Справа № 11- 648/10р. Головуючий І-ї інстанції
Категорія: ч. 3 ст. 185 КК України Сябренко І.П.
Доповідач апеляційного суду
Олещук Т. Л.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
Головуючого Куценко О.В.
Суддів Івченко О.М, Олещук Т.Л.
за участю прокурора Якименка О.П.
засудженого ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Казанківського районного суду Миколаївської області від 15 липня 2010року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець хутора АДРЕСА_1, судимий 30.05.2006 року Новобузьким районним судом Миколаївської області за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, звільнився 14.04.2008 року умовно-достроково на 10 місяців 24 дні,
засуджений:
за ч.2 ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі;
за ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки і 2 місяці позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання 3 роки і 2 місяці позбавлення волі.
Цим же вироком
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженка м. Києва, не судима,
засуджена:
за ч.2 ст. 185 КК України – на 1 рік позбавлення волі;
за ч.3 ст. 185 КК України – на 3 роки позбавлення волі,
відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнена від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 2 роки, з покладенням обов’язків, передбачених п. п. 2,3 ст. 76 КК України.
Вироком суду ОСОБА_3 та ОСОБА_5 визнані винними в тому, що 04 липня 2009 року близько 10 год. вони разом з ОСОБА_6, щодо якого 28.09.2009 року Новобузьким районним судом постановлено вирок, маючи спільну домовленість, спрямовану на викрадення чужого майна, прийшли до тильної сторони будівлі складу ПОП «Вікторія», яка виходить на вул. Декабристів в с. Жовтневе м. Новий Буг Миколаївської області, де ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_6, залишивши ОСОБА_5 спостерігати за можливою появою сторонніх осіб, застосувавши металевий прут, зірвали з вікна металеву решітку вартістю 180 грн., яку цього ж дня реалізували громадянці ОСОБА_7 за ціною металобрухту.
Крім того, 04.07.2009 року в обідній час ОСОБА_3, ОСОБА_5, та ОСОБА_6,знаючи про те, що у приміщенні складу з вікна якого ними до цього була викрадена металева решітка, знаходяться металеві стелажі, маючи спільну домовленість, спрямовану на викрадення чужого майна, ОСОБА_3 та ОСОБА_6. залишивши ОСОБА_5 спостерігати за можливою появою сторонніх осіб, через отвір у вікні складу ПОП «Вікторія», проникли у приміщення та таємно заволоділи двома металевими стелажами вартістю 600 грн. кожен, які цього ж дня спільними зусиллями перевезли до садиби громадянки ОСОБА_7 і продали їх останній за ціною металобрухту.
Крім того, 05 липня 2009 року близько 10 год. ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, маючи спільну домовленість, спрямовану на викрадення чужого майна, повторно таким же способом та виконуючи ті ж самі ролі, проникли у приміщення того ж складу і таємно заволоділи двома металевими стелажами вартістю 600 грн. кожен, які цього ж дня спільними зусиллями перевезли до садиби громадянки ОСОБА_7, та продали їх останній за ціною металобрухту.
Внаслідок викрадення чужого майна ПОП «Вікторія» Новобузького району заподіяно майнову шкоду на суму 2580грн., яку відшкодовано шляхом повернення викраденого майна його законному володільцю.
В апеляційній скарзі та доповненнях до неї ОСОБА_3 посилається на занадто суворе покарання, просить застосувати ст. 75 КК України. Просить врахувати наявність у нього хронічних захворювань, пенсійний вік та стан здоров’я матері, яка потребує його допомоги. В той же час засуджений заперечує свою вину у вчиненні крадіжок. Наполягає на тому, що спільно з ОСОБА_5 лише допоміг ОСОБА_6 перенести металеві вироби з кущів, де вони знаходились, до приймального пункту металобрухту. Посилається на допущені на досудовому слідстві порушення кримінально – процесуального закону, в тому числі порушення його права на захист, застосування до нього недозволених методів слідства.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_3 на підтримку апеляцію, прокурора, який вважав, що вирок повинен бути залишеним без зміни, вивчивши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_3 у вчиненні злочинів при обставинах, встановлених судом, є обґрунтованими, відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам, які детально викладені у вироку.
Так, з досліджених в суді протоколів допиту засудженого на досудовому слідстві (а.с. 25, 38, 152) вбачається, ОСОБА_3 повністю визнавав свою вину за пред’явленим йому обвинуваченням та поясняв, що вчинив крадіжки майна з приміщення складу ПОП «Вікторія» за попередньою змовою з ОСОБА_6 та ОСОБА_5. При цьому ОСОБА_3 був допитаний 27.01.2010 року в якості обвинуваченого у присутності захисника (а.с. 152).
Ці показання про обставини вчинення крадіжок засуджений підтверджував при відтворенні з ним обставин обстановки та обставин події ( а.с. 58 -59).
Заява ОСОБА_3 про те, що в ході досудового слідства він обмовив себе у зв’язку із застосуванням до нього недозволених методів слідства, перевірялась за дорученням суду прокуратурою Новобузького району Миколаївської області, однак вказані ним факти підтвердження не знайшли (а.с. 254-255).
Крім того, вина ОСОБА_3 у вчиненні злочинів повністю підтверджується іншими доказами, в тому числі показаннями на досудовому слідстві засудженої ОСОБА_5 (а.с. 42,57,159), показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, даними протоколу огляду місця події (а.с. 5).
За таких обставин доводи апелянта про те, що він не вчиняв вказаних крадіжок, є безпідставними, оскільки спростовуються сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів.
Надавши доказам належну оцінку, суд правильно кваліфікував дії засудженого за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України.
Щодо призначеного засудженому покарання, то суд 1-ої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України визначив вид та міру покарання за кожний із вчинених злочинів, за якими ОСОБА_3 визнаний винним.
Але при призначенні покарання суд 1-ої інстанції невірно визнав обставиною, що обтяжує покарання, - рецидив злочинів. Відповідно ч. 4 ст. 67 КК України, якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу, як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що її обтяжує. Як вбачається з вироку, ОСОБА_3 раніше судимий за викрадання чужого майна, тобто за аналогічний злочин, у зв'язку з чим при кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 185 КК України, це було враховано, як кваліфікуючу злочин ознаку - повторно. Тому необхідно виключити з мотивувальної частини вироку визнання для ОСОБА_3 обтяжуючою покарання обставиною - рецидив злочинів.
Але при цьому, враховуючи ступень тяжкості вчинених злочинів, особу винного, колегія суддів вважає, що суд 1-ої інстанції правильно дійшов висновку про необхідність призначення покарання ОСОБА_3 у виді позбавлення волі.
За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для пом'якшення покарання засудженому ОСОБА_3, а також для звільнення його від відбуття призначеного покарання відповідно ст. 75 КК України.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію засудженого ОСОБА_3 задовольнити частково.
Виключити з мотивувальної частини вироку Казанківського районного суду Миколаївської області від 15 липня 2010 року відносно ОСОБА_3 обтяжуючу покарання обставину - рецидив злочинів.
В решті даний вирок залишити без зміни.
Головуюча
Судді