Справа №2 «А»-328/2010р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И
12 квітня 2010 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:
головуючого Рудюка О.Д.
при секретарі Пономаренко Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді справу за адміністративним позовом
ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області, про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -
В С Т А Н О В И В:
Позивачка звернулась до суду з даним позовом до Головного управління Пенсійного Фонду України у Київській області, посилаючись на те, що протягом 01.01.2006р. по 31.12.2009р. вона не отримувала або отримувала у розмірах, які є суттєво меншими, ніж передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому просить стягнути з відповідача недоплачені кошти за вказаний період в сумі 5 087,10грн. та індексацію внаслідок інфляції в сумі 1 220,35грн., а всього 6 307,45грн. обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка зазначила, що є «дитиною війни» у розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і має право на пільги, передбачені цим Законом. Зокрема, посилаючись на ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», позивачка зазначила, що вона має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідач листом від 15.01.2009р. №1557/1-01 відмовило позивачці в нарахуванні та отриманні щомісячної доплати до пенсії.
Також позивачка вказала, що бездіяльність відповідача грубо порушила її законні права, позбавила права отримувати щомісячну доплату до пенсії в належному розмірі, що свідчить про нехтування правами громадян з боку відповідача.
У судовому засіданні позивачка позов підтримала та просила його задовольнити.
У судовому засіданні було здійснено заміну відповідача на належного – управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі. Представник відповідача до суду не з’явився, просив розглянути справу у його відсутності, - проти позову заперечує.
Заслухавши пояснення позивачки, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
З матеріалів справи вбачаються спірні правовідносини, що виникли між Управлінням Пенсійного фонду України у Вишгородському районі та позивачкою з приводу виплати державної соціальної щомісячної допомоги дітям війни.
При вирішенні цієї справи суд застосує Закон України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності 01 січня 2006 року і є чинним на час розгляду справи (далі Закон) та Конституцію України.
Згідно ст.ст.8,19 Конституції України та ст.9 КАС України, суд при розгляді цієї справи, виходить з принципів верховенства права й законності, відповідно до яких органи державної влади, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Встановлено, що позивачка народилась у 1936 році. Згідно із ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Таким чином, позивачка є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», проти чого відповідач, у свою чергу, не заперечує.
Виходячи із того, що позивачка є дитиною війни у розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд вважає, що на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», у тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст.6 зазначеного Закону.
Суд зазначає, що відповідно до ст.ст.21,22 Конституції України конституційні права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, гарантуються і не можуть бути скасовані.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту й обсягу існуючих прав і свобод не допускається.
Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітей війни встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що зазначено у рішеннях № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року та № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року) пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.
До них, зокрема, належать й діти війни, яким призначається доплата до пенсії за спеціальним законом про їх статус.
У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів ст.22 Конституції України не допускається.
Згідно ст.92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод визначаються виключно законами України, а тому питання визначення розрахункової величини, що використовується для підвищення пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, є також предметом виключно законів України.
За висновком Конституційного Суду України зупинення законом України про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України не відповідає ст.ст.1,3, ч.2 ст.6, ч.2 ст.8, ч.2 ст.19, стст.21,22, п.1 ч.2 ст.92, ч.ч.1-3 ст.95 Конституції України.
При цьому, зазначено й те, що Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Таким чином, суд вважає, що дії відповідача щодо невиплати (недоплати) позивачці доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є неправомірними, оскільки не відповідають вимогам ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей».
Згідно ст.ст.1,2 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсій за віком, та який щорічно затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет на відповідний рік.
При цьому прожитковий мінімум є базовим соціальним стандартом (ч.3 ст.46 Конституції України, ст.6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»), який визначається виключно законами України.
Таким чином, прожитковий мінімум на 2007-2009р.р. згідно зі ст.ст.65,62,58 Законів України «Про державний бюджет України» на відповідні періоди становить 380грн., 406грн., 411грн., 470грн., 481грн., 482грн., 492грн. і 498грн., а тому такий розмір коштів повинен бути взятий за основу при вирахуванні 30% мінімальної пенсії за віком.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що доводи позивача є обґрунтованими у частині визнання дій відповідача протиправними, щодо відмови у виплаті позивачці недоплаченої щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Щодо вимог позивача про зобов’язання відповідача виплатити щомісячну державну соціальну допомогу з урахуванням щомісячної інфляції, суд зазначає наступне. Відповідно до п.2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» №1078 від 17.07.2003р. індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру. В той час, щомісячна доплата до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком фактично не одержана позивачем, а лише підлягає нарахуванню у розмірах, визначених Законом України “Про соціальний захист дітей війни” з моменту набрання законної сили судовим рішенням у цій справі, тому підстав для задоволення вимог позивачки у цій частині судом не вбачається.
Суд також відхиляє заяви відповідачів про наявність підстав для відмови в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовом, через наступне.
Порушення прав позивачки, за захистом яких вона звернулась до суду, тривало з 09.07.2007р. після внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни”. Триває порушення прав позивачки і до цього часу. Також суд зважає на те, що позивачка є людиною похилого віку, що ускладнює ефективність дій по захисту своїх прав та свобод, а тому суд визнає пропуск строку з поважної причини, що є підставою для поновлення строку для звернення до адміністративного суду.
Відповідно до вимог ч.ч.1,3 ст.87 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних із розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їхніх представників, що пов’язані із прибуттям до суду; витрати, пов’язані із залученням свідків та ін.; витрати, пов’язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.
За таких обставин суд вважає за необхідне стягнути на користь позивачки 3,40 грн. - кошти, сплачені нею в якості судового збору. У стягненні інших коштів, витрачених на послуги банку з перерахування судового збору, суд вважає за необхідне відмовити, оскільки вказані кошти не входять до обсягу витрат, вказаних в ст.87 КАС України.
Керуючись ст.ст.22,46 ч.2, ст.152 Конституції України, ст.ст.6,7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст.1,3, ч.2 ст.11, ч.2 ст.72,87,94,99,160,161, п 4 ч. 2, ст.162,163,167,186 254 КАС України, -
П О С Т А Н О В И В:
Поновити позивачці строк на звернення до суду.
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного Фонду України у Вишгородському районі в Київській області, щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 недоплаченої щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» - протиправними.
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України у Вишгородському районі в Київській області нарахувати на користь ОСОБА_1 доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007р. по 31.12.2009р.
Стягнути з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.
У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду протягом 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі, шляхом подання заяви про її оскарження та протягом 20 днів після цього апеляційної скарги або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
СУДДЯ