Справа № 2-9051/10

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М Е Н Е М          У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2010 року                                 м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі :

головуючого судді Рогозіна С.В.,

при секретарі Кулик Т.М.

з участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Баришевської В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Київського університету права Національної академії наук України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Київського університету права Національної академії наук України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В позовній заяві позивач вказує на те, що відповідно до рішення Рівненського міського суду від 18 січня 2010 року (справа № 2-7642/0907 р.) за його позовом до Київського Університету права Національної академії наук України, про визнання незаконним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення, поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди та середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу суд вирішив: визнати незаконним та скасувати наказ Київського Університету права Національної академії наук України № 143к від 25 червня 2009 року про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення; поновити ОСОБА_3 на посаді директора Рівненського інституту права Київського Університету права Національної академії наук України.

Згідно статті 77 закону України "Про виконавче провадження" рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається завершеним з моменту фактичного допущення зазначеного працівника до виконання попередніх обов'язків на підставі відповідного акта органу, що прийняв незаконне рішення про звільнення працівника.

24 березня 2010 року Відповідачем винесено наказ за № 82-к про поновлення його на роботі. Однак, фактично він був допущений до роботи лише 08 квітня 2010 року, про що свідчить Акт державного виконавця складений о 1400 год. 08 квітня 2010 року. Про повернення йому повноважень директора Рівненського інституту Київського університету права Національної академії наук України відповідачем винесено наказ № 27-од від 08 квітня 2010 року.

Таким чином, з 18 січня 2010 року до 07 квітня 2010 року, незважаючи на рішення суду про поновлення його на роботі, Відповідач не допускав його до робочого місця та не надавав можливості виконувати попередні обов'язки директора Рівненського інституту Київського університету права НАН України. У зв'язку із цим, він перебував у вимушеному прогулі і йому не виплачувалася заробітна плата в період з 19 січня 2010 року по 07 квітня 2010 року (56 робочих дні).

Згідно Довідки про середньомісячний заробіток, виданою Київським Університетом права № 1046 від 14.12.2009року, його середньомісячний заробіток складав 5381,25 грн. (п'ять тисяч триста вісімдесят одну грн. 25 коп.) на місяць.

Отже, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу в період з 19 січня 2010 року до 07 квітня 2010 року становить 15067,36 грн. (п’ятнадцять тисяч шістдесят сім грн., 36 коп.).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просить стягнути з Київського Університету права Національної академії наук України на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 15067,36 грн.

Представник Київського університету права Національної академії наук України в судовому засіданні позовні вимоги позивача заперечила повністю та пояснила, що посилання представника позивача на статтю 14 ЦПК України не заслуговує на увагу, так як вона стосується рішень, що набрали законної сили. Негайне ж виконання передбачає виконання рішення ще до набрання ним законної сили.

Копія рішення має бути вручена саме працівникові, на користь якого винесено рішення, а не представнику відповідача, який усно мав змогу ознайомитися з неповним текстом рішення, так як приймав участь в судовому засіданні.

Виходячи з порядку, встановленого чинним законодавством України для виконання рішення суду про негайне поновлення працівника на роботі, копія рішення суду повинно видаватися працівникові одразу, після прийняття судом рішення, для пред'явлення його роботодавцю, який зобов'язаний видати наказ про його поновлення на роботі й оплатити вимушений прогул.

В справі про поновлення позивача на роботі (№2-7642/09) відсутнє підтвердження того, що він звертався до суду для отримання копії рішення від 18.01.2010 р. з метою пред'явлення його роботодавцю, який зобов'язаний видати наказ про його поновлення на роботі й оплатити вимушений прогул.

Отже, позивачем не було здійснено жодного кроку, передбаченого законодавством, для того, щоб відповідач мав документальні підстави для негайного виконання рішення суду про поновлення його на роботі в добровільному порядку. А твердження представника позивача, викладені в додаткових поясненнях, стосовно негайного виконання рішення від 18.01.2010 р. лише на підставі присутності представника відповідача в судовому засіданні є безпідставними і такими, що не передбачені чинним законодавством України.

Листом від 15.10.2009 р. № 03-369 позивач запрошувався до Рівненського інституту КУП НАН України на своє робоче місце для передачі службових документів по управлінню інститутом комісії, створеній наказом № 17з від 11.08.2009 p., або надати ключ від сейфа для огляду документів, які там знаходяться. Проте позивач в кабінет директора інституту не з'явився.

Порядок негайного виконання рішення суду в добровільному порядку про поновлення працівника на роботі, встановлений статтею 235 КЗпП України, також передбачає спочатку видання наказу про поновлення працівника на роботі на підставі подання ним копії рішення суду, а потім - допущення працівника до роботи.

Для допущення працівника до роботи необхідно видати спочатку наказ роботодавця на підставі документального підтвердження оголошеного в судовому засіданні рішення про поновлення на роботі, яке необхідно виконати, а потім на підставі наказу фактично допустити його до роботи.

Однак, позивач сам затягував процес виконання рішення суду від 18.01.2010 р. Він навмисне не подав до роботодавця копії рішення суду про поновлення його на роботі з метою подальшого примусового виконання цього рішення за допомогою державного виконавця та стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, спричиненого затримкою виконання

09.04.2010 р. позивачем було подано заяву до відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції про закриття провадження у зв'язку з виконанням рішення про поновлення його на посаді директора Рівненського інституту Київського університету права НАН України, на підставі якої державним виконавцем було закінчено виконавче провадження, що відповідає вимогам статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» і підтверджується додатком 8 до позовної заяви. Заява до відділу ДВС, копія якої додана до заперечень відповідача, підтверджує, що він фактично був допущеним до виконання попередніх обов'язків, що відповідає вимогам частини 1 статті 77 вище вказаного Закону України. Отже, саме позивач, а не відповідач затягував процес виконання рішення суду від 18.01.2010 р. Просить відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, вивчивши всі обставини справи, всебічно, повно та об’єктивно дослідивши докази, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Рівненського міського суду від 18 січня 2010 року по справі № 2-7642/0907 р. за позовом ОСОБА_3 до Київського Університету права Національної академії наук України, було визнано незаконним та скасовано наказ Київського Університету права Національної академії наук України № 143к від 25 червня 2009 року про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення; ОСОБА_3 поновлено на посаді директора Рівненського інституту права Київського Університету права Національної академії наук України, стягнуто 35871,50 гривень середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в сумі 2500 гривень. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_3 на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше ніж за один місяць в сумі 5381,25 гривень було допущено до негайного виконання.

Згідно ст. 14 ЦПК України, с удові рішення, що набрали законної сили, є обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

На переконання суду рішення суду, яке допущено до негайного виконання підлягає виконанню негайно, в найкоротші терміни. Сторона, яка незгідна з рішенням суду, яке допущено до негайного виконання, зобов’язана виконати дане рішення, а вже потім оскаржувати його до апеляційної інстанції. Згідно ст. 14 ЦПК України, саме на сторону, яка програла справу покладений обов’язок про виконання рішення і даний обов’язок необхідно виконати добровільно і тільки при невиконанні даного обов’язку добровільно, стягував має право звернутися до виконавчої служби для проведення виконання в примусовому порядку.

Незважаючи на те, що при проголошенні вступної та резолютивної частини рішення була присутня представник Київського університету права Національної академії наук України Боришевська В.В., наказ № 82-к про поновлення на роботі ОСОБА_3 був виданий лише 24 березня 2010 року, після розгляду даної справи апеляційним судом Рівненської області.

За таких обставин суд вважає, що Київський університет права Національної академії наук України мав можливість і був зобов’язаний виконати рішення Рівненського міського суду від 18 січня 2010 року по справі № 2-7642/0907 р. негайно, як то передбачено діючим законодавством, незалежно від того чи звертався ОСОБА_3 до Київського університету права Національної академії наук України з проханням поновити його на роботі. Позовні вимоги ОСОБА_3 в цій частині є доведеними і підлягають задоволенню.

Згідно Довідки про середньомісячний заробіток, виданою Київським Університетом права № 661 від 25.08.2010 року, середньомісячний заробіток ОСОБА_3 складав 3072,75 грн. (три тисячі сімдесят дві грн. 75 коп.) на місяць.

Отже, з Київського університету права Національної академії наук України на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу, за два місяці, до дня видачі наказу про поновлення його на роботі, до 24 березня 2010 року, в сумі 6145,50 (шість тисяч сто сорок п’ять гривень, 50 коп.) гривень.

В іншій частині позовні вимоги позивача підлягають відхиленню, оскільки, як підтвердила допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5, 24 березня 2010 року в день видання наказу про поновлення позивача на роботі, на її пропозицію приступити в той же день до роботи, ОСОБА_3 відповів відмовою і забажав щоб фактичне допущення до роботи відбулося в присутності державного виконавця. На її пропозицію про приїзд на робоче місце державного виконавця з відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві, яким було відкрите виконавче провадження, ОСОБА_3 також не погодився, а побажав, щоб фактичний допуск до його робочого місця було здійснено в присутності державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції.

Отже, на переконання суду, після видання наказу № 82-к від 24 березня 2010 року про поновлення на роботі ОСОБА_3, він був повідомлений про поновлення його на роботі та мав можливість виконувати свої трудові обов’язки.

Заперечення представника ОСОБА_3, в судовому засіданні, про те, що ОСОБА_3, фактично було допущено до роботи 08 квітня 2010 року, суд оцінює критично, тому що згідно дослідженого в судовому засіданні копії акту державного виконавця складеного 08 квітня 2010 року вбачається, що державний виконавець на виконання виконавчого листа № 2-630/10 ОСОБА_3 довів до відома наказ № 82-к від 24.03.2010 року „Про поновлення на роботі ОСОБА_3.”. Отже, примусове виконання рішення Рівненського міського суду полягало тільки в доведенні до відома стягувача наказу про поновлення його на роботі.

Крім того в пункті 34 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» Верховний Суд України роз'яснює судам, що стосовно до правил cт. 24 КЗпП рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Суд, також, критично оцінює пояснення представника позивача про те, що при розгляді даної справи розрахунок суми вимушеного прогулу необхідно проводити виходячи з даних про передній заробіток ОСОБА_3 наведених в довідці про середньомісячний заробіток, виданою Київським Університетом права № 1046 від 14.12.2009 року, проте, що середньомісячний заробіток ОСОБА_3 складав 5381,25 гривень на місяць, яка подавалась відповідачем при розгляді Рівненським міським судом справи за позовом ОСОБА_3 до Київського університету права Національної академії наук України про визнання незаконним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення, поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди та середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На переконання суду при розгляді даної справи необхідно використовувати Довідку про середньомісячний заробіток ОСОБА_3, № 661 від 25.08.2010 року, видану Київським університетом права Національної академії наук України, оскільки середній заробіток працівника не є сталою величиною і в залежності від обставин може змінюватися. З пояснень представника відповідача встановлено, що розрахунок середньомісячного заробітку ОСОБА_3, проводився, виходячи з посадового окладу ОСОБА_3 та доплат, які він мав право отримувати. Виходячи з вище наведеного, суд вважає, що розрахунок середньомісячного заробітку ОСОБА_3 повністю відповідає критеріям передбаченим в Постанові Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року „Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати”.

Згідно ч. 3 статті 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи  відхиленої  частини вимог.

На підставі викладеного, у відповідності до ст. 24 Кодексу законів про працю України, ст. 24 Закону України „Про оплату праці”, ст. ст. 10, 14, 60, 88, 130, 212, 213, 215 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 задоволити частково.

Стягнути з Київського університету права Національної академії наук України (03142, м. Київ-142, вул. Доброхотова, 7а) на користь ОСОБА_3 6145,5 (шість тисяч сто сорок п’ять гривень, 50 коп.) гривень оплати за час вимушеного прогулу. В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Стягнути з Київського університету права Національної академії наук України на користь держави судовий збір в розмірі 51 грн. та на користь ТУ ДСА в Рівненській області витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 /сто двадцять/ грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Рівненської області через суд першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                                         С.В. Рогозін

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 18.10.2010 року