Справа № 11- 331/10р. Головуючий І інстанції
Категорія: ст. 11-1 КПК України Дробинський О.Е.
Доповідач апеляційного суду
Олещук Т.Л.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 червня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
Головуючого Ржепецького О.П.
суддів Куценко О.В., Олещук Т.Л.
за участю прокурора Якименка О.П.
обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4
потерпілого ОСОБА_5 та його представника ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві апеляцію ст. помічника Вознесенського міжрайонного прокурора Миколаївської області Л.І. Нижніка на постанову судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 березня 2010 року, якою в закритті кримінальної справи в зв’язку з закінченням строків давності відносно
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,
обвинуваченого за ч. 1 ст. 190 КК України, відмовлено.
Органами досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачувався у вчиненні злочину за наступних обставин:
в квітні 2005 року потерпілий ОСОБА_5 за усною домовленістю передав ОСОБА_3 належний йому автомобіль ВАЗ – 21013 та запчастини для здійснення ремонту. ОСОБА_3, отримавши автомобіль та запчастини, не став здійснювати ремонт, а лише розукомплектував автомобіль. Маючи на меті заволодіння чужим майном шляхом обману та усвідомлюючи вчинення ним протиправного діяння шляхом зловживання довірою потерпілого, в червні та листопаді 2005 року ОСОБА_3 попросив у ОСОБА_5 гроші нібито на ремонт автомобілю. Заволодівши грошима, витратив їх на власні потреби, а потерпілого вводив в оману, обіцяючи здійснити ремонт автомобіля. В грудні 2007 року він повідомив ОСОБА_5, що на рік їде до Росії і відремонтує автомобіль після повернення, а сам в цей час розпродав автомобіль по запчастинам та здав кузов на металобрухт, чим завдав ОСОБА_5 матеріального збитку на суму 20060грн.
Матеріали кримінальної справи з постановою ст. слідчого СВ Вознесенського МВ УМВС України в Миколаївській області від 22.02.2010 року, узгодженою з Вознесенським міжрайонним прокурором, були направлені до Вознесенського міськрайонного суду для вирішення питання про її закриття у зв’язку з закінченням строків давності, оскільки ОСОБА_3 вчинив злочин в квітні 2005 року, злочин відноситься до категорії невеликої тяжкості, з моменту вчинення злочину минуло три роки, ОСОБА_3 не переховувався від слідства та суду, нового злочину не вчинив.
Постановою Вознесенського міськрайонного суду від 29 березня 2010 року в закритті кримінальної справи відмовлено.
Мотивуючи своє рішення суд зазначив, що матеріали справи містять істотні суперечності. Органом досудового слідства не враховано, що об’єктом злочину були не тільки грошові кошти потерпілого, а також і його транспортний засіб, тобто автомобіль «ВАЗ – 21013». Заволодіння грошовими коштами та транспортним засобом потерпілого здійснювалось в період з квітня 2005 року по грудень 2007 року і складались із ряду тотожних дій та охоплювались єдиним умислом на заволодіння конкретної суми грошей та автомобілем, а тому є продовжуваним злочином.
В апеляції ст. помічник Вознесенського міжрайонного прокурора просить постанову суду скасувати, матеріали кримінальної справи направити на новий судовий розгляд.
Посилається на необґрунтованість та незаконність постанови суду. Зазначає, що злочин вчинено в період з квітня по листопад 2005 року, саме цей період вказаний в постанові про притягнення в якості обвинуваченого ОСОБА_3 та згідно ст. 275 КПК України суд мав розглядати справу в межах пред’явленого обвинувачення. Крім того, зазначає на відсутність в постанові конкретної причини відмови в закритті кримінальної справи.
В запереченнях на апеляцію адвокат ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 просить постанову суду залишити без зміни. Зазначає про правильність висновків суду щодо того, що злочин, вчинений ОСОБА_3, є продовжуваним, направленим на незаконне заволодіння транспортним засобом в період з квітня 2005 року по грудень 2007 року.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію, обвинуваченого ОСОБА_3, його захисника ОСОБА_4, які заперечували проти задоволення апеляції, мотивуючи тим, що ОСОБА_3 не згоден з закриттям справи за нереабілітуючих обставин, потерпілого ОСОБА_5, його представника ОСОБА_6, які заперечували проти задоволення апеляції у зв’язку з тим, що немає підстав для закриття справи за ч. 1 ст. 49 КК України, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно постанови від 23.12.2009 року про притягнення ОСОБА_3, як обвинуваченого(а.с.17), йому було пред’явлено обвинувачення за ч. 1 ст. 190 КК України, а саме в тому, що він, отримавши в квітні 2005 року від потерпілого ОСОБА_5 для ремонту належний йому автомобіль та запчастини до нього, не мав наміру виконувати умови домовленості з потерпілим. А маючи на меті заволодіння чужим майном шляхом обману, зловживаючи довірою ОСОБА_5, у червні та листопаді 2005 року отримав від потерпілого нібито на ремонтні роботи гроші у сумі 520 грн. та 1000 грн., які привласнив. Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_3 у грудні 2007 року розпродав автомобіль потерпілого по запчастинам та здав кузов в металобрухт. Отримані кошти ОСОБА_3 витратив на власні потреби, чим заподіяв ОСОБА_5 матеріального збитку на загальну суму 20060 грн.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 - 1 КПК України прокурор, а також слідчий, за згодою прокурора на підставі, передбаченій ч.1 ст. 49 КК України, виносить мотивовану постанову про направлення кримінальної справи до суду для вирішення питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
Проте слідчий, який виносив постанову про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності, безпідставно, всупереч пред’явленого ОСОБА_3 обвинувачення у мотивувальній частині вказаної постанови вказав на те, що ОСОБА_3 обвинувачується за вчинення злочину у квітні 2005 року (а.с. 1-2). Хоча з пред’явленого ОСОБА_3 обвинувачення вбачається, що він свої злочинні дії продовжував протягом квітня 2005 року – грудня 2007 року (а.с. 17). Але саме час вчинення злочину має значення для прийняття законного рішення.
Як передбачено п. 2 ч.1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності, якщо з дна вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки – у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі.
Тобто, виходячи з того, що ОСОБА_3 пред’явлено обвинувачення за ч. 1 ст. 190 КК України у вчиненні злочину в період з квітня 2005 року по грудень 2007 року, встановлений кримінальним законом трьох річний строк давності, який дає підстави для звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності, ще не минув.
Тому суд 1-ої інстанції, дослідивши матеріали кримінальної справи, правильно зробив висновок про відсутність підстав для закриття даної кримінальної справи у зв’язку із закінченням строку давності для притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію ст. помічника Вознесенського міжрайонного прокурора Миколаївської області Л.І. Нижника залишити без задоволення, а постанову судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 березня 2010 року, якою в закритті кримінальної справи в зв’язку з закінченням строків давності відносно ОСОБА_3, відмовлено - без зімни.
Головуючий
Судді