У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
10.09.10 Справа №13/108/10
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В. судді Мойсеєнко Т. В. , Зубкова Т.П. , Кричмаржевський В.А.
при секретарі Лола Н.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Іойлев С.А., довіреність б/н від 25.08.2009 р.
від відповідача: ОСОБА_2, НОМЕР_1 від 03.12.1997 р.
ОСОБА_3, довіреність ВМХ 078686 від 12.08.2010 р.
розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від 11.05.2010р. у справі № 13/108/10
за позовом: Комунального підприємства «Запоріжринок», м. Запоріжжя
до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя
про зобов’язання звільнити земельну ділянку шляхом демонтажу металевого кіоску
ВСТАНОВИВ:
11.05.2010 року господарським судом Запорізької області прийнято рішення у справі № 13/108/10 (суддя Серкіз В.Г.), яким позов Комунального підприємства «Запоріжринок», м. Запоріжжя задоволено. Зобов’язано Приватного підприємця ОСОБА_2 звільнити територію Малого ринку КП «Запоріжринок»(земельну ділянку в м. Запоріжжі по вул. Горького, 141а) від належного їй металевого кіоску (торговельне місце № 438) площею 4 м2 шляхом його демонтажу та виносу металевих конструкцій (їх частин) за межі території Малого ринку. Стягнуто витрати по сплаті державного мита у розмірі 85 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватний підприємець ОСОБА_2(відповідач у справі), подала апеляційну скаргу, в якій вказує про невідповідність рішення суду обставинам справи, що призвело до порушення судом норм процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги заявник вказує, що зазначення в рішенні суду про належне повідомлення про час та місто розгляду справи не відповідає дійсності, оскільки вона не отримувала ні копію позовної заяви, ні ухвалу суду про прийняття та призначення до розгляду позовної заяви. Заявник вважає, що позивач навмисно в позові зазначив невірну адресу, оскільки був обізнаний про зміну місця проживання відповідача. Звертає увагу, що в матеріалах справи міститься конверт з відміткою поштового зв’язку про повернення поштового відправлення суду у зв’язку із закінченням терміну зберігання. На підтвердження факту проживання за іншою адресою відповідач посилається на дані паспорту щодо реєстрації місця проживання з 31.10.2002 р. за адресою: АДРЕСА_1. Виходячи з викладеного, відповідач просить скасувати рішення від 11.05.2010р. господарського суду Запорізької області по справі №13/108/10 та направити справу на новий розгляд.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 30.06.2010р. у справі №13/108/10 апеляційна скарга прийнята та призначена до розгляду на 13.08.2010 р. Розгляд справи відкладався до 10.09.2010р. у зв’язку з витребуванням додаткових доказів.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2297 від 10.09.2010р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів: головуючого судді Мойсеєнко Т.В. (доповідач), суддів Зубкова Т.П., Кричмаржевський В.А. Зазначеною колегією справу з апеляційною скаргою прийнято до провадження.
Заявник (відповідач у справі) в судовому засіданні підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, наполягає на скасуванні рішення. Додатково пояснила, що працює на «Малому ринку»з березня 1998 р. Спочатку працювала на металевому лотку, який надав ринок, а з 2002 року, у зв’язку з реконструкцією ринку, з дозволу директора КП «Запоріжринок»нею був встановлений власний металевий кіоск, торгівельне місце № 538, а в подальшому № 438. Двічі, спочатку у 2003 р., а повторно в березні 2010 р. зверталася до керівництва КП «Запоріжринок»із заявою про укладення договору про надання та утримання торгового місця на ринку, до якого надавала 2 примірники підписаного проекту договору. Однак жодний з проектів договору позивачем підписаний не був. Відповідач, також звертає увагу суду на те, що за весь час праці на ринку з 1998 р. по 2010 р., ні адміністрація ринку, ні КП «Запоріжринок», ні в усній, ні в письмовій формі не пред’являли до неї претензії та не зверталися до неї з пропозицією щодо укладення договору про надання та утримання торгового місця. Також відповідач вказує, що ринковий збір сплачувала в повному обсязі, про що свідчать надані копії чеків. Що стосується зміни адреси проживання, то наполягає на тому, що позивач був обізнаний про це, оскільки в заявах про укладення договору, з якими відповідач зверталася до керівництва КП «Запоріжринок», як і в листах ринку до неї, зазначена адреса саме: АДРЕСА_1.
Представник відповідача - в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду по цій справі законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. У відзиві на апеляційну скаргу та додаткових поясненнях, зокрема вказує, що згідно довідки державного реєстратора та повідомлення податкової інспекції Жовтневого району юридичною адресою відповідача є: АДРЕСА_2., отже листування з ОСОБА_2 відбувалося саме за цією адресою, також ця адреса була вказана і в позовній заяві, а тому позивач вважає, що відповідач була належним чином повідомлена, як про наміри підприємства передати спір на вирішення до суду, так і про судовий розгляд справи у першій інстанції. Щодо підстав зведення відповідачем кіоску на території ринку, то позивач вказує, що всупереч вимогам п.п. 15, 19 Правил торгівлі на ринках, затверджених рішенням Запорізької міської ради № 5 від 23.12.2005 р., кіоск ОСОБА_2 був встановлений без згоди адміністрації ринку на зайняття місця на ринку, від укладення договору про надання та утримання торгівельного місця протягом усього часу роботи на ринку відповідач ухилявся, отже зайняття торговельного місця з боку відповідача є самовільним і у позивача були всі законні підстави захищати свої права в обраний спосіб. ОСОБА_2 запропонувала власний проект договору тільки 01.06.2010р. із якого вбачається, що відповідач не визнає розмірів встановленого комунального тарифу на послуги ринку, а також те, що враховуючи домінуюче положення на відповідному ринку послуг, позивач має укладати договори на єдиних типових умовах з усіма підприємцями. Наведене, на думку позивача, підтверджує про відсутність з боку відповідача наміру на укладення відповідного договору. Крім цього, посилається на п. 34 вищенаведених Правил торгівлі, відповідно до якого позивачу надано право на самостійне, без звернення до суду, позбавлення права на торговельне місце та звільнення території ринку від об’єкту торгівлі власними силами, якщо порушник Правил не здійснить цього самостійно.
Апеляційний розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів фіксації судового процесу програмно-апаратного комплексу «Діловодство». За згодою сторін по закінченні судового засідання оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню в силу наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, в позовній заяві позивачем була вказана адреса відповідача ПП ОСОБА_2 –69000, АДРЕСА_2, у той час, як зазначив в апеляційній скарзі відповідач, адресою за якою вона мешкає з 31.10.2002 р. є АДРЕСА_1, що підтверджується даними зазначеними в паспорті щодо реєстрації міста проживання. Також відповідач вказує, що позивач був обізнаний стосовно її фактичного місця проживання, оскільки в листах стосовно укладення договору, в проекті самого договору та в листах з інших питань, адресованих позивачу починаючи з 2003 року, відповідачем вказувалася саме адреса АДРЕСА_1.
В свою чергу позивач на спростування доводів відповідача вказує, що зазначаючи в позовній заяві адресу відповідача 69000, АДРЕСА_2, керувався даними довідки з ЄДРПОУ, згідно якої місце проживання ОСОБА_2 є 69002, АДРЕСА_2.
Порушення або неправильне застосування норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду (п.2 ч. 3 ст. 104 ГПК України).
Матеріалами справи підтверджується (а.с. 56-61), що відповідач в листах адресованих позивачу, починаючи з 2003 року, зазначав адресу свого проживання АДРЕСА_1. Крім цього, на момент винесення рішення в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що відповідач мешкає або зареєстрований за адресою, зазначеною в позовній заяві. Ухвали суду про розгляд справи поверталися до суду та не були вручені адресатові. Посилання відповідача на довідку ЄДРПОУ колегією суддів до уваги не приймається, оскільки така довідка на день винесення рішення в матеріалах справи була відсутня і судом докази на підтвердження місцезнаходження відповідача ні від позивача, ні від інших органів не витребувалися.
Проаналізувавши доводи сторін та документи наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду підлягає скасуванню у зв’язку з неповідомленням відповідача належним чином про час та місце розгляду справи, що є відповідно до ст. 104 підставою для скасування рішення.
Натомість враховуючи, що суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями щодо повернення справи на новий розгляд, а також зважаючи на конституційне право кожної особи на судовий захист, апеляційний суд розглядає справу по суті.
Як слідує з матеріалів справи, позивачем було заявлено позов про зобов’язання ПП ОСОБА_2 звільнити територію Малого ринку КП «Запоріжринок»(земельну ділянку в м. Запоріжжі по вул. Горького, 141а) від належного їй металевого кіоску (торговельне місце № 438) площею 4 м кв. шляхом його демонтажу та виносу металевих конструкцій (їх частин) за межі території Малого ринку.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що Запорізька міська рада є власником, а Комунальне підприємство “Запоріжринок” згідно Державного акту серії ЯЯ № 120509 від 05.11.2007р. є землекористувачем земельної ділянки Малого ринку, розташованої по вул. Горького, 141а в м. Запоріжжі.
КП “Запоріжринок” має Дозвіл № 3368 на розміщення об’єкту торгівлі, у відповідності з яким КП “Запоріжринок” надано право надавати послуги ринку по вул. Горького, 141а в м. Запоріжжі. На даній земельній ділянці розташований структурний підрозділ КП “Запоріжринок” Малий ринок.
На території зазначеного ринку знаходиться металевий кіоск площею 4 м2 , який належить відповідачу –ПП ОСОБА_2, торговельне місце № 438, в якому вона здійснює підприємницьку діяльність.
На письмові повідомлення (вимоги, попередження, пропозиції) щодо необхідності звернення відповідача до адміністрації ринку з наданням відповідних документів в підтвердження права власності на кіоск та укладання відповідного договору на утримання торговельного місця на ринку відповідач не реагує, в адміністрацію ринку до цього часу не звернувся, територію ринку від належному йому металевого кіоску № 438 у добровільному порядку не звільнив, договір на послуги ринку з КП “Запоріжринок” не уклав.
Останнє письмове повідомлення (вимога) про укладення договору на послуги ринку відповідачу направлене листом № 82 від 08.02.2010р. 09.02.2010р.
Однак, на момент розгляду справи в суді ПП ОСОБА_2 договір не уклала, документи адміністрації ринку не надала, в адміністрацію ринку не з’явилася, самостійно і у добровільному порядку територію ринку від кіоску не звільнила.
Таким чином, відмова відповідача від виконання законних вимог КП “Запоріжринок” про звільнення частини земельної ділянки (території Малого ринку) від належного йому металевого кіоску № 438 є незаконним та порушує права КП “Запоріжринок”, як самостійного суб’єкту підприємницької діяльності та землекористувача даної земельної ділянки.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін та проаналізувавши надані сторонами докази, дійшла висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 179 Господарського кодексу України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору певних категорій суб'єктів господарювання.
Відповідно до вимог п.п. 15, 19 Правил торгівлі на ринках, затверджених рішенням Запорізької міської ради № 5 від 23.12.2005р., у разі встановлення (за згодою адміністрації ринку) стаціонарного об'єкта торгівлі на території ринку (кіоску, павільйону тощо) або зайняття торговельного місця на визначений термін (понад 10 робочих днів ринку), суб'єкт господарювання зобов'язаний укласти з адміністрацією ринку договір про надання (утримання) торговельного місця.
Адміністрація ринку при наданні продавцям торгових місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду.
Відповідно до п. 34 Правил торгівлі на ринках адміністрація ринку має право позбавляти продавців торговельного місця в разі відмови продавців, що здійснюють торгівлю із стаціонарних торговельних місць, які не належать ринку, від укладання договору про утримання торговельного місця.
У випадку позбавлення торговельного місця адміністрація ринку має право звільнити територію ринку від стаціонарного торговельного місця в разі, якщо продавець самостійно не здійснить звільнення торгової площі від належного йому стаціонарного об'єкта протягом 10-ти днів з моменту відповідного повідомлення його про позбавлення торговельного місця.
У відповідності з ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо такі порушення не пов’язані з позбавленням права власності (користування) земельною ділянкою.
Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам. Приведення земельних ділянок в придатний для використання стан, включаючи знесення будинків та споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
Матеріали справи та фактичні обставини справи свідчать, що на момент прийняття оскаржуваного рішення суду першої інстанції між сторонами договір про надання та утримання торгового місця на ринку укладений не був.
Доводи ПП ОСОБА_2, що вона двічі зверталася до адміністрації ринку з пропозицією укладення договору та надавала позивачу для підписання проект договору, про що свідчать наявні в матеріалах справи заява від 17.03.2003 р., отримана позивачем 17.03.2003р., а також заява від 15.03.2010 р., та добросовісно сплачувала ринковий збір, а тому договір неукладений з вини позивача, оскільки саме він ухилявся від укладення договору, колегією суддів до уваги не приймається з огляду на таке.
Відповідно до ст. 184 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін у строки, погоджені самими сторонами. Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу. Укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.
Нормами ст.181 ГК України встановлений загальний порядок укладання господарських договорів.
Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформлює договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Як свідчать матеріали справи, запропоновані відповідачем проекти договору від 17.03.2003 р. та від 01.06.2010 р., позивачем в строки, встановлені ст. 181 ГК України, підписані не були. Протокол розбіжностей до договорів відповідачем не складався та відповідачу не направлявся.
Позивач листом № 843 від 18.11.2003 р. надав свої заперечення стосовно умов договору запропонованих відповідачем в проекті від 17.03.2003 р., але зазначений лист не є протоколом розбіжностей в розумінні ст. 181 ГК України, оскільки основний текст договору позивачем підписаний не був.
Таким чином, відповідачем не були додержані вимоги ст. 181 ГК України щодо порядку укладення договорів. Договір між сторонами підписаний не був, сторони не дійшли згоди щодо істотних умов договору, договір залишився неукладеним.
Згідно ст. 187 Господарського кодексу України та ст. 649 Цивільного кодексу України, судом розглядаються спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом.
Відповідач до суду з вимогою щодо вирішення переддоговірного спору щодо укладення договору не звертався, доказів надання дозволу на встановлення на території ринку металевого кіоску суду не надав.
Посилання відповідача на те, що нею був встановлений металевий кіоск з дозволу адміністрації ринку, колегією суддів до уваги не приймається оскільки, як видно із заяви відповідача від 26.04.2002 р. (а.с. 54) щодо установки прилавка закритого типу, то позивачем надана така згода при умові укладення договору.
Згідно Правил торгівлі, правовою підставою користування торгівельним місцем на ринку є письмова угода про утримання торговельного місця. Постановою Кабінету міністрів України від 29.07.2009 р. № 868 у п. 4 передбачено, що у разі коли підприємець сплатив ринковий збір за 30 і більше днів на одному ринку, суб’єкт господарювання зобов’язаний за заявою такого підприємця укласти з ним договір оренди торговельного місця. Матеріали справи не містять доказів укладення між сторонами будь-якого договору. Таким чином у ПП ОСОБА_2 відсутні правові підстави для встановлення на території ринку належного їй металевого кіоску. Враховуючи, що на момент прийняття господарським судом рішення доказів звільнення торговельного місця у добровільному порядку матеріали справи не містять, позовні вимоги позивача щодо звільнення відповідачем території ринку від металевого кіоску є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Доводи відповідача щодо сплати ринкового збору у повному обсязі не впливають на вирішення спору по суті.
Слід також зазначити, що відповідач не позбавлений в установленому законом порядку звернутися до суду для вирішення спірного питання.
У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за позовом відносяться на відповідача, а за апеляційною скаргою на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101 –105, ГПК України, Запорізький апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_2, м.Запоріжжя задовольнити частково.
Рішення господарського суду Запорізької області від 11.05.2010р. у справі №13/108/10 скасувати. Прийняти нове рішення.
Позов задовольнити.
Зобов’язати Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя звільнити територію Малого ринку КП «Запоріжринок»(земельну ділянку в м. Запоріжжі по вул. Горького, 141а) від належного їй металевого кіоску (торговельне місце № 438) площею 4 м2 шляхом його демонтажу та виносу металевих конструкцій (їх частин) за межі території Малого ринку. Видати наказ.
Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя на користь Комунального підприємства «Запоріжринок», м. Запоріжжя витрати по сплаті державного мита у розмірі 85 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
Стягнути з Комунального підприємства «Запоріжринок», м. Запоріжжя на користь Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя витрати по сплаті державного мита у розмірі 45 грн. за розгляд апеляційної скарги. Видати наказ.
Видачу наказів із зазначенням необхідних реквізитів доручити господарському суду Запорізької області.
Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В.
судді Мойсеєнко Т. В.
Зубкова Т.П. Кричмаржевський В.А.