№-2- 770/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

29 квітня  2010 року                                 м.Маріуполь        

Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

                        головуючого – судді  Федотової В.М.

                              при секретарі  -     Петрухіной Т.Л.

з участю позивачки  ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2.,представника відповідача  – Крохмальовой Л.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі цивільну справу за  позовом  ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживача, визнання недійсними окремих положень кредитного договору,

В С Т А Н О В И В:

      В жовтні 2009 р. позивачка ОСОБА_1. (далі - Позичальник) звернулася до суду з даним позовом, з уточненнями та замінами,  до відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» (далі - Банк), посилаючись на те, що 08.08.2006 р. позивачка уклала із відповідачем кредитний договір № MRIPGK04000018, згідно якого Банк зобов`язався надати та надав Позичальнику кредитні кошти в розмірі 114 750,00 грн., шляхом видачі готівки через касу на строк з 08.08.2006 р. по 05.08.2021 р. включно. Позичальник зобов`язався з 24 по 28 число кожного місяця повертати кредит щомісячними платежами по 1963,27 грн., куди входять відсотки за користування кредитом у розмірі 1,00 % на суму залишку кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту - 0,5 % від суми наданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту, винагороди за проведення додаткового моніторингу. Умови кредитного договору щодо сплати всіх щомісячних платежів нею виконувалися належним чином. Листом від 25.12.2009 р., що відправлений відповідачем 08.01.2009 р., та отриманим позивачкою 10.02.2009 р., відповідач повідомив її про підвищення в односторонньому порядку відсоткової ставки за зазначеною кредитною угодою з 01.02.2009 р. до 22,8 % річних. Підставами для підвищення відсоткової ставки в листі зазначалися зміна кон’юнктури ринку грошових ресурсів в Україні. В даному листі не міститься інформації про графік платежів, сплати відсотків, не розписано сукупної вартості кредиту за кожним платіжним періодом. Відповідач ухиляється від надання позивачці згаданої інформації. Вважаючи дії відповідача такими, що суперечать закону, просила визнати відсутнім права Банку на збільшення відсоткової ставки за кредитним договором до 22,8 % та збільшувати розмір щомісячного платежу . Також просила зобов’язати відповідача здійснити перерахунок сплачених сум за кредитним договором за відсотковими ставками, які існували до порушення, визнати незаконними дії відповідача по підвищенню відсоткової ставки до 22,8% та зміни кредитного договору в односторонньому порядку, визнати недійсними зміни в односторонньому порядку до кредитного договору про підвищення відсоткової ставки з 01 лютого 2009року, процентну ставку за кредитним договором у момент надання кредиту залишити без змін, та визнати недійсними окремих пунктів договору.

В судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали, в обґрунтування своїх позовних вимог пояснили наступне.

08.08.2006 р. позивачка уклала із відповідачем кредитний договір № MRIPGK04000018, згідно якого Банк зобов`язався надати, та надав Позичальнику(ОСОБА_5.) кредитні кошти в розмірі 114 750,00 грн., шляхом видачі готівки через касу на строк з 08.08.2006 р. по 05.08.2021 р. включно. Позичальник зобов`язався з 24 по 28 число кожного місяця повертати кредит щомісячними платежами по 1963,27 грн., куди входять відсотки за користування кредитом у розмірі 1,00 % на суму залишку кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту - 0,5 % від суми наданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту, винагороди за проведення додаткового моніторингу. Умови кредитного договору щодо сплати всіх щомісячних платежів нею виконувалися належним чином.

Листом від 25.12.2009 р., що відправлений відповідачем 08.01.2009 р., та отриманим позивачкою 10.02.2009 р., відповідач повідомив її про підвищення в односторонньому порядку відсоткової ставки за зазначеною кредитною угодою з 01.02.2009 р. до 22,8 % річних. Підставами для підвищення відсоткової ставки в листі зазначалися зміна кон’юнктури ринку грошових ресурсів в Україні.

Позивачка була не згодна з такими змінами в односторонньому порядку, і тому листом від 27.03.2009року повідомили відповідача про свою незгоду з вказаними змінами до кредитного договору . У листі позивачка посилалась на незаконність дій відповідача в односторонньому порядку змінювати умови договору. Позивачка вважає, що відповідач порушив вимоги  п.4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.. 55  Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст.. 652, 651, ст.. 1056-1 ЦК України, а також постанову Національного банку України №168 від 10.05.2007року «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту». Просили позов задовольнити.

Представник відповідача – Крохмальова Л.П., яка діє на підставі довіреності, позов не визнала. Вважає, що дії Банку були правомірними. Рішення про підвищення відсоткової ставки по кредитному договору було прийнято у грудні 2008року, а зміни в законодавстві відбулись 09 січня 2009року. Вважає, що позивачка була належним чином повідомлена про зміни до кредитного договору листом , який був відправлений 08 січня 2009року, до того як відбулися зміни в законодавстві, та вступила в чинність ст.. 1056-1 ЦК України від 09.01.2009року. Посилається на п.3.5 Постанови Правління НБУ «Про затвердження правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» від 10.05.2007року, де передбачено, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки НБУ або в інших випадках.

Суд, вислухавши пояснення сторін  та дослідивши письмові матеріали справи, вважає позовні  вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що  підлягають частковому задоволенню,   з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 08.08.2006 р. позивачка ОСОБА_5 та ЗАТ КБ «Приватбанк»(на теперішній час ПАТ КБ «Приватбанк») було укладено кредитний договір (далі - Договір) № MRIPGK04000018, відповідно якого Банк зобов’язався надати Позичальнику кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 08.08.2006 р. по 05.08.2021 р. включно, у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 114 750,00 грн., на придбання житлової нерухомості, а також 15 737,37 грн. на сплату страхових платежів, із сплатою за користування кредитом 1,00 % на місяць на суму залишку кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту - 0,00 % у момент надання кредиту, та щомісяця в період сплати - 0,50 % від суми наданого кредиту, а також відсотки за дострокове погашення кредиту, винагороди за проведення додаткового моніторингу. Період сплати - з 24 по 28 число кожного місяця. Погашення заборгованості, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється щомісячними платежами в розмірі 1 963,27 грн. (а.с. 9-10).

Листом від 25.12.2008 р., відправленим відповідачем 08.01.2009 р., підтверджується, що останній повідомив позивачку про підвищення відсоткової ставки за зазначеним кредитним договором до 22,8 % річних з 01.02.2009 р., з підстав зміни кон’юнктури ринку грошових ресурсів в України. Позивачеві запропоновано в строк до 20.01.2009 р. надати Банку письмове повідомлення про незгоду із зміною відсоткової ставки та повністю погасити кредит (а.с. 11, 12). Не спростовано відповідачем того, що позивачка отримала вказаний лист 10.02.2009 р. Листом від 27.03.2009 р. позивачка повідомила Банк про свою незгоду із внесенням змін до договору (а.с. 13).

В п. 2.3.1 Договору передбачено право Банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон`юктури ринку грошових ресурсів в Україні. А підпунктами «а» та «в» п. 2.3.3. Договору передбачено право Банку на зміну умов Договору – зажадати від Позичальника дострокового повернення кредиту, сплати винагороди, комісії й відсотків за його користування, виконання інших зобов`язань в повному обсязі, а також одностороннє розірвання договору (а.с. 9-10).

У відповідності із ст. 1056-1 ЦК України, яка набула чинності 09.01.2009 р. (Кодекс доповнений ст. 1056-1 згідно із ЗУ № 661-VI від 12.12.2008 р.), розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов’язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

Таким чином, враховуючи положення зазначених норм закону і виходячи із встановлених обставин справи, суд вважає, що Банк, вирішивши в односторонньому порядку збільшити відсоткову ставку за кредитом, незаконно поставив Позичальника в такі умови, що останній повинен або погодитися із змінами умов договору, або достроково погасити кредит, що тягне за собою невигідні наслідки для Позичальника. За вказаних обставин п. 2.3.1. та підпункти «а» та «в» п. 2.3.3. згаданого Договору мають бути визнаними недійсними, оскільки право на збільшення відсоткової ставки за кредитом, дострокового повернення кредиту, та одностороннє розірвання договору, в даному випадку, в Банку відсутнє. Відсоткова ставка повинна залишатися без змін до повного виконання сторонами умов Договору, оскільки Позичальник не надавав згоди на її підвищення. Крім того ці пункти суперечать нормам п.6 ч.1 ст.3 і ч.2 ст. 1056-1 ЦК України та п.4 ч.1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч.1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

П.4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

Одним із способів захисту цивільного права, зокрема, на підставі п. 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України, є припинення дії, яка порушує право.

      Відповідно до ст.. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

      На порушення своїх обов’язків, передбаченого ст. 10 ЦПК України представник ПАТ КБ «Приватбанк» не довела в своїх запереченнях тих обставин, що відповідач діяв відповідно до вимог діючого законодавства, та не порушив права позивачки, як споживача.

      Задовольняючи позовні вимоги, суд відповідно до ст..88 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивачки понесені нею судові витрати –сплачене ІТЗ судового процесу 30гривень. Витрати на оплату праці представника позивачки відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, ст.ст. 16, 651, 652, 1056-1 ЦК України, ст.. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність».11, 21 ЗУ «Про захист прав споживачів», суд, -

ВИРІШИВ:

  Позовну заяву ОСОБА_1 до  Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача про визнання не законним збільшення відсоткової ставки за кредитним договором, зобов’язання відповідача  здійснити перерахунок сплачених сум за кредитним договором за відсотковими ставками які існували до порушення, визнати незаконними дії відповідача по підвищенню відсоткової ставки до 22,8% та зміни кредитного договору в односторонньому порядку, визнати недійсними зміни в односторонньому порядку до кредитного договору про підвищення відсоткової ставки з 01 лютого 2009року, процентну ставку за кредитним договором у момент надання кредиту залишити без зміни, та визнання недійсними окремих пунктів договору – ЗАДОВОЛЬНИТИ ЧАСТКОВО.

Визнати незаконним збільшення відсоткової ставки до 22,8 % річних за кредитним договором № MRIPGK04000018 від 08.08.2006року, укладеним між закритим акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк»(на теперішній час – Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк») та ОСОБА_1.

Зобов’язати відповідача здійснити перерахунок сплачених сум за кредитним договором № MRIPGK04000018 від 08.08.2006року, за відсотковими ставками у відповідності до умов договору, які існували до порушення, зарахувавши отриману від позивачки різницю по відсоткам, у рахунок сплати заборгованості за основною сумою кредити.

Визнати незаконними дії відповідача по підвищенню відсоткової ставки до 22,8% та змін умов кредитного договору № MRIPGK04000018 від 08.08.2006року в односторонньому порядку.

Визнати недійсними зміни в односторонньому порядку внесені до умов кредитного договору № MRIPGK04000018 від 08.08.2006року, про підвищення відсоткової ставки з 01 лютого 2009року.

Процентну ставку за кредитним договором № MRIPGK04000018 від 08.08.2006року в розмірі 1,00% на місяць на суму залишку кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0,50% від суми кредиту залишити без змін до повного виконання всіх умов обома сторонами договору.

Визнати недійсними п.2.3.1 та підпункти «а» і  «в» пункту 2.3.3 кредитного договору № MRIPGK04000018 від 08.08.2006року.

Стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати по сплаті інформаційно - технічного забезпечення судового процесу у розмірі 30 грн.

В іншій частині вимог позивачці ВІДМОВИТИ.

       На рішення може бути подана апеляція до Апеляційного суду Донецької області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10 денний строк з дня його  проголошення, з подальшою подачею апеляційної скарги у 20-денний строк, або в порядку, передбаченому ч.4 ст.295 ЦПК України.

СУДДЯ