відмови в позові у разі заявлення про це стороною у спорі.
По справі встановлено, що спірний договір оренди підвального приміщення будинку АДРЕСА_1 між Чорноморським ВУЖКГ і ПМП "Вожега" укладено 01.03.2000р. та використовувалось ПМП "Вожега" як магазин. Квартири позивачами в цьому будинку придбані в період з 1996 по 2002 роки, але з позовом про оспорення договору оренди звернулись до суду лише в листопаді 2006р., тобто з пропуском строку позовної давності; представником ПМП "Вожега" в суді першої інстанції заявлено про застосування строку позовної давності.
На поважність причин пропуску строку позовної давності позивачі не посилались, їх доводи про відлік початку цього строку після опублікування в 2004р. рішення Конституційного Суду України були предметом розгляду суду першої інстанції та їм дано належну оцінку.
Підстав для скасування рішення суду в цій частині позову за доводами апеляційної скарги немає.
Разом з тим, колегія вважає, що доводи апеляційної скарги в частині висновків суду про відмову в позові про усунення перешкод у користуванні підвальним приміщення заслуговують на увагу та рішення суду в цій частині позовних вимог підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову з таких підстав.
Так, ухвалюючи рішення про відмову в позові в цій частині, суд виходив із необгрунтованності позовних вимог, зокрема того, що у позивачів відсутнє право вимагати усунення перешкод у користуванні підвальним приміщенням, оскільки позивачі не придбали право власності на спірне приміщення та воно не є допоміжним.
Такі висновки суду не узгоджуються з матеріалами справи та суперечать положенням законодавства.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення суду в зазначеній частині не відповідає вимогам ст.ст.213,214 ЦПК України та нормам матеріального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» суть приватизації державного житлового фонду полягає у відчуженні на користь громадян України, тобто у їх власність, як квартир (будинків), кімнат у квартирах та
3
одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, так і належних до них господарських споруд і допоміжних приміщень (підвалів, сараїв тощо) цього фонду. Допоміжні приміщення відповідно до ч. 2 ст. 10 указаного Закону стають об’єктами права спільної власності співвласників будинку одночасно з приватизацією квартир, що засвідчується свідоцтвом про право власності на квартиру.
У Рішенні Конституційного Суду України № 4-рп/2004 від 2 березня 2004 року (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) зазначено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього (п. 1.1).
На зазначене звертав увагу і Верховний Суд України в ухвалі від 28.04.2010р. при перегляді в касаційному порядку рішення Київського районного суду м. Харкова від 13.02.2009р. і ухвали апеляційного суду Харківської області від 22.04.2009р.
По справі встановлено, що позивачам по справі ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в спірному будинку на праві власності належать, відповідно, квартири №2,№1, і №3. Домоволодіння АДРЕСА_1 є багатоквартирним будинком та квартири в ньому перейшли у власність громадян у зв'язку із їх приватизацією. Спірні приміщення є підвалом будинку АДРЕСА_1 та використовувались ПМП «Вожега» під магазин.
Позивачі обґрунтовували позов в цій частині незаконним зайняттям підвального приміщення відповідачем по справі ПМП «Вожега». Враховуючи, що строк договору оренди підвального приміщення сплинув 01.03.2010р., проте ПМП «Вожега» продовжує користуватись цим приміщенням, що підтвердив його представник в засіданні апеляційного суду, чим чинить перешкоди в користуванні ним його співвласникам - позивачам по справі, колегія вважає необхідним позов в частині усунення перешкод в користуванні підвальним приміщенням задовольнити.
Відповідно до положень ч.4ст.60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Оспорюючи доводи апелянтів в цій частині вимог, відповідачі на надали належних і допустимих доказів в підтвердження своїх заперечень, зокрема, посилань на те, що спірне приміщення будувалось як приміщення для магазину чи інших нужд територіальної громади.
Разом з тим, апеляційна скарга позивачів на ухвалу суду від 17.05.2010р. задоволенню не підлягає в силу положень п.1ч.1ст.312 ЦПК України. Доводи апелянтів про порушення судом при постановленні зазначеної ухвали положень ст.ст.218,219 ЦПК України заперечуються матеріалами справи, із яких слідує, що судом розглядався позов щодо визнання договору оренди недійсним, що стверджується журналами і технічними записами судових засідань(а.с.15,17,26-27,32,46,50,55,57,62). Представник позивачів в засіданні апеляційного суду також підтвердив, що в судовому засіданні давались пояснення щодо вимог про визнання договору оренди недійсним.
З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст.303,308,309 Цивільного процесуального кодексу України, колегія
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу на рішення суду ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково .
Рішення Чорноморського районного суду АРК від 02 квітня 2010 року в частині відмови в позову про усунення перешкод у користуванні підвальним приміщенням – скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод користування підвальним приміщенням задовольнити.
Зобов’язати приватне мале підприємство «Вожега» звільнити підвальне приміщення будинку АДРЕСА_1, в якому розташовано ПМП «Вожега».
4
В іншій частині рішення Чорноморського районного суду АРК від 02 квітня 2010 року – залишити без змін.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на ухвалу суду відхилити.
Ухвалу Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 27 травня 2010 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.
Судді: Берзіньш В.С.
Куртлушаєв І.Д.
Шестакова Н.В.