Справа №22ц-13415 Головуючий 1 інстанції Марченко Л.М.
Категорія – Доповідач Новосядла В.М.
У Х В АЛ А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 жовтня 2010 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі: головуючого Новосядлої В.М..,
суддів – Алексєєва А.В, Будулуци М.С.,
при секретарі Крівцові В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 на рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 4 червня 2010 року
по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Слов*янського МВ ГУМВС України в Донецькій області, КП Миколаївської міської ради «Сервіскомуненерго», про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, зняття з реєстрації,
та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Слов*янського МВ ГУМВС України в Донецькій області, КП Миколаївської міської ради «Сервіскомуненерго», про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, зняття їх з реєстрації,-
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Словянського міськрайонного суду від 4 червня 2010 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи: відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Словянського МВ УМВС України в Донецькій області, КП Миколаївської міської ради «Сервіскомуненерго», про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, зняття з реєстрації, задоволений, а саме:
- визнано ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 та зобов’язано відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Словянського МВ УМВС України в Донецькій області зняти його з реєстрації за вказаною адресою.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Словянського МВ УМВС України в Донецькій області, КП Миколаївської міської ради «Сервіскомуненерго», про визнання осіб таким, що втратили право користування жилим приміщенням, зняття їх з реєстрації, задоволений частково, а саме:
- визнано ОСОБА_5 таким, що втратив право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 та зобов’язано відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Слов*янського МВ УМВС України в Донецькій області зняти його з реєстрації за вказаною адресою. У задоволенні інших позовних вимог було відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду, представник ОСОБА_2 – ОСОБА_3 принесла апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині задоволення позову ОСОБА_4 про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в цій частині і задовольнити зустрічний позов ОСОБА_2, оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням вимог матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Тобто рішення суду оскаржується в частині визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням і в частині відмови у визнанні ОСОБА_4 такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню , а рішення суду першої інстанції в частині визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, скасуванню з наступних підстав.
Із матеріалів цивільної справи вбачається:
Спірна двокімнатна квартира АДРЕСА_1 на підставі ордеру №78 від 17 липня 1964 року була надана родині ОСОБА_2, а саме на позивачку ОСОБА_4 і її трьох дітей: ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 (а.с.7).
На теперішній час в квартирі зареєстровані позивачка, її син ОСОБА_5, колишня дружина сина – ОСОБА_3 та онук ОСОБА_2.
20 липня 2009 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_2, треті особи: відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Слов*янського МВ УМВС України в Донецькій області, Комунальне підприємство Миколаївської сільської ради «Сервіс КомунЕнерго», про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та виселення.
В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_4 посилається на те, що надала дозвіл на тимчасову реєстрацію в квартирі сина та його родини (дружини і сина) за умови, що вони знімуться з реєстрації після придбання свого житла.
17 червня 1999 року син позивачки ОСОБА_5 купив двокімнатну квартиру, однак він і його сім*я із квартири не виписуються.
Позивачка зазначає, що її онук ОСОБА_9 не проживає у квартирі з травня 2003 року, син ОСОБА_5 не проживає з лютого 2006 року, про що нею наданий Акт від 27 лютого 2009 року.
При цьому як підстави визнання сина та онука такими, що втратили право користування житловим приміщенням, позивачка посилається одночасно на статтю 72 і статтю 107 ЖК України.
ОСОБА_5 надіслав до суду першої інстанції заяву, підпис на якій завірений нотаріально 12 березня 2009 року, в якій визнав позовні вимоги своєї матері щодо визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
Позивачка вказує, що шлюб між її сином та ОСОБА_3 був розірваний 22 травня 2007 року, вона вже не є членом родини наймача, але продовжує проживати в квартирі і чинити їй перешкоди у користуванні житлом.
На підставі статті 116 ЖК України просила виселити колишню дружину сина ОСОБА_3 із квартири та зобов*язати відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Слов*янського МВ УМВС України в Донецькій області зняти всіх відповідачів з реєстрації.
Справа розглядалась судовими інстанціями неодноразово.
Рішенням Слов*янського міськрайонного суду Донецької області від 2 жовтня 2009 року позов був задоволений.
Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 17 грудня 2009 року рішення суду першої інстанції в частині виселення ОСОБА_3 було скасовано і в цій частині у задоволенні позову було відмовлено. Цим же рішенням суду ОСОБА_3 було зобов*язано не чинити перешкоди позивачці у користуванні квартирою.
Рішенням Слов*янського міськрайонного суду Донецької області від 2 жовтня 2009 року в частині визнання ОСОБА_2 (онука) та сина ОСОБА_5 такими, що втратили право користування житловим приміщенням було скасовано і справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд.
Додатковим рішенням апеляційного суду Донецької області від 11 березня 2010 року було відмовлено ОСОБА_4 у задоволенні позову до ОСОБА_3 про зняття з реєстрації із спірної квартири (а.с.158-161).
При цьому апеляційним судом було зазначено, що позивачкою ОСОБА_4 заявлені позовні вимоги про визнання сина і онука такими, що втратило право користування житловим приміщенням із одночасним посиланням на статті 72 і 107 ЖК України, що є недопустимим і рекомендовано суду першої інстанції при новому розгляду справи з*ясувати підстави позову про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
Саме нез*ясування судом першої інстанції позовних вимог в цій частині і було підставою для скасування рішення суду в цій частині і направлення справи на новий судовий розгляд.
Відповідно до частини 2 статті 311 ЦПК України в редакції, яка діяла на час ухвалення рішення суду, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов*язковими для суду першої інстанції при новому розгляді справи.
21 квітня 2010 року, після повернення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, ОСОБА_4 уточнила свої позовні вимоги і просила суд визнати ОСОБА_2 (онука) таким, що втратив право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1 та зобов*язати відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Слов*янського МВ УМВС України в Донецькій області зняти його з реєстрації (а.с.173).
Позовні вимоги щодо визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням її сина ОСОБА_5 просила залишити без розгляду.
Уточнюючи позовні вимоги щодо відповідачів по справі, позивачка не визначалась із матеріальним законом, на підставі якого вона просить визнати свого онука таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
Під час розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_2 є громадянином Російської Федерації на підставі паспорту № НОМЕР_1, виданого 2 березня 2007 року ВВС Володарського району м. Брянська та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2.
Вказана обставина підтверджена нотаріально посвідченою довіреністю 1 листопада 2007 року від нього на ім*я ОСОБА_3, згідно із якою він уповноважив її бути його представником у судових інстанціях і в якій нотаріус Митищинського нотаріального округу Московської області зазначив вказані обставини (а.с.284).
Крім того, у свідоцтві про народження сина відповідача – ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, зазначено, що його батьком є громадянин Росії ОСОБА_2 (а.с.64).
Вказані обставини свідчать про те, що з 2 березня 2007 року ОСОБА_2 є громадянином Росії і зареєстрований у м. Корольові і це є місцем його проживання.
Відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
За частиною 2 статті 11 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Незважаючи на рішення апеляційного суду Донецької області від 17 грудня 2009 року, в якому було звернуто увагу позивачки про неможливість заявлення одночасно позовних вимог на підставі статей 72 і 107 ЖК України, ОСОБА_4 не уточнила свої позовні вимоги.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції ОСОБА_4 надавалась правова допомога.
Оскільки позивачка ОСОБА_4 не визначилась із своїми позовними вимогами, то незрозуміло з яких підстав, суд першої інстанції за своєї ініціативою вибрав за сторону, як підставу позову, – статтю 72 ЖК України.
Немає таких повноважень і у апеляційного суду.
Крім того, після внесення змін до ЦПК України, які набрали чинності 30 липня 2010 року, стаття 311 ЦПК України передбачає лише підстави скасування ухвал, а не рішень суду першої інстанції з направленням справи на новий судовий розгляд апеляційним судом.
Вказані обставини свідчать про те, що позовна заява ОСОБА_4 про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, заявлена у такому виді, не відповідає вимогам статті 119 ЦПК України.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження по справі або залишити заяву без розгляду.
Залишення заяви без розгляду – це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв*язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті у майбутньому.
Оскільки у апеляційної інстанції немає повноважень вибирати підстави позову, то вказані обставини перешкоджають подальшому розгляду справи апеляційним судом.
Згідно із пунктом 8 частини 1 статті 207 ЦПК України суд постановлює ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо провадження у справі відкрито без додержання вимог, викладених у статті 119 ЦПК України.
Виходячи з наведеного, рішення суду в частині задоволення позову ОСОБА_4 про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщення, підлягає скасуванню із залишенням позовної заяви без розгляду.
При цьому апеляційний суд звертає увагу суду першої інстанції на те, що ОСОБА_2 має два паспорти: громадянина України (а.с.249) та громадянина Російської Федерації (а.с.284).
Що стосується зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_4, 1930 року народження, такою, що втратила право користування житловим приміщенням, то виходячи із встановлених обставин, наданих сторонами доказів та вимог закону, суд першої інстанції правильно відмовив онукові у задоволенні позову, оскільки:
- 17 липня 1964 року спірна квартира була отримана чоловіком ОСОБА_4 - ОСОБА_13, на сім*ю із п*яти чоловік: на неї і трьох дітей,
- спірна квартира є її єдиним житлом,
- ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перешкоджали їй у проживанні в квартирі, що підтверджується рішенням Слов*янського міськрайонного суду від 5 листопада 2007 року про вселення ОСОБА_4 в спірну квартиру.
Рішення суду в частині визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням ОСОБА_5 ним не оскаржується.
Керуючись статтями 307, 315 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 4 червня 2010 року в частині визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, скасувати.
Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Слов*янського МВ ГУМВС України в Донецькій області, КП Миколаївської міської ради «Сервіскомуненерго», про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, зняття з реєстрації, залишити без розгляду.
В іншій частині рішення суду залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Судді