Справа № 11-299/10р. Головуючий І-ї інстанції
Категорія: ч. 2 ст. 342 КК України Кішковська З.А.
Доповідач апеляційного суду
Олещук Т. Л.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 червня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
Головуючого Куценко О.В.
суддів Пустовара М.Л., Олещук Т.Л.,
за участю прокурора Якименка О.П.
засудженого ОСОБА_3 та його захисників ОСОБА_4 та ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 та його захисників на вирок Снігурівського районного суду Миколаївської області від 24 березня 2010 року, яким
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Снігурівка Миколаївської області, раніше не судимий,
засуджений за ч.2 ст. 342 КК України на один рік обмеження волі.
За ч. 2 ст. 345 КК України ОСОБА_3 виправданий за відсутністю події злочину.
Вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні злочину проти авторитету органів державної влади за наступних обставин.
15 червня 2008 року близько 01 год. біля приміщення ресторану «Інгулець», який розташований за адресою: м. Снігурівка, вул. Суворова, 59, де ОСОБА_3 знаходився на відпочинку, працівниками Снігурівського РВ УМВС - дільничним інспектором капітаном міліції ОСОБА_6, дільничним інспектором страшим лейтенантом міліції ОСОБА_7, інспектором патрульної служби групи патрульної служби сержантом міліції ОСОБА_8, призначених на посади наказом начальника УМВС України в Миколаївській області № 146 від 16 листопада 2007 року, старшим уповноваженим служби карного розшуку капітаном міліції ОСОБА_9, призначеним на посаду наказом начальника УМВС України в Миколаївській області №32 від 19 березня 2007 року та міліціонером – водієм молодшим сержантом міліції ОСОБА_10, призначеним на посаду наказом начальника УМВС України в Миколаївській області №119 від 24 листопада 2007 року при виконанні службових обов’язків по охороні громадського порядку згідно розпорядження № 53 від 14 червня 2008 року начальника Снігурівського РВ УМВС « Про забезпечення охорони громадського порядку при проведенні відпрацювання дискотек м. Снігурівка», був затриманий ОСОБА_11 за заподіяння працівникові правоохоронного органу тілесних ушкоджень. ОСОБА_11, не погодившись з рішенням працівників міліції, став чинити активний опір, відштовхувати працівників міліції, виривався, висловлював погрози побиттям, на вимоги працівників міліції припинити опір не реагував.
Під час супроводження затриманого до службового автомобілю для доставки до райвідділу міліції, з метою звільнення ОСОБА_11 від затримання, ОСОБА_3 у числі інших осіб, щодо яких постановлені вироки, та інших невстановлених осіб, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, вчинив активну протидію працівникам правоохоронних органів виконанню функцій в момент здійснення службових обов’язків. Демонструючи зневагу до останніх, висловлювався на їх адресу брутальною лайкою та застосував силу до дільничного інспектора міліції ОСОБА_6 нанесенням одночасно кулаками обох рук удару і спину, чим завдав йому фізичного болю.
ОСОБА_3 разом з іншими особами, які також чинили опір, перешкодив затриманню і доставці до райвідділу міліції ОСОБА_11, який з місця події втік.
Крім того, ОСОБА_3 органами досудового слідства обвинувачувався за ч. 2 ст. 345 КК України у погрозі насильством щодо працівників правоохоронного органу, умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу побоїв, легких тілесних ушкоджень у зв’язку з виконанням цим працівником службових обов’язків, а саме в тому, що при затриманні працівниками міліції ОСОБА_11 15 червня 2008 року близько 01 год., ОСОБА_3 під час вчинення опору працівникам Снігурівського РВ УМВС Миколаївської області умисно наніс два удари кулаками у спину дільничному інспектору міліції ОСОБА_6, спричинивши останньому фізичній біль та тілесне ушкодження у вигляді синця, яке відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень. За цим обвинуваченням ОСОБА_3 виправданий у зв’язку з відсутністю події злочину.
В апеляції та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_3, посилаючись на незаконність та необґрунтованість вироку, просить вирок скасувати, виправдати його та звільнити з-під варти. Стверджує, що злочину не вчиняв, в конфлікт не втручався, а намагався зупинити іншу особу від втручання у конфлікт, удару працівнику міліції не наносив. У натовпі не був, про що свідчать показання свідків, які його там не бачили, а також відсутність його прізвища у рапортах та заявах працівників міліції, а також в їх показаннях. Навпаки, є посилання на іншу особу, яка наносила удар ОСОБА_6 Крім того, сам ОСОБА_6 не вказує конкретно на нього, як на особу, яка чинила опір та наносила йому удари.
Зазначає на наявність суперечностей у показаннях потерпілих та свідків, неправильне відображення їх свідчень у протоколі судового засідання. Звертає увагу на те, що за спричинення удару ОСОБА_6 засуджений ОСОБА_12 вироком від 10.04.2009 року, який набрав законної сили. Також засуджений посилається на упередженість слідчого, на неповноту та однобічність проведення досудового слідства, на те, що він був позбавлений можливості ознайомитися зі всіма матеріалами справи.
В апеляції захисник засудженого ОСОБА_4 просить вирок суду скасувати та постановити виправдувальний вирок. Вказує на відсутність доказів вини ОСОБА_3 Зазначає, що судом не вказано, які саме докази свідчать, що ОСОБА_3 вчинив злочин, за який раніше засуджено ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_14.
В апеляції захисник ОСОБА_3 – ОСОБА_5 просить вирок суду скасувати, виправдати ОСОБА_3, оскільки вважає, що його вина не доведена, а також просить звільнити його з-під варти.
Посилається на те, що ОСОБА_3 у конфлікті участі не приймав, був лише свідком. Зазначає на невірне викладення показань у протоколі судового засідання, на суперечності у показаннях свідків та потерпілих, які в ході судового слідства не усунуті. Вказує на те, що показання потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7, свідка ОСОБА_15 про участь ОСОБА_3 у вчиненні злочину викликають сумнів, оскільки з ОСОБА_3 вказані особи не були знайомі, але вказали на нього, хоча впізнання не проводилось. В той же час суд не взяв до уваги показання 16 свідків, які вказували на те, що ОСОБА_3 не був присутнім під час затримання ОСОБА_11 Посилається на застосування недозволених методів ведення досудового слідства.
В запереченнях на апеляцію захисника ОСОБА_5 помічник прокурора Снігурівського району вказує на законність вироку та правильність кваліфікації дій ОСОБА_3, відповідність вироку доказам по справі. Зазначає, що дії та процесуальні рішення слідчого під час досудового слідства не оскаржувались.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_3 та його захисників на підтримку апеляцій, думку прокурора, який вважав вирок суду законним та обґрунтованим, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України, при обставинах, встановлених судом, є обґрунтованими, відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам, які детально викладені у вироку та яким надано належну оцінку.
Як вбачається з показань допитаного у судовому засіданні потерпілого ОСОБА_6, він у ніч 15 червня 2008 року знаходився у складі групи по охороні громадського порядку на дискотеці в ресторані «Інгулець», був у форменому одязі. Близько 01 год. після затримання ОСОБА_11 разом з ОСОБА_7 супроводжував його до службового автомобіля. ОСОБА_11 чинив активний опір, який підтримали відвідувачі дискотеки. У місці події утворився натовп, який поводився агресивно. Працівників міліції, його у тому числі, хапали за формений одяг, тягли за руки та наносили удари по тілу. Серед присутніх ОСОБА_6 впізнав ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_14, а також ОСОБА_3, якого знав, як мешканця м. Снігурівка, за виконання службових обов’язків дільничного інспектора. Коли приймав міри до утримання ОСОБА_11 і вимушено нахилився, ОСОБА_3 вдарив його по спині одночасно кулаками обох рук, від чого впав. На послідуючі зауваження ОСОБА_3 не реагував.
Показання потерпілого ОСОБА_6 узгоджуються з показаннями потерпілого ОСОБА_7, ОСОБА_15, які в судовому засіданні підтвердили, що серед осіб, які чинили опір працівникам міліції при затриманні ОСОБА_11, був ОСОБА_3, на зауваження не реагував.
Як вбачається з показань потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_9, що у ніч на 15 червня 2008 року вони при виконанні службових обов’язків по охороні громадського порядку біля ресторану «Інгулець» затримали правопорушника ОСОБА_11. З метою доставки його до райвідділу стали вести ОСОБА_11 до службового автомобілю. Але ОСОБА_11 та інші особи – відвідувачі ресторану стали чинити їх діям активний опір, штовхати їх, наносити удари по різним частинам тіла, при цьому висловлювали на погрози та висловлювались на їх адресу грубою нецензурною лайкою. На вимоги припинити чинити опір не реагували. В результаті цих дій ОСОБА_11 вдалося звільнитися. Потерпілі ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_9 пояснили, що не можуть назвати всіх учасників події, в тому числі ОСОБА_3, через їх велику кількість у натовпі відвідувачів дискотеки.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_16, ОСОБА_11, ОСОБА_18, ОСОБА_12, ОСОБА_19, ОСОБА_14. підтвердили факт того, що 15 червня 2008 року біля ресторану «Інгулець» між працівниками міліції – потерпілими по справі і відвідувачами дискотеки, у числі не менше 30 осіб, відбувся конфлікт через перешкоджання останніми затриманню ОСОБА_11. При цьому свідок ОСОБА_14 не заперечував присутність ОСОБА_3 у самій гущі події.
Хоча засуджений ОСОБА_3 не визнає своєї вини, але, даючи показання, не заперечував того, що знаходився на місці події. А його показання про те, що він не чинив опору працівникам міліції, а лише питався зупинити ОСОБА_14 від втручання у конфлікт, спростовуються вищенаведеними показаннями потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_15.
За встановлених обставин події суд 1-ої інстанції обґрунтовано критично поставився до показань свідків, які заперечували той факт, що ОСОБА_3 чинив опір працівникам міліції при затриманні ОСОБА_11, оскільки вони у натовпі могли і не бачити безпосередніх дій ОСОБА_3, як і потерпілі ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_9. Але в той же час потерпілий ОСОБА_6 послідовно, як на досудовому слідстві, так і в суді стверджував, що серед учасників, які чинили активний опір працівникам міліції, він впізнав ОСОБА_3, якого знав, як мешканця м. Снігурівка. Ці показання потерпілого ОСОБА_6 підтверджуються також показаннями потерпілого ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_20.
Надавши дослідженим в ході судового слідства доказам належну оцінку, суд правильно дійшов висновку про доведеність вини засудженого ОСОБА_3 у вчиненні опору працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов’язків щодо охорони громадського порядку.
Доводи апелянтів про те, що, як в ході досудового слідства, так і в суді не здобуто доказів вини ОСОБА_3 у вчиненні цього злочину, спростовуються наведеними доказами.
Доводи апелянтів про неправдивість свідчень ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_15, є безпідставними, оскільки: по – перше, вказані особи не мають причин для обмови ОСОБА_3 По - друге,, як пояснював потерпілий ОСОБА_6, він знав ОСОБА_3, оскільки за службовими обов’язками дільничного інспектора обслуговував територію в м. Снигірівка, на який проживав засуджений. І хоча, як стверджують апелянти, ОСОБА_3 останні роки ОСОБА_3 мешкав в м. Миколаєві, але він постійно відвідував брата ОСОБА_19 в м. Снигурівка. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_15 відразу назвали серед активних учасників події ОСОБА_3, що стало підставою до порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_3 та його затримання у порядку ст. 115 КПК України. Так, в мотивувальній частині постанови про затримання ОСОБА_3 від 10.08.2008 року слідчим прокуратури зазначено, що, приймаючи до уваги, що потерпілі та свідки прямо вказали на ОСОБА_3, як на особу, що вчинила злочин, ОСОБА_3 до прокуратури Снігурівського району умисно не з’являється і від органів слідства переховується. (т.1. а.с. 16-18, 35-34, 125-126, 223, 224).
При цьому колегія суддів не вбачає істотних порушень вимог кримінально – процесуального закону, які перешкодили суду повно та всебічно розглянути дану справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.
А тому відповідно ст. 370 КПК України підстав для скасування вироку через порушення вимог кримінально – процесуального закону, на які вказують апелянти, не вбачається.
Щодо призначеного засудженому покарання, то суд 1-ої інстанції також дійшов правильного висновку про вид та міру покарання, враховуючи відповідно ст. 65 КК України ступень тяжкості вчиненого злочину, обтяжуючи та пом’якшуючи покарання обставини, а також особу винного.
Колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку.
При цьому відповідно до вимог ст. 338 КПК України ОСОБА_3 в строк відбуття покарання необхідно зарахувати строк перебування його під вартою з 10 серпня 2008 по 13 серпня 2008 року ( т. 1 а.с. 226 – 230, т. 2 а.с. 36).
Крім того, згідно ч.1 ст. 155 КПК України запобіжний захід – взяття під варту застосовується в справах про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки. У виняткових випадках цей запобіжний захід може бути застосовано в справах про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше трьох років.
Але всупереч вимогам зазначеного кримінально-процесуального закону суд 1-ої інстанції, виправдавши ОСОБА_3 за ч.2 ст. 345 КК України, та, призначивши йому покарання за ч. 2 ст. 342 КК України у виді обмеження волі, вирішуючи у вироку питання про запобіжний захід, безпідставно залишив його під вартою. Відповідно ч.1 ст. 61 КК України покарання у виді обмеження волі полягає у тримання особи в кримінально – виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства.
Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає за необхідне скасувати щодо ОСОБА_3 обраний запобіжний захід, звільнивши його з під варти з зали суду.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляції засудженого ОСОБА_3 та його захисників залишити без задоволення, а вирок Снігурівського районного Миколаївської області від 24 березня 2010 року стосовно ОСОБА_3 залишити без зміни.
Зарахувати ОСОБА_3 в строк відбування покарання знаходження під вартою з 10 серпня по 13 серпня 2008 року.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 у виді тримання під вартою скасувати. ОСОБА_3 звільнити з під варти з зали суду.
Головуюча
Судді