У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
17.09.10 Справа №13/105д/10-13/106д/10
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В. судді Мойсеєнко Т. В. , Колодій Н.А. , Кричмаржевський В.А.
при секретарі Савченко Ю.В.
за участю представників
від позивача ОСОБА_1, довіреність № ВМК 589324 від 02.03.10;
від відповідача - Зосенко Л.О., довіреність № 20-09 від 08.12.09;
від 3-ої особи - Зосенко Л.О., довіреність № 84 від 26.05.10;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 13/105д/10-13/106д/10 та апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_3, м.Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від 09.06.2010р. у справі № 13/105д/10-13/106д/10
за позовом Приватного підприємця ОСОБА_3, м.Запоріжжя
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільний ринок», м.Запоріжжя
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю ВКФ «ЗОРЗ», м.Запоріжжя
про зобов’язання укласти договір
Встановив:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.06.2010р. у справі №13/105д/10-13/106д/10 (суддя Серкіз В.Г.) у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивач повинен був звернутися до ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ», оскільки починаючи з 2007р. і по теперішній час в інтересах відповідача на автомобільному ринку господарську діяльність здійснює саме ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ», і пройти відповідну процедуру укладення господарського договору, яка регламентована статтями 180, 181 ГК України.
Не погодившись з прийнятим у справі судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу до Запорізького апеляційного господарського суду, в якій останній просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 09.06.2010р. у даній справі, у зв’язку з порушенням судом норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Заявник апеляційної скарги зазначає, що у разі коли підприємець сплатив ринковий збір за 30 і більше днів на одному ринку, суб’єкт господарювання зобов’язаний за заявою такого підприємця укласти з ним договір оренди торговельного місця згідно з типовою формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. № 278 «Про заходи щодо стабілізації цін за надання послуг та оренду торгових приміщень (площ) у торговельних об’єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів в умовах фінансово –економічної кризи». Скаржник наголошує на тому, що ТОВ «Автомобільний ринок»є єдиним землекористувачем ділянки за адресою м.Запоріжжя, вул.Оріхівське шосе, 36 на умовах оренди, а тому позивач повинен укладати саме з ринком договір оренди, а не з ТОВ ВКФ «ЗОРЗ». Заявник посилається також на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 18.03.2008р. у справі № 14/232/07, якою встановлено, що ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ»не має жодних прав на землю за адресою м.Запоріжжя, вул.Оріхівське шосе, 36. Позивач вважає, що укладення договору управління майном не позбавляє відповідача здатності укладати договори оренди торговельного місця, а лише надає право третій особі укладати такі договори від імені відповідача без довіреності, що прямо зазначено в п.2.1 договору управління майном. У судовому засіданні, представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та наполягає на їх задоволенні.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що оскаржуване рішення суду прийнято з дотриманням всіх вимог чинного законодавства, а доводи, які покладені в основу апеляційної скарги, є безпідставними та необґрунтованими. Відповідач стверджує, що договір довірчого управління № 1 від 01.08.2007р. є чинним на теперішній час, оскільки не розривався та не визнавався у встановленому порядку недійсним, а тому твердження заявника апеляційної скарги про те, що ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ»безпідставно здійснює на території ринку господарську діяльність є помилковими. Зокрема, п.2.1, п.2.1.1 договору управління передбачено, що у процесі здійснення управління майном Установника Управитель діє без доручення і має право укладати договори оренди, підряду, будівництва і реконструкції майна, надавання послуг на ринку, по закріпленню за торговим місцем, а також інші договори і угоди, пов’язані з ефективним функціонуванням майна. Таким чином, на думку відповідача, Управитель володіє, користується і розпоряджається майном. Обґрунтування позивачем вимог апеляційної скарги Правилами торгівлі на ринках від 26.02.2002р. № 57/188/84/105 судом правильно не взято до уваги, так як згідно п.2 Правил, останні носять рекомендаційний характер для затвердження правил торгівлі на ринках органами місцевого самоврядування. Крім того, відповідач є землекористувачем земельної ділянки за адресою: м.Запоріжжя, Оріхівське шосе, 36, але не має права забезпечувати створення належних умов для провадження торговельної діяльності підприємцями, так як відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»не отримував дозволу на розміщення об’єкту торгівлі та сфери послуг. Такий дозвіл має ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ». Посилання позивача на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 30.03.2010р. у справі № 4/351д/09 є безпідставним, зазначає відповідач, так як Установник управління (відповідач у справі) мав би укладати договори оренди торговельного місця, як би відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»отримав дозвіл на розміщення об’єкту торгівлі та сфери послуг. Обґрунтування позивачем доводів апеляційної скарги постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 18.03.2008р. по справі № 14/232/07 є також безпідставним, вказує відповідач, в силу того, що по цій справі судом була надана оцінка договору оренди майна № 01/07 від 01.01.2007р., який не має жодного відношення до предмету спору у даній справі. На підставі викладеного, відповідач просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 30.06.2010р. у справі № 13/105д/10-13/106д/10 апеляційна скарга прийнята та призначена до розгляду на 25.08.2010р.
У судовому засіданні, яке відбулося 25.08.2010р. колегією суддів було оголошено перерву на 17.09.2010р.
Розпорядженням в.о. голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2345 від 17.09.2010р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів головуючого судді Мойсеєнко Т.В., суддів Колодій Н.А., Кричмаржевський В.А.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 17.09.2010р. справу прийнято до розгляду у складі колегії суддів головуючого судді Мойсеєнко Т.В., суддів Колодій Н.А., Кричмаржевський В.А., якою прийнято постанову.
За клопотанням позивача судовий процес вівся із застосування засобів технічної фіксації судового процесу та за згодою представників сторін та третьої особи у судовому засіданні, яке відбулося 17.09.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до статті 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_3 звернулась до ТОВ „Автомобільний ринок” з заявами від 25.01.20010р. про укладення договору оренди торгівельних місць № 97 та № 100 площею по 6,2 кв.м, що знаходяться відповідно у 10 та 9 ряду на території автомобільного ринку, розташованого за адресою: м.Запоріжжя, вул.Оріхівське шосе,36. З вказаними заявами позивач направила проекти договорів оренди торгівельних місць № 97 та № 100.
Відповідач 29.01.20010р. отримав ці заяви разом з проектом договорів на оренду торгових місць, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення(а.с.11,т.1, а.с.11,т.2).
15.02.2010р. ТОВ “Автомобільний ринок” направило на адресу позивача лист, яким товариство повідомило, що згідно договору укладеного з ТОВ “ВКФ “ЗОРЗ” управління майном відповідача здійснюється ТОВ “ВКФ “ЗОРЗ”, та на адресу позивача був повернутий пакет документів.
У зв’язку з цим, позивач звернулась до суду з позовними вимогами про зобов’язання відповідача укласти договори оренди торгівельних місць на умовах, викладених ним у проектах цих договорів. Позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 179,181,184,187 ГК України.
Господарський суд Запорізької області відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів погоджується з висновком суду, виходячи з наступного.
24.07.2003р. між Запорізькою міською радою та ТОВ „ Автомобільний ринок” було укладено на строк до 2013 року договір оренди земельної ділянки загальною площею 12,7985га, що знаходить за адресою: м.Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе,36, цільове призначення якої розташування автомобільного ринку.
На вказаній земельній ділянці відповідач здійснював діяльність з надання послуг ринку.
21.08.2007р. між ТОВ “Автомобільний ринок” (Установник управління) та ТОВ “ВКФ “ЗОРЗ” (Управитель) був укладений договір управління майном №1, за умовами якого ТОВ “Автомобільний ринок” передав в управління ТОВ “ВКФ “ЗОРЗ” нерухоме майно, цілісний майновий комплекс “Автомобільний ринок”, розташований за адресою: м. Запоріжжя, Оріхівське шосе, 36.
За умовами укладеного договору Управитель здійснює управління цим майном в інтересах Установника для функціонування автомобільного ринку. Договір на момент прийняття оскаржуваного рішення суду був діючий, не розірваний в установленому порядку та не визнаний недійсним.
У п.2.1, п.2.1.1, п.2.2.1 договору управління майном передбачено, що у процесі здійснення управління майном Установника Управитель діє без доручення і має право укладати договори оренди, підряду, будівництва і реконструкції майна, надавання послуг на ринку, по закріпленню за торговим місцем, а також інші договори і угоди, пов’язані з ефективним функціонуванням майна, стягувати з торгуючих на ринку в установленому порядку ринковий збір з подальшим перерахуванням його згідно вимогам чинного законодавства. Також за умовами договору управитель зобов’язаний здійснювати від свого імені всі необхідні дії для функціонування ринка згідно з його прямим призначенням. Отже, відповідно до даного договору, Управитель володіє, користується і розпоряджається майном, в межах, встановлених управителем у договорі. При цьому, у п. 2.5.2. сторони узгодили, що Установник управління не вправі втручатись у поточну діяльність Управителя.
Згідно ч.1 ст.1029 ЦК України, за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов’язується за оплату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).
Оскільки договір управління майном є двостороннім договором, права і обов'язки щодо цього договору виникають як з однієї, так і з іншої сторони зобов'язання.
Зі змісту норм глави 70 ЦК України, що регулює правовідносини з управління майном, та умов договору вбачається, що уклавши договір, установник зобов'язується передати своє майно в управління управителеві, не вчиняти ніяких угод з цим майном, що перешкоджатимуть здійсненню управління, і одночасно набуває право здійснювати контроль за виконанням умов договору, отримувати вигоди від управління майном. Управитель повинен виконувати свої обов'язки виключно в інтересах установника (вигодонабувача) і давати звіт про свою діяльність, а за здійснення управління майном отримувати на винагороду.
Отже чинним законодавством передача майна в управління розглядається як спосіб передачі установником і наділення управителя власницькими повноваженнями щодо чужого майна, з урахуванням обмежень, визначених договором і законом, власник якої визначає мету управління, обсяг повноважень, які він передає, а також особу, в інтересах якої повинен діяти управитель.
На час управління установник обмежується в можливості реалізації на свій розсуд окремих повноважень права власності, що виключно реалізуються управителем. Тому повноваження володіння, користування та розпорядження майном можуть передаватись установником лише одночасно з відчуженням майна.
Управитель є законним (титульним) володільцем майна, отриманого за договором управління. Тому він має право вимагати від усіх і кожного, включаючи установника та вигодонабувача, усунення будь-яких порушень свого права. У разі необхідності він вправі використовувати для захисту власних інтересів і інтересів установника та вигодонабувача зобов'язальні і речово-правові способи захисту стосовно права власності (глава 29 ЦК "Захист права власності").
В даному випадку, уклавши договір управляння з ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ»відповідач, як установник, передав йому свої функції з укладання договорів оренди торгівельних місць. Згідно договору відповідач зобов’язався не втручатись в діяльність управителя, зокрема це стосується, як слідує з умов договору, і укладання договорів оренди торгівельних місць.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що укладання договору управління не позбавляє здатності укладати договори оренди торгівельного місця.
Твердження апелянта стосовно того, що саме відповідач повинен укласти з ним договір оренди, оскільки лише він є суб’єктом господарювання, який експлуатує ринок, і саме йому передано у оренду земельна ділянка під розміщення ринку є помилковими, виходячи з наступного.
Відповідач за договором оренди землі є орендарем земельної ділянки за адресою: м.Запоріжжя, Оріхівське шосе, 36, але не має оформив право забезпечувати створення належних умов для провадження торговельної діяльності підприємцями, так як відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»не отримував дозволу на розміщення об’єкту торгівлі та сфери послуг. Такий дозвіл наданий ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ», а не відповідачу.
Також, як зазначалось вище, згідно п.1.1,1.2 договору управління № 1 від 01.08.2007р. ТОВ «Автомобільний ринок»передав ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ»в управління цілісний майновий комплекс «Автомобільний ринок».
Відповідно до ч.1 ст.1030 ЦК України, предметом договору управління майном можуть бути підприємство, як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше майно.
Згідно чинного законодавства, цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання (ст.191 ЦК України, ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Постанова Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440 «Про затвердження Національного стандарту N 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав".)
Отже до складу цілісного майнового комплексу автомобільний ринок належать усі види майна цього об’єкту, що використовуються у його господарській діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, обладнання, устаткування та інші майнові права, передбачені законом та договором.
Крім того, чинним законодавством не заборонено ринку передавати свої права іншій особі, в установленому законом порядку, зокрема передавати їх шляхом укладання договору управляння цілісного майнового комплексу. Також стаття 1030 ЦК України не містить обмежень щодо передачі в управляння такого об’єкту, як ринок. Не містить таких обмежень і нормативні акти, на які посилається апелянт в обґрунтування своїх доводів, а саме: Правила торгівлі на ринках, затверджених спільним наказом N 57/188/84/105 від 26.02.2002 Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України, Міністерством внутрішніх справ України, Державною податковою адміністрацією України та Державним комітетом стандартизації, метрології, сертифікації, постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 N 278 "Про заходи щодо стабілізації цін за надання послуг та оренду торгових приміщень (площ) у торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів в умовах фінансово-економічної кризи", Положення про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків, затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 29.07.09р.
Таким чином, передавши ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ»в управляння за договором цілісний майновий комплекс відповідач передав в управління і право укладати договори оренди торгівельних місць на цьому ринку. Тому судом не можуть бути прийняті до уваги доводи скаржника про те, що управління цілісним майновим комплексом автомобільний ринок не стосується торгівельних місць, бо останні не стосуються ніякого майна. Сам автомобільний ринок є об’єктом господарювання.
Також слід зазначити, що на момент подання позовної заяви до відповідача про спонукання укласти договори торгівельних місць на автомобільному ринку, позивачу достеменно було відомо про те що, цілісний майновий комплекс - автомобільний ринок знаходиться в довірчому управлінні ТОВ “ВКФ “ЗОРЗ”, оскільки з зазначеним товариством позивач укладав договори про надання послуг ринку № 179 від 01.09.2007р. Зі змісту предмету договору, викладеному у п.1.1 цього договору, ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ»надає позивачу послуги щодо користування позивачем торговим місцем, розміщеним на торгівельному ряду № 9, місце 100, згідно з генеральним планом Автомобільного ринку, на якому знаходиться торгівельний об’єкт загальною площею 6,2 кв.м. Фактично за даним договором за позивачем закріплювалось вище вказане торгівельне місце, тобто надавалось в користування на певний строк. Дія договору про надання послуг № 179 від 01.09.07р. визначена була сторонами договору до 01.01.09р., але згідно п.7.2 строк дії договору автоматично пролонговується на той самий термін, якщо у продовж місяця до дати закінчення договору сторони не заявили про його припинення. Належних та допустимих доказів того, що на момент звернення позивача до суду та на момент прийняття оскаржуваного рішення сторони заявили про припинення дії договору про надання послуг ринку № 179 від 01.09.07р. сторонами суду не надавалось. Позивач вказує, що ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ»з заявами до нього про припинення дії договору № 179 не звертався і такі заяви він не отримував. Надання третьою особою копії повідомлення попередження від 12.06.10р. про попередження позивача щодо припинення у жовтні 2009року договору про надання послуг ринку не є тією заявою щодо припинення договору, про яку зазначено у п.7.2 договору №179. По - перше, заява датована 12.06.2010р., а не у продовж місяця до дати закінчення договору, по-друге, оскільки до 01.01.09р. ТОВ «ВКФ»«ЗОРЗ»не заявив в установленому порядку про припинення договору, доказів направлення заяви про припинення не було надано суду, то строк дії договору пролонгований відповідно до п.7.2 договору № 179 від 01.09.07р. до 01.05.2011р., тобто на той самий строк, а саме: 16місяців.
Безпідставно заявник апеляційної скарги послався на Правила торгівлі на ринках від 26.02.2002р. № 57/188/84/105, як на безумовну підставу укладення договору оренди торгівельного місця, бо згідно п.2 Правил, останні носять рекомендаційний характер для затвердження правил торгівлі на ринках органами місцевого самоврядування.
Обґрунтування позивачем доводів апеляційної скарги постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 18.03.2008р. по справі № 14/232/07 є безпідставним, оскільки по цій справі судом була надана оцінка договору оренди майна № 01/07 від 01.01.2007р., який не має жодного відношення до предмету спору у даній справі і не є підставою для надання послуг ринку. В цій же постанові вказано, що на той момент договору на довірче управляння майном ринку між ТОВ «Автомобільний ринок»та ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ»не було і іншого договору, яким ТОВ «Автомобільний ринок»делегував свої повноваження щодо стягнення ринкового збору чи надання торгівельних місць не укладалось.
Колегія суддів також зазначає, що крім вищенаведених обставин, договір оренди торгівельного місця за своєю правовою природою є договором майнового найму, істотною умовою якого є розмір орендної плати. У проектах договорів позивач установив орендну плату за торгівельне місце у розмірі 46,50грн. При цьому, ніяких правових обґрунтувань цього розміру не навів. Представник відповідача та ТОВ ВКФ «ЗОРЗ»вказала, що такий розмір орендної плати не відповідає собівартості надання в оренду торгівельної площі на автомобільному ринку.
Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 N 278 "Про заходи щодо стабілізації цін за надання послуг та оренду торгових приміщень (площ) у торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів в умовах фінансово-економічної кризи" (далі - Постанова N 278) запроваджено державне регулювання цін за надання послуг та оренду торгових приміщень (площ) у торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів (далі-Постанова N 278).
Дія Постанови КМУ N 278 поширюється на всі торгові приміщення (площі), що здаються в оренду у торговельному об'єкті або на ринку з продажу продовольчих та непродовольчих товарів. На виконання пункту 3 Постанови N 278 розроблено Порядок, згідно з положеннями якого орендна плата за торгові приміщення (площі) на ринках розраховується орендодавцем виходячи із собівартості надання в оренду торгових приміщень (площ) та прибутку. До собівартості надання в оренду торгових приміщень (площ) включаються витрати, пов'язані з наданням в оренду торгових приміщень (площ), та/або витрати, пов'язані з обслуговуванням торгових приміщень (площ) на ринках.
ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ»надало суду довідку Державної інспекції з контролю за цінами державної інспекції з контролю за цінами в Запорізькій області від 26.02.2010р., яка складена за наслідками перевірки правильності застосування тарифів на послуги автомобільного ринку. У даній довідці зазначено, що згідно з повноваженнями наданими постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1996р № 1548 зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.09р. № 278, Запорізькою обласною державною адміністрацією 26.10.09р. встановлено норматив рентабельності за надання в оренду торгових приміщень (площ), торгівельного /або холодильного устаткування у торгівельних об’єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів у розмірі 20 відсотків. Планова собівартість послуг надання в оренду торгівельного місця на автомобільному ринку становить 22,51 грн., з урахуванням рентабельності на рівні 20% та ПДВ становить 32,41грн., тобто не перевищує фактично застосований ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ»рівень-22грн. за 1 кв.м. торгівельної площі.
Позивач не погодився з таким розміром орендної плати, наполягає на розміру орендної плати вказаному у проекті, наданого ним договору оренди торгівельного місця. Проте, розмір орендної плати в редакції позивача не відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України № 278, Порядку розрахунку цін на послуги та оренду торгівельних приміщень(площ) та їх обслуговування на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів , затвердженого наказом Міністерства економіки України та Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 30.06.09р. № 638/109 та розпорядженню Запорізької обласної адміністрації від 20.10.2009р. № 351.
За таких обставин, вимоги позивача про зобов’язання відповідача укласти з ним договір оренди торгівельного місця в редакції ФОП ОСОБА_3 задоволенню не підлягають.
Відповідно до вимог статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивач не довів належними та допустимими доказами наявність підстав для задоволення його апеляційної скарги.
Інші доводи скаржника спростовуються вищенаведеним та матеріалами справи.
Таким чином, матеріали справи свідчать проте, що суд першої інстанції в порядку статей 4-3, 4-7, 43 ГПК України врахував наведене, всебічно, повно і об’єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази та, керуючись законом, дійшов вірного висновку про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, прийняв рішення, яке відповідає положенням статті 84 ГПК України.
Всі обставини справи досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів. Порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права не вбачається, підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду відсутні.
Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід віднести на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст. 49, ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд, -
Постановив:
Апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_3, м.Запоріжжя залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 09.06.2010р. у справі № 13/105д/10-13/106д/10 залишити без змін.
Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В.
судді Мойсеєнко Т. В.
Колодій Н.А. Кричмаржевський В.А.