ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.07.06р.

Справа № 20/129

За позовом : Підприємства „Азимут - Січ” з 100% інвестицією акціонерного товариства закритого типу „Азімут”, м. Запоріжжя  .

до  : Товариства з обмеженою відповідальністю „Транс Лайн” м. Дніпропетровськ.

про: визнання договору недійсним .

                                                                                                                   Суддя  Пархоменко Н.В.  Представники сторін:

Від позивача: Усатий В.А., юрист за довір.№191/06 від 23.05.2006р.;

Від відповідача: Бєлов Є.Г., представник за дов.№б/н від 15.07.2004р. 

СУТЬ СПОРУ:

          Позивач просить  визнати недійсним договір №  044-13/10/03  укладений  13.10.2003 року  між    Підприємством  „Азімут-Січ” з 100% інвестицією акціонерного товариства закритого типу „Азімут” до  Товариства з обмеженою відповідальністю „Транс Лайн”  про визнання договору недійсним,  в обґрунтування позову   посилається на ті підстави, що договір суперечить діючому  законодавству , а саме статті 712 Цивільного кодексу України оскільки сторони не визначились  з порядком розрахунку за товар.  

        Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав.

Відповідач позов не визнав    та посилається на ті підстави, що договір відповідає вимогам діючого законодавства. Відповідач зі  своєї сторони виконав умови  спірного договору поставив відповідачу  вугільну продукцію , позивач оплату товару  не провів  , в наслідок чого склалась заборгованість за поставку вугілля та залізничного  тарифу у сумі -  22 466 грн.40 коп. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області  справа №7/328-9/417 від 14.03.2005 року позов   Товариства з обмеженою відповідальністю „Транс Лайн”  до   Підприємства „Азімут-Січ” з 100% інвестицією акціонерного товариства закритого типу „Азімут” було задоволено повністю.  Зазначене рішення залишено в силі   Постановою Запорізького Апеляційного господарського суду  від 24.05.2006 року.  Таким чином рішення господарського суду набрало чинності.

         За згодою представників сторін у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін , оцінивши докази в сукупності, господарський суд, -

                                                                 ВСТАНОВИВ :

          Підприємство „Азимут - Січ” з 100% інвестицією акціонерного товариства закритого типу „Азімут”  Товариство з обмеженою відповідальністю „Транс Лайн”   уклали 12.10.2003 року договір № 044-13//10/03, відповідно до умов договору    Відповідач (Продавець ) зобов’язується  поставити вугільну продукцію позивачу   (Покупцю )  , а Покупець зобов’язується прийняти  і оплатити її на умовах  договору.

Відповідно до пункту 2.1. договору   кількість і номенклатура  товару  вказується в Додатках  до   Договору   .

Сторони уклали до договору вісім  додатків    якими визначено  кількість , якість  та вартість   товару додатки  підписані сторонами та завірені печатками підприємств  і є невід'ємною частиною договору.

За спірним договором , на виконання його умов відповідач поставив  позивачу вугільну продукцію  64 900 кг. на загальну суму 20119 грн. 52 коп. відповідач продукцію не оплатив у зв’язку з чим відповідач звернувся до господарського суду Запорізької області

з  позовом.

Рішенням господарського суду Запорізької області  справа №7/328-9/417 від 14.03.2005 року позов   Товариства з обмеженою відповідальністю „Транс Лайн”  до   Підприємства „Азімут-Січ” з 100% інвестицією акціонерного товариства закритого типу „Азімут” було задоволено повністю та стягнуто заборгованість за поставку вугілля та залізничного  тарифу у сумі -  22 466 грн.40 коп.  Зазначене рішення залишено в силі   Постановою Запорізького Апеляційного господарського суду   від 24.05.2006 року.

  Таким чином на час розгляду справи   про визнання договору недійсним рішення  господарського суду Запорізької області  справа №7/328-9/417 від 14.03.2005 року набрало законної сили.  

           Відповідність чи  невідповідність угоди вимогам законодавства   оцінюється  господарським  судом стосовно законодавства, яке діяло  на  момент  укладення  спірної  угоди,  тобто застосовуються  норми Цивільного  кодексу  Української РСР (1963р).

          Угода може бути визнана недійсною з підстав,  передбачених законом.Загальні підстави і  наслідки  недійсності  угод  встановлені статтею 48   Цивільного  кодексу  Української РСР (1963р)   ,  за якою  недійсною  визнається  угода,  що  не відповідає  вимогам  закону.  Правило,  встановлене  цією  нормою,повинно застосовуватись в усіх  випадках,  коли  угода  вчинена  зпорушенням   закону   і  не  підпадає  під  дію  інших  норм,  яківстановлюють спеціальні підстави  та  наслідки  недійсності  угод,

зокрема  статей 49,  50,  56,  57,  58  Цивільного кодексу .

           Розглянувши  позовні вимоги суд  вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав : спірний договір  №  044-13/10/03 від 13.10.2003 року є договором поставки   та регулюється главою 23 (статтями 245-253 ) Цивільного Кодексу Української РСР (1963р)  , позивач просить визнати недійсним договір  бо вважає що   його умови не відповідають  статті 712  Цивільного кодексу України   , а саме сторони не визначились з порядком розрахунку за товар.

         Стаття 712  Цивільного кодексу України   частина друга  визначає що до договору поставки застосовуються  загальні положення  про купівлю продаж, якщо інше не встановлено  договором, законом  або не випливає  з характеру відносин сторін. За приписами статті 663 Цивільного кодексу України   продавець зобов’язаний передати товар покупцеві у строк , встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк  - відповідно до положень статті 530  Цивільного кодексу України , тобто  не визначення  з порядком розрахунку за товар не суперечить  стаття 712 Цивільного  кодексу України  та не є підставою для визнання договору недійсним, крім того  як вже зазначалось вище відповідність чи  невідповідність угоди вимогам законодавства   оцінюється  господарським  судом стосовно законодавства, яке діяло  на  момент  укладення  спірної  угоди,  тобто застосовуються  норми Цивільного  кодексу  Української РСР (1963р).

Факт укладення договору, та виконання сторонами певних дій за договором  встановлено рішенням  господарського  суду  Запорізької області №  044-13/10/03  від  13.10.2003 року  між тими ж   сторонами.

З огляду на викладене позов задоволенню не підлягає.  

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України  судові   витрати  відносяться на позивача.

         Керуючись статтями  49 ,   82-84,     Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                              В И Р І Ш И В :

 В позові відмовити.

 Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття

 Суддя                                                                                               Н.В. Пархоменко   

Дата підписання  рішення 28.07.2006 року