Справа № 2-5474/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 жовтня 2010 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області у складі :
головуючого судді Рогозіна С.В.,
при секретарі Кулик Т.М.
з участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача парафіяльної ради Свято-Воскресенської церкви м. Рівне Мельника В.М.
представників відповідача Рівненська Єпархії Української православної церкви Київського Патріархату ОСОБА_5, ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_7 до Парафіальна ради Свято-Воскресенської церкви м. Рівне (Новому Дворі Двір), Рівненська Єпархії Української православної церкви Київського Патріархату, третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів газети „Рівне Вечірнє”, газети „Рівне експрес”, газети „Сім днів” про захист честі, гідності і ділової репутації, відшкодування моральної шкоди, -
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1, ОСОБА_7 звернулися до суду з позовом до Парафіальна ради Свято-Воскресенської церкви м. Рівне (Новий Двір), Рівненська Єпархії Української православної церкви Київського Патріархату, третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів газети „Рівне Вечірнє”, „Рівне експрес”, „Сім днів” про захист честі, гідності і ділової репутації, відшкодування моральної шкоди. В позовній заяві вказують на те, що згідно Указу № 304 від 05 листопада 1992 року керуючого Рівненсько-Острізькою Єпархією архієпископа Романа, настоятелем Свято-Воскресенської церкви м. Рівне (Новому Дворі Двір) був призначений ієрей ОСОБА_1.
Указом № 40 від 16 вересня 2008 року керуючого Рівненська єпархією митрополита Рівненська і Острозького Євсевія ОСОБА_1 було звільнено від виконання обов'язків настоятеля Свято-Воскресенської парафії м.Рівне (Новому Дворі Двір) за порушення церковно-канонічної дисципліни та неналежне ставлення до своїх пастирських обов'язків, однак Указом № 47 від 20 жовтня 2008 року він був призначений підмінним священиком Свято-Покровського кафедрального собору м. Рівного.
26 грудня 2008 року керуючий єпархією призначив ОСОБА_1 священиком Свято-Воскресенської парафії м. Рівне (Новому Дворі двір) та благословив приступити до виконання богослужінь разом із іншим священиком - ОСОБА_10.
Указом керуючого єпархією № 03 від 30 січня 2009 року ОСОБА_1 був почислений за штат єпархії, як записано в Указі, «згідно резолюції та постанови Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси - України Філарета».
До 14 вересня 2008 року жодних претензій з боку єпархії до ОСОБА_1, не було. За щиру і ревну працю на благо Святої Української Православної Церкви Київського Патріархату до дня Святої Пасхи, 12 квітня 2006 року, він був нагороджений Його Святістю Філаретом „Хрестом з оздобами”. Після закінчення в 1985 році Українського ордена Дружби народів інституту інженерів водного господарства, ОСОБА_1 в 1995 році закінчив повний курс Волинської Духовної Семінарії, в липні 2004 року здобув кваліфікацію бакалавра релігієзнавства а в липні 2005 року - кваліфікацію спеціаліста релігієзнавства, викладача філософських та релігієзнавчих дисциплін в Національному університеті «Острозька академія».
З призначенням у вересні 2008 року секретарем єпархіального управління ОСОБА_10 відношення керуючого єпархії до настоятеля Свято-Воскресенської парафії м. Рівне (Новому Дворі Двір) різко змінилося, про що свідчать вищезазначені Укази. Причиною цього стало те, що у секретаря єпархіального управління син, ОСОБА_10, також, є священиком, який 4 роки проводив богослужіння не в Храмі Божому, а в пристосованому приміщенні гуртожитку. Окрім того, за кошти прихожан для настоятеля Свято-Воскресенської парафії м. Рівне (Новому Дворі Двір) будується новий житловий будинок, хоча сім'я ОСОБА_1 у складі дружини, ОСОБА_7 та сина, протягом тривалого часу і в даний час проживає у старому аварійному будинку розташованому у м. Рівне по вул. В. Чорновола, 103-а, який є власністю релігійної громади.
В газеті «Рівне вечірнє» від 01 січня 2009 року у статті «Не хочуть священика, який порушує дисципліну” кілька десятків парафіян протестували проти повернення на службу до Свято-Воскресенського храму ОСОБА_1 В свою чергу після цієї публікації інша, значно більша частина прихожан, звернулася до газети „Рівне експрес», пpo що було зазначено у статті «Чи відкриють храм на Різдво» (випуск № 2 від 06.01.2009 року). До редакції цієї газети звернулися з листом за підтримку отця ОСОБА_1 із більш, ніж 500 підписами та протоколом зборів прихожан, на яких переважна більшість виступила за те, щоб він був настоятелем храму в Новому Дворі. Про розбрат у церкві писала і газета «7 днів» (випуск № 4 від 30 січня 2009 року) в статті «Церква-навпіл?! або Богу-Боже, а кесарю-кесареве» та випуск (№ 5 від 06.02.2009 року) в статті «Церква-навпіл?! або «все стає на круги своя».
Таким чином, за допомогою друкованих засобів масової інформації конфлікт набув масового розголосу. В даних статтях було поширено недостовірну інформацію про зловживання ОСОБА_1 спиртними напоями, про появу на службу в пом'ятому вигляді з алкогольним перегаром, про невміння правити у церкві та інших провинах.
Незважаючи на те, що відповідно до ст. 35 Конституції України церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа від церкви, як людина, громадянин, настоятель парафії і священик, ОСОБА_1, який не допустив жодних порушень морально-етичних та правових норм має право на захист своєї честі, гідності та ділової репутації. ОСОБА_7, дружина, вчитель за освітою, яка протягом 25 років, працюючи з підростаючим поколінням, а в даний час є завідувачем дошкільно-навчального закладу № 28 з 23.01.2009 року по 06.02.2009 року на ґрунті нервового потрясіння з приводу поширення негативної недостовірної інформації щодо особи чоловіка знаходилася на лікуванні в ДС ЦМЛ м. Рівне і їй рекомендовано «Д» спостереження невролога, режим праці і відпочинку. ОСОБА_1 приймає антидепресанти, адже він, як голова сім'ї тривалий час не може утримувати її, не маючи ніяких доходів, позбавлений роботи. Поширена щодо особи ОСОБА_1 інформація є негативною.
В судовому засіданні позивачі та представник позивачів позовні вимоги підтримали та просять зобов'язати парафіальну раду Свято-Воскресенської церкви м. Рівне (Новому Дворі Двір) спростувати негативну недостовірну інформацію щодо особи ОСОБА_1 у тих самих друкованих засобах масової інформації, стягнути з Рівненська єпархії Української Православної Церкви Київський Патріархат та парафіальної ради Свято-Воскресенської церкви м. Рівне (Новому Дворі Двір) в солідарному порядку на користь ОСОБА_7 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн., ОСОБА_1 1 грн., стягнути з відповідачів судові витрати і витрати за надання юридичної допомоги.
В судовому засіданні представники відповідачів Парафіальна ради Свято-Воскресенської церкви м. Рівне (Новому Дворі Двір) та Рівненська єпархії Української православної Церкви Київського Патріархату заявлені позовні вимоги не визнали. Просять суд відмовити у їх задоволенні покликаючись на ті обставини, що Парафіальна Свято-Воскресенської Церкви та Рівненська єпархії в засоби масової інформації з будь-якими зверненнями, які б принижували честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 та його дружини ОСОБА_7 не зверталися та не розповсюджували неправдивої інформації щодо позивачів.
В засоби масової інформації зверталися як самі позивачі, так і прихожани Свято-Воскресенської церкви м. Рівне (Новому Дворі Двір). Конфлікт, який виник між парафіянами Свято-Воскресенської Церкви м. Рівне (Новому Дворі Двір) є внутрішнім конфліктом, оскільки церква в Україні відділена від держави. Просять відмовити позивачу в задоволені позовних вимог.
Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ПП „Рівне Вечірнє” ОСОБА_11 повідомив, що він був кореспондентом, який по вказівці головного редактора газети, висвітлював події, що відбулися в кінці грудня 2008 року. Його завданням було висвітлити на сторінках газети мітинг громадян. Під час виконання даного завдання він брав інтерв’ю у громадян, які приймали участь у мітингу. Його публікація жодним чином не ображала і не могла образити честь і гідність ОСОБА_1 та його дружини ОСОБА_7, оскільки метою публікації було не висвітлення особистого життя та діяльності позивачів, а висвітлення мітингу. В статті не вказується про позицію автора або редакції газети по даному питанню. В статті були застосовані лише оціночні вирази, які повідомили учасники мітингу для кореспондента. Після звернення позивача ОСОБА_1 в редакцію газети, йому було надано місце в номері для спростування тих відомостей, які на думку позивачів були неправдиві.
Представники третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів газети „Рівне експрес” та газети „Сім днів” в судове засідання не з’явилися, хоча повідомлялися про час і місце судового засідання належним чином.
Вислухавши пояснення позивачів, представника позивачів, представників відповідачів та третьої особи, вивчивши всі обставини справи, всебічно, повно та об’єктивно дослідивши докази, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного переконання.
Судом встановлено, що згідно Указу № 304 від 05 листопада 1992 року Керуючого Рівненсько-Острізькою Єпархією архієпископа Романа настоятелем Свято-Воскресенської церкви м. Рівне (Новому Дворі Двір) був призначений ієрей ОСОБА_1.
Указом № 40 від 16 вересня 2008 року керуючого Рівненська єпархією митрополита Рівненська і Острозького Євсевія ОСОБА_1 було звільнено від виконання обов'язків настоятеля Свято-Воскресенської парафії м. Рівне (Новому Дворі Двір) за порушення церковно-канонічної дисципліни та не належне ставлення до своїх пастерських обов'язків.
Указом № 47 від 20 жовтня 2008 року позивач по справі ОСОБА_1 був призначений підмінним священником Свято-Покровського Кафедрального Собору м. Рівне.
26 грудня 2008 року керуючий Єпархією призначив позивача ОСОБА_1 -священником Свято-Воскресенської Парафії м. Рівне (Новому Дворі Двір) та Благословив приступити до виконання богослужінь разом із іншим священиком ОСОБА_10 - згідно своєї седмиці (з суботи ввечері до суботи наступної неділі).
Указом керуючого Єпархією № 03 від 30 січня 2009 року згідно резолюції Святішого Патріарха Київського і Всієї Руси-України Філарета повідомлено "Преосвященному Митрополиту Рівненська і Острозькому Євсевію "Вважаю доцільним і справедливим залишити настоятелем Воскресенського храму священика ОСОБА_12, а протоієрея ОСОБА_1 — п’яницю, почислити поза штат".
19 липня 2009 року Святішим Патріархом Київським і всієї Руси-України Філаретом Митрополиту Рівненська і Острозькому Євсевію рекомендовано виключити священика ОСОБА_1 із кліру УПЦ Київського Патріархату за ігнорування рішень священноначалія Церкви. Крім того, в судовому засіданні встановлено, що з 2008 року пройшов розкол парафіян Свято-Воскресенської Церкви м. Рівне (Новому Дворі Двір) - одна частина парафіян виступила на підтримку позивача по справі - ОСОБА_1, інша - на підтримку настоятеля Воскресенського храму священика ОСОБА_12.
В результаті розколу виникли конфлікти між парафіянами, що і призвело до здійснення мітингів проти та на підтримку ОСОБА_1
Дана справа була вже предметом судового розгляду. Згідно ухвали колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Рівненської області від 09.03.2010 року, рішення Рівненського міського суду від 23.12.2009 року було скасовано з вказівкою на те, що до участі у справі не було залучено газети „Рівне Вечірнє”, „Рівне експрес”, „Сім днів”, друковані засоби масової інформації в яких були розповсюджені публікації.
На виконання ухвали апеляційного суду Рівненської області судом було запропоновано ОСОБА_1 та ОСОБА_7 залучити вище наведені друковані засоби масової інформації в якості відповідачів по справі, на що ОСОБА_1 та ОСОБА_7 повідомили суд, що по даній справі вони не бажають залучати газети „Рівне експрес”, „Сім днів” та „Рівне Вечірнє” у якості відповідачів, жодних позовних вимог до цих газет, по даній справі, у них немає. У зв’язку з чим судом було залучено газети „Рівне експрес”, „Сім днів” та „Рівне Вечірнє” у якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів та було продовжено розгляд справи в межах позовних вимог позивачів, що відповідає ст. 11 ЦПК України, відповідно до якої, с уд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Стаття 14 Закону України «Про інформацію» визначає, що поширення інформації - це розповсюдження, обнародування, реалізація, у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації. Тобто поширення інформації це доведення її до відома третьої особи будь яким способом, за умови здатності сприйняття останньою її змісту. При цьому не має значення форма поширення інформації, головне, ця інформація була сприйнята іншими третіми особами.
Відповідно до ст. 28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності.
В судовому засіданні встановлено, що Парафіальна рада Свято-Воскресенської Церкви та Рівненська єпархія в засоби масової інформації жодної інформації щодо пастерських якостей священика ОСОБА_1 та його з дружиною способу життя не подавало.
З досліджених в судовому засіданні статей, які були опубліковані в засобах масової інформації, а саме в газеті "Рівне вечірнє" від 01 січня 2009 року у статті "Не і хочуть священика, який порушує дисципліну"; в газеті "Рівне експрес" у статті "Чи відкриють храм на Різдво" № 2 від 06 січня 2009 року в газеті "Сім днів" № 4 від 30 січня 2009 року в статті "Церква - навпіл?! або Богу - Боже, а кесарю - кесареве" та № 5 від 06 лютого 2009 року в статті "Церква - навпіл?! або "все стає на круги своя" вбачається, що з листами до редакцій газет зверталися як самі позивачі по справі, так і парафіяни Свято-Воскресенської Церкви м. Рівне (Новому Дворі Двір). Однак, в судовому засіданні не встановлено, і документально позивачами не доведено, що з даними зверненнями звертались відповідачі по справі.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На переконання суду позивачі повинні були довести в чому саме полягає порушення їх прав та інтересів, які підстави захисту честі, гідності та ділової репутації, в чому полягає погіршення ділової репутації та обґрунтувати розмір моральної школи. При розгляді справи крім особистих пояснень позивачів інших доказів приниження честі і гідності опублікованими статтями зі сторони відповідачів подано не було, що, на думку суду, є недостатнім для задоволення позовних заяв про відшкодування моральної шкоди.
Частиною 1 ст. 10 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, передбачено право особи на вільне поширення інформації та ідей. Проте, частиною другою вказаної норми передбачена можливість обмеження цього права на підставі закону з легітимною метою за умови, що таке обмеження є необхідним у демократичному суспільстві.
Крім того, ст. 8 Конвенції у першій частині встановлює права на повагу до приватного життя, сімейного життя, житла і таємниці кореспонденції.
Суд приходить до висновку, що інформація висвітлена в засобах масової інформації, яка на думку позивачів, носить образливий характер та порочить їх честь та гідність і ділову репутацію була розповсюджена не відповідачами по справі.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про інформацію» одним з принципів інформаційних відносин є об»активність інформації. Реалізація зазначеного принципу стосовно інформаційних відносин є об”єтивність інформації. Реалізація зазначеного принципу стосовно оціночних суджень має мати наслідком їх підставності.
З пояснень представника газети „Рівне Вечірнє” вбачається, що метою публікації в газеті „Рівне Вечірнє” було висвітлення на сторінках газети мітингу громадян. Під час виконання даного завдання кореспондент брав інтерв’ю у громадян, які приймали участь у мітингу. Його публікація жодним чином не ображала і не мала на меті образити честь і гідність ОСОБА_1 та його дружини ОСОБА_7 В статті не вказується позиція автора або редакції газети по даному питанню. В статті були застосовані лише оціночні відомості, які повідомили для кореспондента учасники мітингу. Після звернення позивача ОСОБА_1 в редакцію газети, йому було надано місце в номері для спростування відомостей, які на його думку були неправдиві. Ні парафіальна рада Свято-Воскресенської церкви м. Рівне (Новому Дворі Двір), ні Рівненська Єпархія Української православної церкви Київського Патріархату до редакції газети „Рівне вечірнє” з заявою про публікацію статті не зверталися.
Відповідно до ч. 1 ст.47-1 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутим до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Що стосується встановлення достовірності інформації, яка міститься в публікаціях, суд виходить з наступного. Згідно п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи” N 1 від 27.02.2009 року, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з’ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Відповідно до ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Фізична особа. Особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію.
Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, давши їм іншу оцінку.
Враховуючи вище викладені обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивачів, оскільки інформація, яка була адресована в їх сторону була розповсюджена не відповідачами по справі, а позивачі скористатися наданим їм частиною першою статті 277 ЦК України правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи (стаття 37 Закону України „Про пресу”, стаття 65 Закону України «Про телебачення і радіомовлення») у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, давши їм іншу оцінку.
На підставі викладеного, у відповідності до ст. 28 Конституції України, ст. ст. 277, 1167 Цивільного Кодексу України, ст. 47-1 Закону України „Про інформацію", ст. 37 Закону України „Про пресу”, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 130, 212, 213, 215, 220 ЦПК України суд, -
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_7 до парафіальної ради Свято-Воскресенської церкви м. Рівне (Новому Дворі Двір), Рівненська Єпархії Української православної церкви Київського Патріархату, третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів газети „Рівне Вечірнє”, газети „Рівне експрес”, газети „Сім днів” про захист честі, гідності і ділової репутації, відшкодування моральної шкоди - відмовити за недоведеністю.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Рівненської області через суд першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя С.В.Рогозін
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 25 жовтня 2010 року