Справа № 2- 5399/2010р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 вересня 2010 р. Хортицький районний суд м. Запоріжжя
в складі: головуючого судді – Бондаренко І.В.
при секретарі – Биковій С.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м.Запоріжжя про визнання неправомірною бездіяльності Управління Пенсійного Фонду України в Хортицькому районі м.Запоріжжя і здійснення перерахунку та виплати недоплаченої щомісячної суми допомоги «Дітям війни», -
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернулась із зазначеним позовом до суду та вказала, що має статус дитини війни, а тому відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (далі за текстом – Закон №2195-IV від 18 листопада 2004 року) має право на підвищення розміру пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком. Проте Управлінням ПФУ за період з 01 січня 2006 року по 2009 рік включно така надбавка до пенсії не нараховувалась та не виплачувалась, тому бездіяльність Управління ПФУ щодо нездійснення перерахунку та невиплати у повному обсязі надбавки до пенсії згідно Закону №2195-IV від 18 листопада 2004 року за вказаний період є неправомірною та такою, що суперечить Конституції України та Законам України. За наведених обставин просить зобов’язати відповідача – Управління ПФУ здійснити перерахунок надбавки до пенсії їй, як дитині війни, за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, та з 22.05.2008 року по даний час, та виплатити недоплачену надбавку до пенсії в сумі 4326,50 грн... Просить розглянути справу у її відсутність.
Представник відповідача подав заяву про розгляд справи в його відсутності та письмові заперечення проти позову, зазначивши, що Управління ПФУ позов не визнає посилаючись на те, що хоча позивач має статус дитини війни і відповідно до положень ст.6 Закону №2195-IV від 18 листопада 2004 року має право на підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, проте Управління ПФУ за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2009 року мало право діяти лише в межах фінансового забезпечення державних соціальних гарантій, які здійснюються за рахунок коштів державного бюджету України на підставі Законів України «Про державний бюджет» за відповідні роки, тому з боку відповідача не було допущено бездіяльності, на яку вказано в позові. У запереченнях відповідач зазначив, що Управління ПФУ діяло у межах повноважень, у порядку та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України. Просить, також, застосувати строк позовної давності.
У відповідності до ст.197 ч.2 ЦПК України в зв»язку з неявкою сторін по справі в судове засідання фіксування процесу не здійснювалось.
Дослідивши та оцінивши докази, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Закон України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IV від 18 листопада 2004 року (зі змінами та доповненнями станом на час розгляду спірних правовідносин), який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлює правовий статус дітей війни та визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 1 вказаного закону передбачено, що дитина війни це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Позивач згідно паспорту серії НОМЕР_1 виданного Хортицьким РВ УМВС України в Запорізькій області 30.10. 1997 року, народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 року, тобто станом на 2 вересня 1945 року їй було менше 18 років. Статус позивача як дитини війни підтверджується відповідним посвідченням.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні ПФУ Хортицького району Запорізької області та має правовий статус дитини війни, що надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених Законом №2195-IV від 18 листопада 2004 року.
З матеріалів справи вбачається, що Управління ПФУ в 2007 році не здійснювало будь-яких дій, пов’язаних з перерахуванням пенсії позивача відповідно до вищенаведених положень Закону №2195-IV від 18 листопада 2004 року та виплат позивачеві надбавки до пенсії не проводило, що свідчить про бездіяльність відповідача, а з 2008 року здійснює такі дії частково, нарахувавши позивачу, як дитині війни, 10% надбавки до пенсії.
Відповідно до ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Частиною 2 статті 3 Закону №2195-IV від 18 листопада 2004 року передбачено, що державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року №3235-IV дію ст.6 Закону №2195-IV від 18 листопада 2004 року було зупинено на 2006 рік.
Законом України від 19 січня 2006 року №3367-IV пункт 17 ст.77 Закону №3235-IV від 20 грудня 2005 року виключено та відновлено дію ст.6 Закону №2195-IV від 18 листопада 2004 року. У статті 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» визначено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону №2195-IV від 18 листопада 2004 року, запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року №489-V дію ст.6 Закону №2195-IV від 18 листопада 2004 року було зупинено на 2007 рік та встановлено, що підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті шостої Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України №6-рп від 09 липня 2007 року визнано неконституційними п.12 ст.71 та ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», що призупиняли дію ст.6 Закону №2195-IV від 18 листопада 2004 року.
Законом України від 28 грудня 2007 року №107-VI текст статті 6 Закону №2195-IV від 18 листопада 2004 року було змінено та встановлено, зокрема у частині першій, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Розмір соціальної допомоги, відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Мінімальна пенсія за віком, відповідно до статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 01 січня - 350 гривень, з 01 квітня - 359 гривень, з 01 жовтня - 366 гривень.
При цьому, в 2006 році не було прийнято відповідних нормативних актів, які б передбачили порядок нарахування та сплати 30% доплати до пенсії «Дітям війни».
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 01 січня - 380 гривень, з 01 квітня - 406 гривень, з 01 жовтня - 411 гривень.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 01 січня - 470 гривень, з 01 квітня - 481 гривню, з 01 липня - 482 гривні, з 01 жовтня - 498 гривень.
З матеріалів справи вбачається, що Управління ПФУ за 2006 та 2007 рік щомісячно позивачу, як дитині війни, підвищення до пенсії не сплачувало, а з 01 січня 2008 року по 01 квітня 2008 року сплачувало в розмірі 47 грн., з 01 квітня 2008 року по 22 травня 2008 року – 48 грн. 10 коп., а починаючи з 22 травня 2008 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 в розмірі 48 грн. 10 коп., з 01 липня 2008 року – 48 грн. 20 коп. та з 01 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року – 49 грн. 80 коп., тобто у розмірі 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. В 2009 році позивачу нараховується 10% надбавки до пенсії, як дитині війни.
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008 року визнано неконституційними пп.2 п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», що призупиняли дію статті 6 Закону №2195-IV від 18 листопада 2004 року.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Виходячи з рішення Конституційного суду N 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, суд зазначає, що передбачене статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком діяло з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Законом України «Про державний бюджет на 2009 рік» дія ст.6 Закону №2195-IV від 18 листопада 2004 року не зупинялась, тому передбачене статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком діє і на протязі 2009 року.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про проявлення відповідачем бездіяльності щодо невиконання законодавчо визначеного обов’язку здійснити за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 06 вересня 2010 року /день подання позову до суду/ перерахунок надбавки до пенсії позивачу та виплатити йому пенсію у розмірі, встановленому ст.6 Закону №2195-IV від 18 листопада 2004 року.
Доводи відповідача, викладені у запереченнях проти позову, не можуть бути прийняті до уваги та слугувати підставою для відмови в задоволенні у повному обсязі вимог позивача, оскільки особливий статус «дітей війни» та обумовлені цим Законом державні соціальні гарантії дітям війни, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами (ч.2 ст.3 Закону №2195-IV від 18 листопада 2004 року). Крім того, позов поданий позивачем з досить незначним – в кілька днів - порушенням трирічного строку позовної давності, встановленого ст.257 ЦК України, тому суд у відповідності до ст.267 ЦК України вважає необхідним його поновити.
Оскільки функції з призначення, виплати пенсій, надбавок, підвищень та доплат діючим законодавством покладено на органи Пенсійного фонду України, тому суд не має права самостійно проводити розрахунок сум, які відповідач має нарахувати та сплатити позивачу в якості недоплаченої надбавки як дитині війни, ці функції законом покладені на управління Пенсійного фонду, таким чином, в цій частині позовних вимог – а саме в стягненні конкретної суми недоплаченої надбавки до пенсії за вказаний період - необхідно відмовити.
Таким чином, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, та з 22.05.2008 року по 06.09.2010 року, оскільки позивачеві за зазначений період не було нараховано та виплачено в належному розмірі надбавку до пенсії як дитині війни, проте в стягненні конкретної суми недоплаченої надбавки до пенсії необхідно відмовити з вищенаведених підстав. У зв'язку з цим дії відповідача суд розцінює як неправомірні та вважає за необхідне зобов'язати відповідача зробити відповідний перерахунок та виплатити позивачу недоплачену суму допомоги.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.10,60,208,212-218 ЦПК України, ст.22 Конституції України, ст.ст. 3, 4, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008 року, Рішенням Конституційного Суду України №6-рп від 09 липня 2007 року, ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд –
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м.Запоріжжя щодо невиконання законодавчо визначеного обов’язку здійснити за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 06 вересня 2010 року перерахунок надбавки до пенсії ОСОБА_1 в розмірі, встановленому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м.Запоріжжя здійснити перерахунок ОСОБА_1 надбавки до пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року та по 31 грудня 2007 року, а також з 22 травня 2008 року по 06 вересня 2010 року з урахуванням фактично отриманої нею суми за цей період, та сплатити позивачу суму недоплаченої надбавки до пенсії.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
На рішення протягом 10 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області.
Суддя