У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року жовтня місяця 04 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді : Синельщікової О.В.
суддів : Яковенко Л.Г., Терент’євої Н.М.
при секретарі : Іванові О.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі справу за скаргою ОСОБА_5 на неправомірні дії комісії по обміну грошових знаків при виконавчому комітеті Ялтинської міської ради народних депутатів,
за заявою ОСОБА_5 про зміну способу і порядку виконання рішення,
за апеляційною скаргою представника виконавчого комітету Ялтинської міської ради на ухвалу Ялтинського міського суду АР Крим від 12 грудня 2009 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Оскаржуваною ухвалою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 12 грудня 2009 року заяву ОСОБА_5 задоволено.
Встановлено спосіб виконання рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 16 жовтня 1991 року шляхом стягнення з виконавчого комітету Ялтинської міської ради на користь ОСОБА_5 суми у розмірі 3 305 809, 60 грн. (три мільйона триста п’ять тисяч вісімсот дев’ять гривень 60 коп.).
В апеляційній скарзі представник виконавчого комітету Ялтинської міської ради просить ухвалу суду скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, що ухвала незаконна і необґрунтована, постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вважає, що судом не повно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи.
В запереченнях на апеляційну скаргу заявник просив її відхилити як безпідставну.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника скаржника, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Задовольняючи заяву ОСОБА_5 про зміну способу і порядку виконання судового рішення в порядку статті 373 Цивільного процесуального кодексу України, суд першої інстанції виходив з того, що виконання рішення суду, ухваленого у 1991 році на користь заявника, про обмін і перерахування йому грошових коштів у карбованцях неможливо без відшкодування ОСОБА_5 збитків відповідно до вимог статті 1192 Цивільного кодексу України у розмірі вирахуваного еквіваленту 230 000 карбованців, що становитиме 3 305 809,60 грн.
Колегія суддів Апеляційного суду АР Крим не може погодитись з таким вирішенням заяви на стадії виконання судового рішення, вважає, що судом першої інстанції допущені суттєві порушення норм процесуального закону щодо визначення виду судочинства, за яким слід було вирішувати таке питання.
При апеляційному перегляді справи встановлено, що у липні 1991 року ОСОБА_5 звернувся до Ялтинського міського суду із заявою про оскарження неправомірних дій комісії з обміну грошових знаків при виконавчому комітеті Ялтинської міської ради народних депутатів та зобов'язання здійснити обмін грошових знаків номіналом 50 і 100 карбованців на загальну суму 230 000. карбованців, що були здані скаржником, просив перерахувати вказану суму на його рахунок.
Ухвалою Ялтинського міського суду від 22 липня 1991 року у прийнятті скарги ОСОБА_5 було відмовлено на підставі пункту 1 статті 136 ЦПК України (в редакції 1963 року) у зв'язку із тим, що заява не підлягає розгляду в судах.
Ухвалою судової колегії в цивільних справах Кримського обласного суду від 26 серпня 1991 року зазначену ухвалу скасовано, а скаргу ОСОБА_5 направлено для розгляду по суті.
Рішенням Ялтинського міського суду від 16 жовтня 1991 року, залишеним без змін ухвалою судової колегії в цивільних справах Кримського обласного суду від 8 квітня 1992 року, заявлені вимоги громадянина ОСОБА_5 задоволено: визнано неправомірною відмову зазначеної комісії в обміні грошових знаків, зобов'язано Ялтинський міський виконавчий комітет провести обмін грошових знаків у сумі 230 000 карбованців та перерахувати їх на вказаний скаржником розрахунковий рахунок.
Постановою президії Кримського обласного суду від 17 квітня 1992 року рішення Ялтинського міського суду від 16 жовтня 1991 року та ухвалу судової колегії в цивільних справах Кримського обласного суду від 8 квітня 1992 року скасовано, провадження у справі закрито у зв'язку з непідсудністю спору суду.
Ухвалою судової колегії в цивільних справах Верховного Суду України від 14 квітня 1993 року постанову президії Кримського обласного суду від 17 квітня 1992 року скасовано, рішення Ялтинського міського суду від 16 жовтня 1991 року та ухвалу судової колегії в цивільних справах Кримського обласного суду від 8 квітня 1992 року залишено без змін.
23 червня 1998 року ухвалою Ялтинського міського суду задоволено заяву громадянина ОСОБА_5 про індексацію боргу та стягнення з Ялтинського міського виконавчого комітету 349 387,82 грн.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 вересня 1998 року ухвалу Ялтинського міського суду від 22 липня 1991 року про відмову у прийнятті скарги ОСОБА_5 на підставі пункту 1 статті 136 ЦПК України (в редакції 1963 року) залишено в силі, всі інші судові рішення у справі скасовано.
Рішенням Європейського суду з прав людини у справі „ОСОБА_5 проти України” від 2 листопада 2004 року встановлено, що внаслідок винесення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 вересня 1998 року порушено міжнародні зобов'язання України. У зазначеному рішенні Європейський суд з прав людини констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, зобов'язав державу-відповідача сплатити на користь заявника 53 657,81 євро матеріальної шкоди, 5000 євро моральної шкоди, 1000 євро судових витрат, будь-які податки, що можуть вимагатись до сплати, в задоволенні решти вимог заявника щодо справедливої сатисфакції відмовив.
Постановою колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 06 лютого 2007 року скаргу ОСОБА_5 задоволено частково.
Постанову Пленуму Верховного Суду України від 25 вересня 1998 року скасовано, рішення Ялтинського міського суду від 16 жовтня 1991 року, ухвалу судової колегії в цивільних справах Кримського обласного суду від 8 квітня 1992 року та ухвалу судової колегії в цивільних справах Верховного Суду України від 14 квітня 1993 року залишено без змін.
Провадження в частині вирішення вимог про відшкодування упущеної вигоди та моральної шкоди закрито.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку з питань, пов’язаних з виконанням рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 16 жовтня 1991 року, колегія суддів виходить з наступного.
ОСОБА_5 у липні 1991 року звернувся до суду зі скаргою в порядку глави 31-А Цивільного процесуального кодексу України, яка передбачала порядок розгляду і вирішення скарг громадян на рішення, дії або бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якими порушено їх права свободи чи законні інтереси.
З 01 вересня 2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України, згідно з пунктом 7 його Прикінцевих та перехідних положень після набрання чинності цим Кодексом заяви і скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин подані і не розглянуті до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України, розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.
На підставі викладеного, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що заява стягувача ОСОБА_5, подана на стадії виконання судового рішення, ухваленого у справі, що виникла із адміністративно-правових відносин, повинна була розглядатися судом в порядку Розділу V Кодексу адміністративного судочинства «Процесуальні питання, пов’язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» відповідно до положень статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, а не за правилами цивільного судочинства в порядку статті 373 Цивільного процесуального кодексу України.
Враховуючи, що заява стягувача вирішена судом з порушенням вимог процесуального закону щодо виду судочинства, ухвала суду підлягає скасуванню з закриттям провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_5 про зміну способу і порядку виконання рішення суду.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 312 Цивільного процесуального кодексу України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 312, 313, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника виконавчого комітету Ялтинської міської ради задовольнити частково.
Ухвалу Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 12 грудня 2009 року скасувати.
Закрити провадження у справі за заявою ОСОБА_5 про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі за скаргою ОСОБА_5 на неправомірні дії комісії по обміну грошових знаків при виконавчому комітеті Ялтинської міської ради народних депутатів.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді: