Справа № 2-1156/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2010 року                     Роздольненський районний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді – Пиркало Т.В., за участю прокурора Радіна Д.С. при секретарі Маловічко В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Роздольне цивільну справу за позовом прокурора Роздольненського району в інтересах ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі АР Крим про стягнення недоплаченого підвищення до пенсії,

встановив:

Прокурор Роздольненського району звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 в якому просить зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі АР Крим нарахувати та виплатити на користь позивача недоплачене підвищення до пенсії як дитині війни за 2008 - липень 2010 року в сумі 3523,80 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач має статус дитини війни та має право на пільги, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", зокрема, на отримання підвищення до пенсії, яке повинно виплачуватись у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, яка встановлена в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

З 2008 року по липень 2010 року виплати підвищення до пенсії була проведена в розмірі 10% від мінімальної пенсії за віком.

Підпунктом 2 п. 41 розділу ІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України", положення ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", викладені в такій редакції: "Дітям війни (крім тих,на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту") до пенсії або щомісячному довічному грошовому утриманню чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни".

Конституційний Суд України своїм рішенням №10-рп/08 від 22.05.2008р. визнав такими, що не відповідають Конституції України і є неконституційними зазначені вище положення Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" і невиплата позивачу підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є протиправною і такою, що суперечить Конституції і законам України.

Розмір підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", становить 30% мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком, відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Протягом 2008, 2009 та поточний період 2010 року позивачу було виплачено лише 10% мінімальної пенсії за віком, з зазначених підстав прокурор Роздольненського району просить зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачене підвищення до пенсії за 2008 - липень 2010 року в сумі 3523,80 грн.

Позивач в судове засідання не з'явився, надав заяву, у якій просить розглядати справу за його відсутності, на позовних вимогах наполягає, просить суд їх задовольнити.

Відповідач явку представника не забезпечив, надав заперечення проти позову, в яких також просить розглянути справу за відсутності свого представника.

Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у запереченнях на позов, у яких зазначив, що з 01.01.2008 року п. 41 розділу ІІ Закону України від 28.12.07 № 107-VI «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», внесені зміни до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", яким встановлено, що дітям війни (крім тих,на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту") до пенсії або щомісячному довічному грошовому утриманню чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Відповідно до ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту", учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачуються замість пенсії, підвищуються на 10% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Відповідно до зазначеного закону Управлінням здійснювалась виплата даної надбавки позивачу у зазначених розмірах, а саме: з 01.01.2008р. – 47,00 грн., з 01.04.2008р. – 48,10 грн.

З 22.05.2008р. рішенням Конституційного суду України по справі №10 рп/2008 від 22.05.2008р. п. 41 розділу 2 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнаний неконституційним. Одночасно відповідно до п.8 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких розповсюджується дія Законів "Про статус ветеранів війни, гарантіях соціальної допомоги" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання або державної соціальної допомоги, яка сплачується замість пенсії, підвищення проводиться в таких розмірах: з 22.05.08 – 48,10 грн., з 01.07.08 – 48,20 грн., з 01.10.08 – 49,80 грн. Відповідно до зазначеної постанови Управлінням виплачується позивачу підвищення до пенсії у зазначених розмірах.

Також відповідач вважає, що Управління пенсійного фонду України в Роздольненському районі АР Крим не є відповідачем у справі, оскільки відповідно до ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених цим Законом здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Покладення обов’язку щодо виплати зазначених сум на Управління, яке не є розпорядником коштів Державного бюджету України суперечить ст. 19 Конституції України, відповідно до положень якої органи державної влади зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На думку відповідача, оскільки жодними іншими нормативно-правовими актами не встановлений обов’язок виплачувати підвищення до пенсії в інших (відмінних від Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008р.) розмірах покладення їх на Управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі АР Крим є незаконним.

Дослідивши матеріали справи, суддя вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року, має статус дитини війни відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", згідно з якою дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якої на час закінчення (02.09.1945) другої світової війни було менше 18 років, у зв’язку з чим має право на всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом, в тому числі право на отримання державної соціальної допомоги. Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IV від 18.11.2004 року, в редакції, яка діяла в спірний період, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Правовідносини сторін регулюються ст. ст. 1, 3, 6, 8, 19, 21, 22, 46, 56, 58, 64, 68, 75, 92, 95, 96, 152 Конституції України, Законом України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IV від 18.11.2004 року (зі змінами та доповненнями), в редакції, що діяла в спірний період, Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Законами України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", "Про Державний бюджет України на 2009 рік", Законом України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати", Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік".

Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28.12.2007 року текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладений в редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни".

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28.12.2007 року визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, із 1 січня по 22 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у редакції цього Закону від 18 листопада 2004 року № 2195-IV, поновили свою дію з 22 травня 2008 року.

Згідно правової позиції Конституційного Суду України, який неодноразово розглядав питання щодо конституційності положень законів України про Державний бюджет України на відповідні роки, якими обмежуються пільги, компенсації і гарантії, передбачені чинним законодавством для окремих категорій громадян – таке обмеження є недопустимим. Право на соціальний захист громадян України встановлено статтею 46 Конституції України, згідно з якою пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї і практику Європейського Суду як джерело права.

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції…, кожна фізична ...особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Розглядаючи борги у сенсі поняття "власності", яке міститься у частині першій статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції і не обмежено лише власністю на фізичні речі та не залежать від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як "майнові права" і, таким чином, як власність.

Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Європейській соціальній хартії (переглянутій) 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та рішеннях Європейського суду з прав людини.

Європейський Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності відповідних бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

У Конституції України Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (стаття 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21).

Відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

Стверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

Тобто чинне правове положення передбачає соціальні виплати і якщо дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Оскільки правові положення, які передбачають соціальні виплати, встановлені статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IV від 18.11.2004, є чинними, тобто не скасовані, не змінені, і позивач є дитиною  війни, тому має право на їх одержання, яке не залежить від розміру доходів утримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.

Таким чином, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" діє у редакції, згідно з якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Відсутність у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист і як причина невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги.

Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду. Головним розпорядником коштів для виплати, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", є Пенсійний фонд України.

Відповідно до ст. 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28.12.2007 року, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 01.04.2008 року встановлений в розмірі 481 грн., з 01.07.2008 року – 482 грн. з 01.10.2008 року - 498 грн.

Статтею 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" № 835-VI від 26.12.2008 року встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, а з 01.11.2009 року – в розмірі 573 грн. Тобто прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 01.01.2009 року до 31.10.2009 року складав 498 грн.

Також ст. 1 Закону України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність встановлено з 01.11.2009 року – 573 грн.

Статтею 52 Закону України "Про державний бюджет України на 2010 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність встановлено з 01.01.2010р. – 695 грн., з 01.04.2010р. – 706 грн., з 01.07.2010р. – 709 грн.

Враховуючи розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, які були встановлені у спірний період, розмір мінімальної пенсії за віком в цей період складав: з 01.01.2008р. – 470 грн., з 01.04.2008р. – 481 грн., з 01.07.2008р. – 482 грн., з 01.10.2008р. – 498 грн., з 01.01.2009р. – 498 грн., з 01.11.2009р. – 573 грн., з 01.01.2010р. – 695 грн., з 01.04.2010р. – 706 грн., з 01.07.2010р. – 709 грн.

Враховуючи, що положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у редакції цього Закону від 18 листопада 2004 року № 2195-IV, поновили свою дію з 22 травня 2008 року, перерахунок надбавки до пенсії відповідач повинен був здійснити з 22.05.2008 року.

Отже, з 22.05.2008 року позивач повинен був отримувати відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" надбавку до пенсії в розмірах: з 22.05.2008р. – 144,30 грн., з 01.07.2008р. – 144,60 грн., з 01.10.2008р. – 149,40 грн., з 01.01.2009р. – 149,40 грн., з 01.11.2009р. – 171,90 грн., з 01.01.2010р. – 208,50 грн., з 01.04.2010р. – 211,80 грн., з 01.07.2010р. – 212,70 грн.

Таким чином, розмір не донарахованої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за період з 22.05.2008 року по 31.07.2010 року, яка підлягає виплаті позивачу, складає 3145,60 грн. згідно наступного розрахунку в межах заявлених позовних вимог: з 22.05.2008 року по 30.06.2008 року (481,00 грн. х 30% - 48,10 грн.) складає 96,20 грн. щомісячно, з 01.07.2008 року до 30.09.2008 року (482,00 грн. х 30% - 48,20 грн) складає 96,40 грн. щомісячно, з 01.10.2008 року до 31.12.2008 року (498,00грн. х 30% - 49,80 грн.) складає 99,60 грн. щомісячно, з 01.01.2009 року по 31.10.2009 року (498,00 грн. х 30% - 49.80 грн.) складає 99.60 грн. щомісячно, з 01.11.2009 року до 31.12.2009 року (573,00 грн. х 30% - 49,80 грн.) складає 122,10 грн. щомісячно, з 01.01.2010 року до 31.03.2010 року (695,00 грн. х 30% - 49,80 грн.) складає 158,70 грн. щомісячно, з 01.04.2010 року до 30.06.2010 року (706,00 грн. х 30% - 49,80 грн.) складає 162,00 грн. щомісячно, у липні 2010 року – (709,00 грн. х 30% - 49,80 грн) складає 162,90 грн., а всього складає (96,20х2=192,40+96,40х3=481,60+99,60х3=780,40+99,60х10=1776,40+122,10х2=2020,60+158,70х3=2496,70+ 162,00х3 = 2982,70+162,90=3145,60) 3145,60 грн.

Доводи позивача підтверджені наданими доказами: паспортом громадянина України, посвідченням дитини війни, довідкою управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі АР Крим про отримання позивачем пенсії та доплати з 1 січня 2008 року у вказаній сумі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 3, 6, 8, 19, 21, 22, 46, 56, 58, 64, 68, 75, 92, 95, 96, 152 Конституції України, Законами України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року № 2195-IV, "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року, "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28.12.2007 року, "Про Державний бюджет України на 2009 рік" зі змінами, внесеними згідно із Закону  № 1534-VI (1534-17) від 23.06.2009, ст. 1 Закону України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати", "Про Державний бюджет України на 2010 рік", Законом України "Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини", Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, ст.ст. 10, 11, 15, 60, 212-215 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов прокурора Роздольненського району АР Крим в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі АР Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену йому відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з травня 2008 року по липень 2010 року суму підвищення до пенсії в розмірі 3145,60 грн.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі АР Крим в дохід держави витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в суді в розмірі 37 грн .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду АР Крим шляхом подання до суду, що розглянув справу, апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: