Справа №11-2610  2010 р.

Головуючий у 1 інстанції Руденко Л.М.

Доповідач Самойленко А.І.

УХВАЛА

Іменем України

5 жовтня 2010 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого Самойленка А.І.

суддів Черкашина М.В., Козодуба А.І.

    з участю

прокурора Андрєєвої Ж.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку справу за апеляцією захисника ОСОБА_1 на вирок Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 25 червня 2010 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку ІНФОРМАЦІЯ_2, яка мешкає без реєстрації в АДРЕСА_1, раніше судиму 22.04.2009 року за ст.185 ч.1 КК України до штрафу в сумі 510 гривень

засуджено за ст.186 ч.1 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі, за ст.185 ч.2 КК України – на 2 роки позбавлення волі. На підставі ст.70 ч.1, 2 КК України шляхом часткового складання покарань призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі.

Відповідно до ст.72 ч.3 КК України постановлено покарання, призначене ОСОБА_2 вироком цього ж суду від 22.07.2009 року за ст.185 ч.1 КК України у виді штрафу в сумі 510 гривень, виконувати самостійно.

    ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні таких злочинів.

    19 січня 2009 року приблизно о 15-й годині 30 хвилин ОСОБА_2, перебуваючи в маршрутному таксі №7 по маршруту «Залізничний вокзал – мікрорайон Артема», діючи умисно  з корисливих мотивів, з правої кишені куртки потерпілої ОСОБА_3, яка стояла попереду, викрала мобільний телефон «Самсунг Х 460» з аксесуарами зв'язку і в чохлі загальною вартістю 325 гривень. Вважаючи свої дії таємними для оточуючих, ОСОБА_2 з цим мобільним телефоном вийшла з маршрутного таксі, поклавши телефон в рукав своєї куртки. У цей час ОСОБА_3, виявивши зникнення її майна і розуміючи злочинний характер дій ОСОБА_2, вийшла разом з останньою і стала кричати і вимагати, щоб ОСОБА_2 повернула їй викрадене майно. При цьому ОСОБА_2, усвідомлюючи відкритий характер своїх злочинних дій, не відмовившись від їх завершення, з метою утримання і наступного розпорядження викраденого, з місця вчинення злочину зникла, розпорядившись в подальшому викраденим на свій розсуд.

    3 листопада 2009 року приблизно о 16-й годині 30 хвилин ОСОБА_2, перебуваючи в магазині «Побутова техніка», розташованому в торгівельному домі «Ювілейний» в будинку №9 на вулиці Жовтневої революції в місті Слов'янську, скориставшись тим, що продавець відволіклася, таємно викрала з вітрини блендер «Браун МR-400» вартістю 357 гривень, що належав ОСОБА_4

    В апеляції захисник просить перекваліфікувати дії ОСОБА_2 з ч.1 ст.186 на ч.1 ст.185 КК України і призначити їй покарання із застосуванням ст.75 КК України. В обґрунтування апеляції посилається на те, що дії засудженої безпідставно кваліфіковані як відкрите викрадання майна ОСОБА_3, оскільки ні потерпіла, ні інші особи не бачили дій ОСОБА_2 при викраданні телефону, ніяких дій на утримання викраденого засуджена не вчиняла. Покарання засудженій призначено надмірно суворим, оскільки суд першої інстанції не врахував тяжкість вчинених злочинів і даних про особу засудженої.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора про необхідність відхилення апеляції і залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, апеляційний суд вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню, а вирок суду – зміні, виходячи з наступного.

Засудження ОСОБА_2 за ст.185 ч.2 КК України в апеляції не оспорюється і відповідно до вимог ст.365 КПК України вирок в цій частині апеляційним судом не перевіряється.

У той же час, кваліфікація дій ОСОБА_2 за ст.186 ч.1 КК України не відповідає фактичним обставинам справи і наявним у справі доказам. Як встановлено судом першої інстанції засуджена ОСОБА_2 мала умисел на таємне викрадання телефону у потерпілої ОСОБА_3 і непомітно для останньої викрала телефон з кишені куртки потерпілої.

Згідно показань потерпілої ОСОБА_3 вона зрозуміла, що її телефон викрадено, коли виявила відсутність свого телефону в кишені куртки. Підозрюючи у вчиненні крадіжки ОСОБА_2, вона вийшла з маршрутного таксі і стала вимагати щоб остання повернула їй телефон. На ці вимоги потерпілої ОСОБА_2 заперечувала факт вчинення нею крадіжки і надала можливість потерпілій обшукати її, однак ОСОБА_3 не знайшла викрадений телефон у засудженої.

Наведені обставини свідчать, що засуджена ОСОБА_2 таємно викрала телефон у потерпілої, приховала його і не вчиняла дій, направлених на відкрите утримання викраденого після того, як потерпіла виявила крадіжку. Тому висновки суду про те, що ОСОБА_2 усвідомлювала відкритий характер своїх дій при викраденні майна потерпілої і вчинила дії на відкрите утримання викраденого майна, не відповідають наведеним обставинам, через що ці засудженої мають бути кваліфіковані як таємне викрадання чужого майна, тобто, за ст.185 ч.1 КК України.

З урахуванням перекваліфікації дії засудженої на менш тяжкий злочин апеляційний суд вважає можливим пом'якшити їй покарання за цей злочин. Разом з тим, доводи апеляції захисника про наявність підстав для застосування щодо засудженої вимог ст.75 КК України, тобто звільнення засудженої від відбування покарання з аипробуванням, не можуть бути визнані обгрунтованими, оскільки ОСОБА_2 вчинила два злочини, пов'язані з викраданням чужого майна, раніше, а саме 22 квітня 2009 року вона вже засуджувалася за вчинення крадіжки, однак після цього знову вчинила крадіжку чужого майна в магазині «Побутова техніка», що свідчить про її вперте небажання стати на шлях виправлення.

З урахуванням того, що ОСОБА_2 вчинила два злочини, передбачені ст.185 ч.1 і 185 ч.2 КК України, остаточне покарання їй має бути призначене за сукупністю злочинів відповідно до вимог, передбачених ст.70 ч.1 КК України. У той же час, не зважаючи на вчинення ОСОБА_2 нового злочину після засудження її вироком від 22 квітня 2009 року за ст.185 ч.1 КК України до штрафу в сумі 510 гривень, який вона не сплатила, апеляційний суд не має підстав для призначення засудженій покарання за правилами, передбаченими ст.71 КК України, оскільки суд першої інстанції не призначив їй покарання за сукупністю вироків, а апеляції прокурора або потерпілих з цього приводу не подані.

Враховуючи наведене, керуючись вимогами ст.ст.365, 366 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляцію захисника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 25 червня 2010 року щодо ОСОБА_2 змінити: перекваліфікувати її дії зі ст.186 ч.1 на ст.185 ч.1 КК України і призначити їй покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі. На підставі ст.70 ч.1 КК України шляхом часткового складання цього покарання з покаранням, призначеним їй за ст.185 ч.2 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у виді 2 (двох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

В решті цей вирок щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.

Судді: