Справа № 22ц-3890/10р. Головуючий у 1-й інстанції Алєйніков В.О.
Категорія 57 Доповідач апеляційного суду Довжук Т.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Данилової О.О.,
суддів: Буренкової К.О., Довжук Т.С.,
без участі сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 жовтня 2009 року
за позовом
ОСОБА_2
до
Управління Пенсійного фонду України у Центральному районі
м. Миколаєва (далі – Управління пенсійного фонду)
про зобов’язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИЛА:
26 травня 2009 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Управління пенсійного фонду, в якому просила зобов’язати відповідача перерахувати їй як особі, яка має правовий статус учасника війни, пенсію, передбачену ст. 14 Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» зі змінами, внесеними 22 листопада 1995 року (далі – 3551-ХІІ від 22 жовтня 1993 року), згідно якої учасникам війни, пенсії підвищуються на 50% мінімальної пенсії за віком та зобов’язати виплатити недоотриману різницю за період з 2007 по 2008 роки.
Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 жовтня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, просить постанову суду скасувати і ухвалити нову постанову про задоволення позову.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо правомірності дій відповідача по нарахуванню та виплаті ОСОБА_2 надбавки до пенсії відповідно до вимог ст. 14 Закону № 3551-ХІІ від 22 жовтня 1993 року зі змінами та доповненнями, яка почала діяти з 01 січня 2007 року.
Так, судом встановлено, що позивачка отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким визначено статус учасника війни.
Положенням ч. 4 ст. 14 Закону № 3551-ХІІ від 22 жовтня 1993 року, яка діяла до 01 січня 2007 року, було передбачено, що учасникам війни пенсії підвищуються на 50% мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 05 жовтня 2005 року, частина 4 ст. 14 останнього закону була викладена в інший редакції, а саме: учасникам війни пенсії підвищуються на 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Дія вказаної частини ст. 14 набрала законної сили 01 січня 2007 року.
Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок підвищення розмірів пенсії відповідачем з 01 січня 2007 року проводився з урахуванням вимог ч. 4 ст. 14 Закону № 3551-ХІІ від 22 жовтня 1993 року, яка почала діяти з 01 січня 2007 року, тобто в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Прожитковий мінімум встановлюється законами про Державний бюджет України на відповідний рік.
Таким чином, Управління пенсійного фонду діяло правомірно, а тому позовні вимоги є необґрунтованими.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом було допущено неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 жовтня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді