У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року жовтня місяця 04 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Синельщікової О.В.
суддів Яковенко Л.Г.
Терент’євої Н.М.
при секретарі Іванові О.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, Алупкінської міської ради, треті особи – Ялтинське міське управління земельних ресурсів, виконавчий комітет Алупкінської міської ради, Державне підприємство «Державний земельний кадастр» про визнання незаконними та скасування рішень, визнання державних актів на право власності на земельну ділянку недійсними,
за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 12 травня 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
Оскаржуваною ухвалою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 12 травня 2010 року провадження у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, Алупкінської міської ради, треті особи – Ялтинське міське управління земельних ресурсів, виконавчий комітет Алупкінської міської ради, Державне підприємство «Державний земельний кадастр» про визнання незаконними та скасування рішень, визнання державних актів на право власності на земельну ділянку недійсними закрито за підстав пункту 1 частини 1 статті 205 Цивільного процесуального кодексу України.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_5 ставить питання про скасування ухвали суду і просить повернути справу до суду першої інстанції для розгляду по суті, посилаючись на те, що ухвала незаконна і необґрунтована, постановлена з порушенням норм процесуального права. Вказує, що судом не було прийнято до уваги, що ним, окрім вимог про визнання незаконними та скасування рішень Алупкінської міської ради, також заявлені позовні вимоги до ОСОБА_6 та ОСОБА_7, отже, вважає, що виходячи з суб’єктного складу осіб, що приймають участь у справі, зазначена справа повинна розглядатися в порядку цивільного судочинства. Крім того, посилається на те, що даний спір стосується порушення його прав на землю, які повинні бути відновлені шляхом скасування як рішень Алупкінської міської ради, так і визнанням державних актів на право власності на земельну ділянку недійсними, тобто спір не є публічно-правовим в розумінні положень статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 205 Цивільного процесуального кодексу України суд свою ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Закриваючи провадження у справі позовом ОСОБА_5 у зв’язку з неможливістю її розгляду в порядку цивільного судочинства, суд першої інстанції виходив з того, що позивач оспорює не тільки дійсність державних актів на право власності на земельні ділянки, а й законність прийнятих органом місцевого самоврядування індивідуально-правових актів, на підставі яких ці державні акти були видані.
Колегія суддів апеляційного суду не може погодитися з таким вирішенням питання щодо процесуального руху позовної заяви.
Згідно з частиною 1 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
При апеляційному перегляді питання встановлено, що позивач ОСОБА_5, посилаючись на норми Цивільного процесуального кодексу України, просить визнати незаконним та скасувати пункт 1.1 рішення Алупкінської міської ради 22 сесії 23 скликання № 15 від 31 березня 2000 року «Про передачу громадянам земельних ділянок у приватну власність» та визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1, виданий 05 червня 2000 року на підставі цього рішення на ім’я відповідачки ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 0,0996 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, надану для обслуговування житлового будинку і господарських будівель.
Крім цього, позивач просив визнати незаконним та скасувати рішення Алупкінської міської ради 24 сесії 24 скликання № 26 від 22 липня 2004 року «Про зміну редакції рішення № 39 п.1.2 20 сесії 24 скликання від 30 березня 2004 року «Про надання у приватну власність земельних ділянок громадянам для обслуговування присадибних ділянок» та визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії КМ № 118001, виданий 12 січня 2005 року на підставі цього рішення на ім’я відповідача ОСОБА_7 на земельну ділянку площею 0,0983 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруджень (присадибна ділянка).
Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року №2, роз’яснив, що за загальним правилом розмежування компетенції судів з розгляду земельних та пов’язаних із земельними відносинами майнових спорів відбувається залежно від суб’єктного складу їх учасників. Ті земельні та пов’язані із земельними відносинами майнові спори, сторонами в яких є юридичні особи, а також громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому законом порядку набули статус суб’єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами, а всі інші – в порядку цивільного судочинства, крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких згідно з пунктами 1, 3 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства віднесено до компетенції адміністративних судів.
Виходячи з положень статей 8, 124 Конституції, статей 26, 30, 87-90, 97, 100, 102, 118, 123, 128, 143-146, 149, 151, 153-158, 161, 210, 212 Земельного кодексу України, глав 27, 33, 34 Цивільного кодексу України, статті 15 Цивільного процесуального кодексу України, статті 12 Господарського процесуального кодексу України судам підсудні справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.
Враховуючи, що позивач ОСОБА_5 звернувся з позовом до суду на захист своїх порушених цивільних прав відносно земельної ділянки, яка на підставі оскаржених рішень органу місцевого самоврядування передана у власність відповідачам і на підставі оспорюваних ним державних актів знаходиться у приватній власності ОСОБА_6 та ОСОБА_7, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Крім того, відповідно до частини 2 статті 206 Цивільного процесуального кодексу України, якщо провадження у справі закривається з підстав, визначених пунктом 1 частини 1 статті 205 цього Кодексу, суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Однак, оскаржувана ухвала суду не містить роз’яснень про можливість вирішення спору в порядку іншого судочинства.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 311 Цивільного процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Враховуючи, що суд першої інстанції з порушенням процесуального закону вирішив питання про закриття провадження у справі, ухвала суду підлягає скасуванню.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 311, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.
Ухвалу Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 12 травня 2010 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді:
Яковенко Л.Г. Синельщікова О.В. Терент’єва Н.М.