Справа № 2-а-138/2009 p.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 травня 2009 року Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді Завізіон Т.В. при секретарі Ніколенко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в м. Жовті Води про визнання дій незаконними та стягнення грошових сум,-
ВСТАНОВИВ :
16.03.2009 року до Жовтоводського міського суду звернулася із адміністративним позовом ОСОБА_1 та просила постановити судове рішення, яким визнати неправомірними дії управління Пенсійного Фонду України в м. Жовті Води по нарахуванню і виплаті їй сум щомісячної соціальної державної допомоги, як дитині війни за 2006-2008 роки неправомірними та стягнути з відповідача на свою користь в рахунок недоплачених сум 3891 грн. 90 коп. (а.с.2-8).
В обґрунтування своїх вимог позивачка у позові посилалася на те, що вона оскаржує дії відповідача щодо не проведення перерахунку пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що є порушенням її прав та законних інтересів.
У судове засідання позивачка не з'явилася, у своїй письмовій заяві позов підтримала у повному обсязі та просила розглянути справу у її відсутність (а.с.30)
Відповідач належним чином повідомлений про день та час розгляду справи у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. На підставі ч.4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
В своїх письмових запереченнях відповідач посилається на те, що позивачу відповідно до п.8 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28.05.2008 року визначено фіксований розмір підвищення виплат дітям війни. Ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Крім того ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», передбачено, що розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, при цьому в ч. 3 цієї ж статті встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, визначений цією статтею, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, застосування цього розміру для визначення надбавок та підвищень до пенсії, мінімальних пенсій до інших законів Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні із досліджених копії пенсійного посвідчення встановлено, що ОСОБА_1 має статус дитини війни (а.с.9).
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, судом встановлено, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 ст. 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 1січня 200б року, а ст. 6 - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету (ст. 110 Закону). Зазначений Закон не був визнаний неконституційним та мав юридичну силу протягом всього 2006 року, у зв'язку з чим суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог стосовно виплати заборгованості за 20о6 рік.
Також Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено дію положень окремих законів в частині надання пільг, гарантій, компенсацій окремим категоріям громадян, в тому числі передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано неконституційними норми відповідних статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, з 09.07.2007 року норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», які визнанні неконституційними, втратили чинність.
Саме з цього періоду (а не з січні 2006 року) такій категорії осіб як «діти війни» поновлено право на отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, з підвищенням на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Проте відповідний перерахунок відповідачем до 01.01.2008 року здійснено не було.
Стосовно 2008 року суд зазначає, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни в тому числі до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», викладено ст. 6 Закону в новій редакції, згідно з якою дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується підвищенням у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Дана редакція ст. 6 Закону діяла до 22.05.2008 року та втратила чинність у зв'язку з визнанням її неконституційною відповідним рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008.
Таким чином суд доходить висновку про існування протиправної бездіяльності відповідача, яка виразилася у неприйнятті рішення про перерахунок пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Посилання відповідача на положення ч.3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом. Однак при цьому суд вважає неправомірною відмову управління Пенсійного Фонду України в здійсненні перерахунку розміру пенсії, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого законодавчо врегульованого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
У той же самий час, суд частково задовольняючи вимоги позивачки доходить висновку про наявність порушеного права позивачки на отримання пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», вважає за не можливе стягнути конкретну грошову суму з управління Пенсійного Фонду України в м. Жовті Води, оскільки Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відносить нарахування пенсії виключно до компетенції органів Пенсійного Фонду України та місцях.
Зважаючи на викладене, суд знаходить необхідним захистити порушене право позивачки в інший спосіб, а саме шляхом зобов'язання управління пенсійного Фонду України в м. Жовті Води здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 09.07.2007 року по 31 грудня 2007 року, а також з 22 травня 2008 року по 31 грудня 20о8 року згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та здійснити її виплату.
Вирішуючи питання про застосування строку позовної давності при вирішенні спору, що виник між сторонами, на чому наполягав в письмовому запереченні представник відповідача, суд вважає за необхідне зазначити в судовому рішенні наступне.
Дійсно, ч.ч.1 та 2 ст.99 КАС України встановили, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Окрім того, ч.1 ст.100 цього ж кодексу передбачила, що пропущення звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
У той же самий час, ч.2 ст.100 КАС України визначила, що у разі, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається та вирішується в порядку, встановленому цим кодексом.
Позивачка в позові зазначила, що про своє порушене право вона дізналася після опублікування рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року в «Віснику Конституційного Суду України» № 4 від 07.11.2007 року у зв'язку з чим пропустила річний строк звернення до суду з адміністративним позовом, який просить поновити.
Суд вважає, що пенсіонери складають одну з найбільш соціально незахищених верств населення, є найменш правообізнаними особами, у зв'язку з чим суд доходить висновку про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративним позовом до суду з метою виконання завдань, покладених на адміністративні суди в України.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, які позивачка понесла у зв'язку із зверненням до суду, суд, з огляду на те, що позов судом задовольняється та з урахуванням вимог ст. 94 КАС України, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь останньої 42 грн. 31 коп. - на відшкодування сплаченого судового збору.
З урахуванням наведеного, керуючись ст.19 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», та у відповідності із ст.ст.8-12,94, 102,160-163 КАС України,суд,-
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в м. Жовті Води про визнання дій незаконними та стягнення грошових сум - задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 строк позовної давності для звернення до суду за захистом свого порушеного права, визнавши причини його пропуску поважними.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного Фонду України в м. Жовті Води Дніпропетровської області щодо не вчинення дій з нарахування і виплати ОСОБА_1 підвищення пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком згідно з вимогами ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов'язати управління пенсійного Фонду України в м. Жовті Води здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 09.07.2007 року по 31 грудня 2007 року, а також з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та здійснити її виплату.
Рішення може бути оскаржене до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Жовтоводський міський суд на протязі десяти днів - заяви про намір оскаржити судове рішення та наступних двадцяти днів з дня подачі заяви - апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.