Головуючий у 1 інстанції - Мандичев Д.В.
Суддя-доповідач - Жаботинська С.В.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 серпня 2010 року справа № 2а-6487/10/0570
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого Жаботинської С.В., суддів Радіонової О.О., Нікуліна О.А.,
при секретарі Ольховій О.В.,
за участю представника позивача – Гаєвого Р.А., представника позивача - Щербань Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30.06.2010 року по справі № 2а-6487/10/0570 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго»
до Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання недійсним рішення від 30 листопада 2009 року № 2727, -
ВСТАНОВИЛА:
Відкрите акціонерне товариство «Донецькобленерго» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання недійсним рішення від 30 листопада 2009 року № 2727, яким до позивача застосовані фінансові (штрафні) санкції на загальну суму 770834,09 грн., в тому числі стосовно прихованої суми заробітної плати в розмірі 17151,77 грн., штраф з прихованої заробітної плати в розмірі 753658,39 грн., не прийняті до заліку витрати страхувальника в розмірі 15,95 грн., та відповідно штраф щодо цього в розмірі 7,98 грн.
Позов мотивовано тим, що відповідачем, неправомірно за наслідками проведеної перевірки відокремленого підрозділу ВАТ «Донецькобленерго» Центральні електричні мережі, віднесено до заробітної плати платежі, що здійснювалися позивачем на користь фізичних осіб як оплата за зобов’язаннями цивільно-правового характеру. На думку позивача, це суперечить ст. 21 Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування». Крім цього, відповідач не взяв до уваги той факт, що за змістом статті 1 вказаного Закону, розмір внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням для роботодавців встановлений у 1,5 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб. Таким чином, обов’язок з нарахування вказаних внесків залежить від визначення одночасно кількох даних:
- суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, та інші виплати, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці";
- сум, що підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30.06.2010 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним рішення Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 30 листопада 2009 року № 2727 про застосування фінансових та штрафних санкції до Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» на загальну суму 770834,09 грн.
Відповідач - Донецьке обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з винесеним судовим рішенням не погодився та оскаржив його до Донецького апеляційного адміністративного суду. У свої апеляційній скарзі відповідач посилаючись на порушення, при розгляді справи судом першої інстанції, норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати, та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Зокрема, відповідач зазначає, що спірне рішення ним прийнято в межах його компетенції за наслідками проведеної перевірки. Перевіркою встановлено, що робота яка виконувалася фізичними особами за укладеними цивільно-правовими угодами насправді є роботою, що проводилася за трудовими договорами, так як фактично всі наймані за цими договорами працівники повинні мати службові посвідчення, позивач вів облік їх робочого часу, наймані працівники виконували роботу за певним графіком, тобто не виконували роботу самостійно та на власний ризик.
У судовому засіданні представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав, наполягав на її задоволенні. Представник позивача, проти задоволення апеляційної скарги заперечував, наголошував на її необґрунтованості, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді доповідача, представників сторін, вивчивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, встановила наступне.
Відкрите акціонерне товариство «Донецькобленерго» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом, включене до ЄДРПОУ 00121268, є платником страхових внесків.
12 листопада 2009 року відповідачем проведено перевірку відокремленого підрозділу ВАТ «Донецькобленерго» на предмет правильності нарахування та повноти сплати страхових внесків, використання страхових коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у центральних електричних мережах Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго». За результатами перевірки складено акт № 956, яким встановлено порушення підпункту 2 пункту 2 статті 27 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», статті 1 Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування», а саме неповна сплата страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у розмірі 1,5%, 1,4%, 1%, 0,5% із загальної суми – 753658, 39 грн.
Порушення сталися внаслідок того, що протягом періоду який перевірявся, позивач залучав до роботи додатково працівників з якими укладав договори на виконання робіт основного виробництва – контроль стану і роботи приладів обліку, знімання показань електролічильників, забезпечення своєчасності сплати рахунків споживачами. Вказані роботи відносяться до штатної професії контролера енергонагляду. За виконані роботи, згідно умов договору, виплачувалась заробітна плата по таким розцінкам:
- для багатоповерхового сектора з виносом приладу обліку на фасад будівлі в розмірі 1,05 грн., за одне знімання;
- для приватного сектора з виносом приладу обліку на фасад будівлі в розмірі до 0,88 грн., за одне знімання.
Робітник виконує роботу відповідно з погодженим із сторонами графіку. Об’єм робіт визначається у додатку до договору який є його невіддільною частиною. Договором передбачені інші умови виконання робіт які відповідачем розцінено як ознаки трудових відносин, що є предметом регулювання Кодексу законів про працю України, а оплата таких робіт - заробітною платою, яку позивач приховує.
На підставі зазначеного вище акту відповідачем 30 листопада 2009 року прийняте рішення № 2727 про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відображення у звіті (Ф4-ФСС з ТВП) cум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, яким до позивача були застосовані фінансові та штрафні санкції на загальну суму 770834, 09 грн., в тому числі штраф у розмірі 50% суми страхових внесків, крім того з заниженої (прихованої) суми заробітної плати – 17151,77 грн., штраф з заниженої суми заробітної плати (100%) – 753658,39 грн., не прийнято до заліку витрат страхувальника – 15, 95 грн., та відповідно штраф (50%-100%) – 7,98 грн.
Вказане рішення оскаржувалося позивачем до Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в порядку адміністративного оскарження. Рішенням Виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 24 грудня 2009року № 05-07-1704 у задоволені зазначеної скарги відмовлено.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає його таким, що скасуванню не підлягає виходячи з наступного.
Як вірно зазначено позивачем та судом першої інстанції, відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування», розмір внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням для роботодавців встановлений у 1,5 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб.
Таким чином, обов’язок з нарахування вказаних внесків залежить від визначення одночасно кількох даних:
- суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, та інші виплати, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці";
- сум, що підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб.
Згідно ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Тобто підставою для виплати заробітної плати є наявність між працівником та роботодавцем трудового договору та виконання працівником роботи обумовленої таким договором.
Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно із статтею 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи.
Відповідно до статті 48 КЗпП України основним документом про трудову діяльність працівника є трудова книжка. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Статтею 139 того ж Кодексу передбачено, що працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір. Трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на основі типових правил (ст. 149 КЗпП України).
Зі змісту наданих позивачем договорів, вбачається, що позивач доручає, а фізичні особи зобов’язуються виконати роботи з рознесення повідомлень, попереджень про заборгованість; рознесення рахунків-квитанцій для оплати за використану електроенергію; проведення контрольного знімання та фіксації обсягів використаної електроенергії у побутових абонентів на певних ділянках із занесенням до книги особових рахунків; перевірки технічного стану та правильності роботи приладів обліку.
При цьому визначена вартість робіт із знімання даних приборів обліку та вручення попередження про відключення. Розрахунки за договором проводяться після підписання акту виконаних робіт. Для виконання вказаних робіт пунктом 5.3 договору передбачено надання довіреності.
Позивачем надані копії актів про виконані роботи, у яких відображена кількість знімань, їх вартість, та загальна вартість робіт.
Зважаючи на зміст істотних умов договорів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вказані договори є змішаними договорами (ч. 2 ст. 628 ЦК України) і їх ознаки відповідають ознакам договорів послуг (глава 63 ЦК України) та доручення (глава 68 ЦК України).
Так, відповідно до ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 1000 ЦК України, передбачено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Згідно зі ст. 1003 того ж Кодексу у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними. Повірений повинен виконати дане йому доручення особисто. Повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 1002 ЦК України). Проведення контрольного знімання та фіксації обсягів використаної електроенергії у побутових абонентів від імені позивача також відповідає змісту договору доручення. При цьому законодавством не встановлено обмежень, що вказані роботи не можуть виконуватися на підставі договорів доручення та виданої на їх підставі довіреності.
Як вбачається з аналізу договорів, заробіток осіб, з якими укладені договори позивачем, залежить виключно від кількісних показників виконання договору – кількості знімань даних та рознесених повідомлень. Відносини між позивачем та вказаними особами не передбачають заздалегідь встановлених норм виконання робіт, мінімальної плати за договором.
Крім того, фізичні особи не надавали позивачеві трудові книжки, вони не входять до штату позивача, не зобов’язувалися дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку, облік їх робочого часу позивачем не здійснювався.
У зв’язку з наведеним, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що укладені договори не є трудовими, як і відносини, що з них виникають, а оплата праці, що проводиться за ними не є заробітною платою в розумінні законодавства про працю.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідно до пунктів 38-39 зазначеної Постанови енергопостачальник зобов’язаний проводити не менш як один раз на 6 місяців контрольне знімання показань приладів обліку у споживачів відповідно до затверджених графіків, представник енергопостачальника під час знімання показань приладів обліку, заміни приладів обліку виписування платіжних документів за електричну енергію та інших дій, що виконуються відповідно до цих правил, зобов’язаний пред’являти службове посвідчення.
Згідно з п. 3.33 зазначеної постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України роботи з контрольного огляду засобу обліку та технічної перевірки розрахункових засобів обліку електричної енергії проводиться у присутності уповноважених представників споживача та оформлюється актом про проведені роботи із зазначенням у акті прізвища представника електропередавальної організації, який проводив роботи, та номера його службового посвідчення. Відсутність службових посвідчень або виконання робіт без них може свідчити про певні порушення процедури знімання показань приладів обліку, контрольного огляду засобу обліку та технічної перевірки розрахункових засобів обліку електричної енергії. Наслідками такого порушення можуть бути твердження про недостовірність отриманих показників або результатів огляду засобів обліку електричної енергії. Під час судового розгляду судом встановлено, що фізичним особам були видані довіреності, на підставі яких вони мали представляти позивача у відносинах із абонентами - споживачами електричної енергії.
Судова колегія погоджується з тим що судом першої інстанції вірно не прийнято до уваги посилання відповідача на наявність графіків контрольного знімання показань приладів обліку електроенергії як ознак неможливості самостійної організації власної роботи фізичними особами. Як вірно зазначено судом першої інстанції, наявність цих графіків передбачена п. 38 Правил користування електричною енергією для населення, як умова виконання позивачем власних обов’язків як енергопостачальника. Вони не встановлені спірними договорами, а безпосередньо стосуються планування діяльності виключно позивача.
З огляду на наведене суд першої інстанції дійшов вірних висновків, що суми коштів, які були виплачені фізичним особам за спірними договорами не відносяться до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці". Отже, на ці суми не повинні нараховуватися внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і відповідає фактичним обставинам справи, а відтак підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 160, 167, 195, 196, пунктом 1 статті 198, ст. 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА
Апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2010 року по справі № 2а-6487/10/0570 залишити без задоволення
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2010 року по справі № 2а-6487/10/0570 за позовом відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» до Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання недійсним рішення від 30 листопада 2009 року № 2727 на суму 770834,09 грн., – залишити без змін,
Вступна та резолютивна частина ухвали складені, підписані колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 25 серпня 2010 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.
Повний текст ухвали буде виготовлений 28 серпня 2010 року.
Колегія суддів: С.В. Жаботинська
О.А. Нікулін
О.О. Радіонова