У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
19.10.10 Справа №16/54-пд-10
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Хуторной В.М. судді Хуторной В.М. , Кагітіна Л.П. , Кричмаржевський В.А.
при секретарі Лолі Н.О.
За участю прокурора - Троня Г.М., інші учасники процесу в судове засідання не з’явились;
Розглянувши матеріали апеляційного подання Першого заступника прокурора Херсонської області на рішення господарського суду Херсонської області від 30.04.2010 р. по справі № 16/54-ПД-10
за позовом: Прокурора Каланчацького району Херсонської області в інтересах держави в особі Каланчацької селищної ради, смт. Каланчак Херсонської області;
до відповідача: Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, смт. Каланчак Херсонської області (скорочено ФОП ОСОБА_1);
про визнання договору недійсним
ВСТАНОВИВ:
Розпорядженням виконуючого обов’язки голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2581 від 05.10.2010 р. справу № 16/54-ПД-10 передано для розгляду колегії у складі: Хуторной В.М. (головуючий, доповідач), Кагітіна Л.П., Кричмаржевський В.А., якою справа прийнята до свого провадження.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 30.04.2010 р. по справі № 16/54-ПД-10 (суддя Немченко Л.М.) в задоволенні позову відмовлено.
Вказане рішення мотивовано тим, що прокурором не доведено обґрунтованість позовних вимог.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, першим заступником прокурора Херсонської області, до Запорізького апеляційного господарського суду внесено апеляційне подання, в якому заявник вказує, що спірне рішення прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права. Прокурор відділу прокуратури області мав право змінювати позовні вимоги, користуючись правами сторони у справі. Спірний договір не є договором про надання послуг, оскільки селищна рада фактично передала ПП ОСОБА_1 у користування земельні ділянки, тому до нього має бути застосоване законодавство у сфері земельних відносин, а згідно ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», вказаний договір є недійсним, оскільки не містить необхідних істотних умов.
Прокурор у судовому засіданні підтримує доводи апеляційного подання.
Каланчанцька селищна рада, в інтересах якої подано апеляційне подання, надала заяву № 251/03-23/02 від 07.09.10 р. про припинення провадження по справі у зв’язку з відмовою від позову, яка колегією суддів відхилена, оскільки апеляційна інстанція не наділена повноваженнями щодо прийняття відмови від позову. Представник позивача в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце слухання справи був належним чином повідомлений.
ФОП ОСОБА_1, відповідач по справі, у відзиві на апеляційне подання заперечує проти його доводів, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, представник в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце слухання справи був належним чином повідомлений.
За клопотанням представників сторін судовий процес здійснювався без фіксації технічними засобами, в судовому засіданні 19.10.2010 р. оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови.
Відповідно до ст. 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Згідно ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Сутність спору:
15.05.09 р. Каланчацькою сільською радою (замовник) та ПП ОСОБА_1 (виконавець) оформлено договір про надання права на організацію та функціонування зони паркування за справляння плати за паркування автотранспорту (скорочено договір від 15.05.09 р.), у відповідності з рішенням Виконавчого комітету Каланчацької сільської ради № 154 «Про проведення паркування автомобільного транспорту у визначених місцях селища Каланчак».
За п 1.2 договору від 15.05.09 р., замовник доручає, а виконавець здійснює організацію зони паркування; справляння плати за паркування на території вищезазначеної зони паркування; перерахування збору паркування автотранспорту до місцевого бюджету Каланчацької селищної ради.
За п. 5.1 договору договір укладено на 5 років, з 05.05.09 р. по 05.05.2014 р.
Пунктом 5.2 та 5.3 визначено, що в разі виконання сторонами умов договору, він може бути продовжений ще на 1 рік, без проведення конкурсу, п. 5.2 може застосуватися необмежену кількість разів.
Прокурор вважає вказаним договір недійсним.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційне подання таким, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Спірні правовідносини сторін виникли з договору про надання послуг, про що свідчить найменування сторін, та зміст договору щодо їх прав та обов’язків.
Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 638 Цивільного Кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частин 2 та 3 ст. 180 Господарського кодексу господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Глава 63 ЦК України «Послуги. Загальні положення»не містить переліку істотних умов, які сторони мають погодити у будь-якому випадку, відповідно згідно ч. 3 ст. 180 ГК України, сторони договору від 15.05.09 р. мають погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Проаналізувавши умови договору від 15.05.09 р. щодо його предмету, колегія суддів дійшла висновку про відсутність досягнення згоди сторонами відносно даної умови договору.
Зони паркування, здійснення організації яких доручено відповідачу, не визначені умовами договору від 15.05.09 р., оскільки відсутнє їх схематичне зображення на місцевості, не вказано розміри цих зон, кількість місць паркування, межі розташування. Відсутня і технічна документація, як додаток до договору.
Зі змісту договору від 15.05.09 р. не можливо встановити зони паркування, як індивідуально визначені речі, та відокремити їх від інших подібних речей цивільного обороту.
Не містить такої ідентифікації і рішення Виконавчого комітету Каланчацької сільської ради № 154 «Про проведення паркування автомобільного транспорту у визначених місцях селища Каланчак», на яке є посилання в договорі від 15.05.09 р.
Договір від 15.05.09 р. не містить посилання на рішення Виконавчого комітету Каланчацької селищної ради № 121 від 16.04.08 р. «Про визначення місця платного паркування автотранспортних засобів в селищі Каланчак», вказане рішення не є частиною договору від 15.05.09 р. Крім того, зазначене рішення також не має: схематичного зображення відносно місцевості, розмірів, меж та кількості місць паркування.
Не визначено сторонами договору від 15.05.09 р. і розмір винагороди виконавця, що становить ціну наданих послуг.
Отже, сторонами договору від 15.05.09 р. не погоджено предмет та ціну договору.
Висновки суду першої інстанції з цього приводу є помилковими.
За приписами п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.
Таким чином, договір про надання права на організацію та функціонування зони паркування за справляння плати за паркування автотранспорту від 15.05.09 р. є неукладеним, тобто таким, що не відбувся.
З огляду на вказані роз’яснення, позовні вимоги про визнання недійсним оспорюваного правочину та застосування реституції задоволенню не підлягають.
З урахуванням невідповідності висновків місцевого господарського суду обставинам справи, мотивувальна частина оскаржуваного рішення підлягає викладенню в редакції даної постанови. Підстави для зміни резолютивної частини судового рішення відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційне подання Першого заступника прокурора Херсонської області задовольнити частково, змінивши мотивувальну частину рішення від 30.04.2010 р. по справі № 16/54-ПД-10. Резолютивну частину рішення господарського суду Херсонської області від 30.04.2010 р. по справі № 16/54-ПД-10 –залишити без змін.
Постанову в повному обсязі складено 22.10.10 р.
Головуючий суддя Хуторной В.М.
судді Хуторной В.М.
Кагітіна Л.П. Кричмаржевський В.А.