Справа № 11-356/ 10р. Головуючий І-ї інстанції
Категорія: ч.1 ст.122 КК України Пісоцький О.М.
Доповідач апеляційного суду
Олещук Т. Л.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 червня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
Головуючого Царюка В.В.
суддів Гребенюк В.И., Олещук Т.Л.
при секретарі Березняку В.В.
за участю прокурора Якименка О.П.
засудженого ОСОБА_3
потерпілого ОСОБА_4 та його ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_4 на вирок Арбузинського районного суду Миколаївської області від 15 квітня 2010 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець АДРЕСА_1, громадянин України, раніше судимий 18.12.1989р. Донецьким обласним судом за п. «г» ст. 93, ч. 3 ст. 222 КК України на 13 років позбавлення волі, за указом Президента України строк покарання скорочено до 12-ти років, звільнився 20.09.2001 року по відбуттю строку покарання,
засуджений за ч.1 ст. 122 КК України на 1 рік позбавлення волі.
Постановлено стягнути з ОСОБА_3 1216,06 грн. на користь Арбузинської районної лікарні, на користь потерпілого ОСОБА_4 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 1752, 50 грн., у рахунок відшкодування моральної шкоди – 10 000грн.
Вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним в тому, що
11 квітня 2009 року о 15 годині 30 хвилин в смт. Костянтинівка Арбузинського району Миколаївської області біля будинку № 10 по вул. Дзержинського ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, на грунті раптово виниклих неприязних відносин, наніс удар каменем по голові потерпілому ОСОБА_4, чим заподіяв останньому тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.
В апеляції потерпілий просить вирок суду скасувати через неправильну кваліфікацію вчиненого та за м’якістю призначеного покарання.
Вважає, що дії засудженого необхідно кваліфікувати за ст. 296 та ч. 2 ст. 122 КК України. оскільки ОСОБА_3 наніс йому тілесне ушкодження безпричинно, для чого використав заздалегідь заготовлений для цього предмет – камінь, подія мала місце під час суботнику у громадському місці на очах у багатьох людей. Крім того, ОСОБА_3 діяв умисно, з метою залякування, погрожував розправою. Зазначає, що, хоча суд у вироку вказав на обтяжуючи покарання обставини – вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння, рецидив злочину, щодо особи похилого віку, але призначив засудженому занадто м’яке покарання
В запереченнях на апеляцію потерпілого помічник прокурора Арбузинського району просить вирок відносно ОСОБА_3 залишити без змін. Вважає вирок суду таким, що відповідає матеріалам справи та винесений на підставі досліджених у суді доказів. Зазначає про доведеність вчинення ОСОБА_3 злочину через особисту неприязнь до потерпілого, яка сформувалась раніше, що виключає кваліфікацію його дій, як хуліганство.
Заслухавши доповідь судді, пояснення потерпілого та його представника на підтримку апеляції, засудженого ОСОБА_3, який заперечував проти задоволення апеляції потерпілого, думку прокурора, який вважав, що підстав для задоволення апеляції немає, вивчивши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Оцінивши досліджені докази, суд правильно встановив фактичні обставини вчинення злочину та вірно кваліфікував дії засудженого ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 122 КК України, як умисне спричинення середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров’я.
Так, з показань засудженого ОСОБА_3 в судовому засіданні, вбачається, що з потерпілим ОСОБА_4, з яким він був знайомий на протязі тривалого часу, у нього виникли неприязні стосунки, в тому числі через втручання останнього у його сімейні справи. 11 квітня 2009 року, коли він разом з донькою під’їхав до гаражів, які розташовані неподалік від адміністративної будівлі ВК № 83, до нього підійшов ОСОБА_4 та знову став питати, чому він не погоджується з проханням дружини, з якої він розлучився, продати квартиру. Оскільки він був у стані алкогольного сп’яніння, то неправильно відреагував на питання потерпілого. А тому піднявши камінь з землі вдарив ним ОСОБА_4 по голові.
З показань свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вбачається, що в момент зазначеного конфлікту вони разом з ОСОБА_4 прибирали прилеглу до адмінбудівлі ВК № 83 територію, бачили, що ОСОБА_3 вдарив ОСОБА_4 по голові. Але розмови між ними не чули, а тому пояснить причину того, що відбувалося між потерпілим та ОСОБА_3 не можуть.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8, заступник начальника з виробництва Арбузинської ВК № 83, показав, що 11 квітня 2009 року ОСОБА_4, працюючий у ВК № 83 головним маркшейдером, з його дозволу з засудженими ОСОБА_6 та ОСОБА_7 прибирали територію біля адмінбудівлі ВК № 83. У післяобідній час до нього зателефонував ОСОБА_4, який повідомив про інцидент, що стався з ОСОБА_3, який працює начальником цеху № 3 ВК № 83. Приїхавши до міліції, він побачив кров на голові ОСОБА_4 Наступного дня по суті того, що відбулося, ОСОБА_3 пояснив йому, що завдав удару ОСОБА_4 через те, що останній втручався у його сімейні справи.
Потерпілий ОСОБА_4, хоча і стверджував в судовому засіданні, що ОСОБА_3 безпричинно вдарив його, але з його показань також вбачається, що між ним та ОСОБА_3 склалися неприязні стосунки.
Враховуючи наведені показання, колегія суддів вважає, що висновок суду про спричинення ОСОБА_3 потерпілому умисного тілесного ушкодження середньої тяжкості на ґрунті неприязні відповідає встановленим фактичним обставинам справи.
Доводи потерпілого про спричинення йому засудженим тілесного ушкодження з хуліганських мотивів або з метою залякування є безпідставними, оскільки не знайшли підтвердження, як в ході досудового слідства, так і в суді.
Крім того, постановою слідчого від 22.10.2009 року відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України на підставі п.2 ч.1 ст. 6 КПК України ( а.с. 115).
Щодо призначеного засудженому покарання, то суд 1-ої інстанції також дійшов правильного висновку про вид та міру покарання, враховуючи відповідно ст. 65 КК України ступень тяжкості вчиненого злочину, обтяжуючи та пом’якшуючи покарання обставини, а також особу винного.
Колегія суддів вважає, що призначене засудженому покарання відповідає тяжкості вчиненого ним злочину та є достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Виходячи з викладеного, колегія суддів підстав для скасування вироку не вбачає.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляцією потерпілого ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Арбузинського районного суду Миколаївської області від 15 квітня 2010року відносно ОСОБА_3 – без зміни.
Головуючий
Судді