ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2010 р. № 6/231-09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:
суддів:Коваленка В.М.,
Міщенка П.К.,
Продаєвич Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Антей і Ко", м. Суми
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.07.2010
у справі№ 6/231-09 господарського суду Сумської області
за позовом
до
третя особа
проПублічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Володимирський",
м. Суми
Товариства з обмеженою відповідальністю "Антей і Ко", м. Суми
Товариство з обмеженою відповідальністю "Автодім Суми" в особі ліквідатора –арбітражного керуючого Роговенка О.В.
стягнення 2341616,81 грн.
за участю представника
позивача:Чепурной Є.В. за дов. від 19.07.2010 №П/311210/31
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Комерційний Банк "Володимирський" (надалі –АТ "КБ "Володимирський"), яке є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційного банку "Володимирський", у грудні 2009 році звернулося до господарського суду Сумської області із позовом про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Антей і Ко" (надалі –ТОВ "Антей і Ко"), як поручителя Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодім Суми" (надалі –ТОВ "Автодім Суми"), заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії від 24.11.2006 № 07/840-КЛ/058 та додатковими договорами до нього від 19.09.2008, від 25.09.2008 у загальній сумі 2341616,81 грн. з урахуванням процентів та пені.
Доповідач: Продаєвич Л.В.
Рішенням господарського суду Сумської області від 22.03.2010 (суддя: Гордієнко М.І.) у задоволенні позову відмовлено з огляду на припинення поруки.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.07.2010 (судді: Лакіза В.В. –головуючий, Горбачова Л.П., Пуль О.А.) рішення місцевого господарського суду скасоване з прийняттям нового рішення, яким позовні вимоги банку задоволені: з ТОВ "Антей і Ко" на користь АТ "КБ "Володимирський" стягнуто 2341616,81 грн., у тому числі: 1996625,00 грн. –заборгованість за кредитом, 201770,06 грн. –проценти, 143221,75 грн. –пеня, та судові витрати.
Постанова суду апеляційної інстанції вмотивована умовами укладеного між сторонами договору поруки, який, за висновком суду, є чинним, а також обізнаністю поручителя про обсяги зобов'язань перед банком та про укладення додаткових угод до кредитного договору.
Не погоджуючись із прийнятою постановою апеляційного господарського суду, ТОВ "Антей і Ко" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про її скасування через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та чинному законодавству, просить залишити в силі рішення місцевого господарського суду.
Скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції не надано належної правової оцінки доказам про: визнання ТОВ "Автодім Суми" і включення вимог банку за договором від 24.11.2006 до реєстру вимог кредиторів боржника; наявність розбіжностей щодо заявлених банком грошових вимог до ТОВ "Автодім Суми" та до ТОВ "Антей і Ко"; похідний характер договору поруки від договору про відкриття кредитної лінії, який підписаний директором товариства без відповідних повноважень; відсутність на момент укладення договору поруки зобов'язання за кредитною угодою; виникнення зобов'язань ТОВ "Автодім Суми" перед АТ "КБ "Володимирський" не з договору про відкриття кредитної лінії, а з додаткових договорів до нього; самостійне виконання ТОВ "Автодім Суми" зобов'язання у повному обсязі та у визначений термін, оскільки отриманий 21.08.2007 транш у сумі 350000,00 дол. США повністю повернутий банку 17.09.2008 року.
У відзиві на касаційну скаргу АТ "КБ "Володимирський" просить відмовити в задоволенні скарги, а оскаржуване судове рішення апеляційного господарського суду –залишити без змін.
Відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Одним із способів забезпечення виконання зобов'язань відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України є порука.
Згідно зі статтею 553 цього Кодексу за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Порука має зобов'язальний, договірний характер, тому на правовідносини поруки поширюють свою дію загальні положення про зобов'язання та про договори, згідно з якими зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судових актах, ТОВ "Антей і Ко" згідно з договором поруки від 17.08.2007 виступило поручителем ТОВ "Автодім Суми" з виконання останнім зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії від 24.11.2006, укладеним з АТ "КБ "Володимирський".
Указаний договір передбачав ліміт у 600000,00 дол. США зі строком повернення до 24.11.2009 та встановлював оплату процентів, пені.
Додатковими угодами до цього договору від 21.08.2007 №5, від 19.09.2008 №8, від 25.09.2008 №9 позичальнику –ТОВ "Автодім Суми" були додатково відкриті (надані) транші в межах встановленого кредитним договором строку на їх повернення.
У забезпечення виконання зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії від 24.11.2006 №07/840-КЛ/058 між АТ "КБ "Володимирський" і ТОВ "Антей і Ко" було укладено договір поруки від 17.08.2007 №033-07/840-КЛ/058, за умовами якого ТОВ "Антей і Ко" зобов'язалося відповідати перед банком за зобов'язаннями ТОВ "Автодім Суми" у повному обсязі, що складаються з кредиту в сумі 600000,00 дол. США, процентів за користування кредитом, можливих комісій, штрафів, пені.
Судом апеляційної інстанції зроблено висновок про те, що порука припинена не була, оскільки в даному випадку відсутні обставини, передбачені частиною 1 статті 559 Цивільного кодексу України. Згідно з цією нормою порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Апеляційним господарським судом встановлено, що закріплена пунктом 1.1 додаткового договору від 21.08.2007 №5 до договору про відкриття кредитної лінії домовленість сторін про неперевищення ліміту в сумі 600000,00 дол. США дотримана; укладені додаткові угоди від 19.09.2008 №8, від 25.09.2008 №9 не змінили без згоди поручителя розміру зобов'язань; сума виданих кредитних коштів за цими угодами склала 250000,00 дол. США.
А відтак, суд апеляційної інстанцій дійшов до правильного висновку, що основне зобов'язання залишилося незмінним, складає 600000,00 дол. США; у порушення умов договору про відкриття кредитної лінії від 24.11.2006 та додаткових угод до нього від 19.09.2008 №8, від 25.09.2008 №9 у зазначений строк ТОВ "Автодім Суми" не здійснило погашення кредитних коштів у сумі 250000,00 дол. США.
Оскільки відсутні підстави вважати, що зобов'язання ТОВ "Антей і Ко" за договором поруки є припиненим, а зобов'язання з повернення кредитних коштів не виконані, а також у зв'язку з відсутністю спору щодо розміру належних до стягнення сум, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з правовою позицією суду апеляційної інстанції про задоволення позову та стягнення на користь банку з відповідача солідарно заборгованості за кредитом, процентів та пені.
За змістом статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Таким чином, метою договору поруки, як способу забезпечення виконання зобов'язання, є залучення додаткового боржника, який поряд з основним боржником повинен нести відповідальність перед кредитором за належне виконання зобов'язання.
Відповідно до частини 3 статті 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Проте, у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Виходячи із встановлених апеляційним господарським судом обставин щодо підписання договору про відкриття кредитної лінії від 24.11.2006 та додаткових угод до нього однією особою –Цибульником І.І., який є одночасно директором та засновником юридичних осіб – ТОВ "Автодім Суми" та ТОВ "Антей і Ко", колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним висновок про інформованість посадової особи поручителя про видані чергові транші за додатковими угодами до кредитного договору.
Доводи скаржника щодо перевищення директором ТОВ "Автодім Суми" повноважень на укладення договорів не впливають на правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, так як при розгляді справи відсутній такий предмет спору як дійсність договору.
Наявність визнаних грошових вимог у справі про банкрутство боржника в силу приписів статті 554 Цивільного кодексу України не позбавляє АТ "КБ "Володимирський" права на звернення до господарського суду із позовною заявою про стягнення з поручителя невиконаного боржником зобов'язання.
Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
За наведених обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, прийнята з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Доводи за касаційною скаргою не спростовують висновків апеляційного господарського суду, зводяться до переоцінки доказів у справі та не можуть бути підставами для зміни або скасування оскаржуваного судового акта.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Антей і Ко" –залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.07.2010 у справі № 6/231-09 –залишити без змін.
Головуючий: В.Коваленко
Судді: П. Міщенко
Л. Продаєвич
Повний текст постанови
складено 25.10.2010 року.