Справа №2-243/10

РІШЕННЯ

Іменем України

    30 вересня 2010 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі: головуючого  - судді Качмар В.Я.

при секретарі -           Матчишин І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дрогобич цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Проммонтаж СУ-27» та ОСОБА_2 про зобов’язання видати трудову книжку, зміну запису про день звільнення, стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки та відшкодування моральної шкоди та зустрічним позовом Закритого акціонерного товариства «Проммонтаж СУ-27» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди , -

ВСТАНОВИВ:

    ОСОБА_1(далі позивач) звернувся до суду із позовом до ЗАТ «Проммонтаж СУ-27»(далі відповідач) та ОСОБА_2, голови правління відповідача в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просить зобов’язати відповідача видати йому трудову книжку із зміненим записом про дату звільнення – день видачі трудової книжки, стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки на день постановлення рішення та 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що працював у відповідача з 01.09.2003р., а 30.07.2008р. особисто подав голові правління заяву про звільнення з роботи за власним бажанням, яку той відмовився отримати, а в подальшому запропонував пропрацювати кілька днів до 20.08.2008р..

    21.08.2008р. звернувся до голови правління та бухгалтерію з приводу одержання наказу про звільнення, трудової книжки, довідки про нарахування та відрахування із заробітної плати та розрахункові, однак на такі заяви не відреагували, трудової книжки та наказу про звільнення не видали. По цьому неодноразово звертався в різні установи, в тому числі і до відповідача та голови правління, про видачу трудової книжки та відновлення порушених прав. З листа Миколаївської міжрайонної прокуратури від 22.05.2009р. дізнався, що звільнений з роботи наказом №33 від 18.08.2008р. та на підстав п.2 ст.36 КЗпП у зв’язку із закінченням строкового трудового договору з 21.08.2008р., а не на підставі ст.38 цього Кодексу, причому заднім числом. У зв’язку із незаконними діями відповідача не мав змоги влаштуватися на роботу.

    Відповідач звернувся до позивача із зустрічним позовом в якому покликається на те, що при звільненні позивач не повернув відповідачу отримані в користування чоботи кірзові та костюм хб, з врахуванням зносу загальною вартістю 162,97 грн., а тому просить відшкодувати йому заподіяну шкоду у вказаній сумі.

    В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_3 свій позов підтримали, а зустрічний заперечили. Позивач будучи допитаний, як свідок показав, що до 20.08.2008р. працював у відповідача, а 21.08.2008р. на його вимогу йому не видали трудової книжки та наказу про звільнення. До того неодноразово звертався до відповідача та особисто до голови правління про звільнення за власним бажанням, однак відповідних заяв в нього не приймали. Отримані кірзові чоботи та костюм хб залишився на підприємстві, однак належним чином його не здав. На даний момент офіційно не працевлаштований, а працює неофіційно.  

    Відповідачі в судове засідання не з’явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання. Представник відповідача у попередньому судовому засіданні свій позов підтримав, а позов позивача заперечив пояснивши, що трудову книжку позивача було видано ОСОБА_4 Заяв від позивача про звільнення за власним бажанням на підприємство не надходило. Вважає, що позивач пропусти строк звернення до суду, а тому в його позові слід відмовити.

    ОСОБА_2 у попередньому судовому засіданні позов позивача заперечив, а позов відповідача підтримав, будучи допитаний, як свідок показав, що позивач був звільнений у зв’язку із закінченням строкового трудового договору. Через кілька днів після звільнення, ОСОБА_4, який був старшим бригади та працював у відповідача, отримав трудову книжку позивача. На підприємстві трудової книжки позивача немає, однак згідні видати йому дублікат такої та відновити всі записи.

    Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що первісний позов слід задоволити частково, а в задоволенні зустрічного слід відмовити, з таких міркувань.

    Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

    За змістом п.2 ст.23 КЗпП трудовий договір, за умов наведених у ч.2 цієї статті,  може бути укладення на визначений строк, встановлений за погодженням сторін.    

    Встановлено, що 01.09.2003р. між позивачем та відповідачем було укладено строковий трудовий договір про прийняття позивача на роботу до відповідача за професією монтажника обладнання 4 розряду із терміном дії договору до 21.08.2008р.(а.с.23).

    Згідно п.2 ст.36 КЗпП підставою припинення трудового договору є закінчення строку(п.2,3 ст.23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимоги про їх припинення.  

    Наказом відповідача №33к від 18.08.2008р. позивача звільнено з роботи в зв’язку з закінченням строку, п.2 ст.36 КЗпП, з 21.08.2008р.(а.с.24).

    Будь-яких доказів, крім показів позивача, того, що до звільнення, він звертався до відповідача про своє звільнення за власним бажання ст.ст.38-39 КЗпП, немає, а тому суд не можу дати віри лише їм, при тому, що позивач, незважаючи на уточнення судом позовних вимог, не просить про зміну формулювання причин звільнення.

    За змістом ст.47 цього Кодексу власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку, а у разі звільнення не з ініціативи власника або уповноваженого ним органу(ст.40) копія наказу видається на вимогу працівника.

    Згідно п.3 постанови КМУ від 27.04.1993р. №301 «Про трудові книжки працівників» трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях як документи суворої звітності, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку.

    Як вбачається з табелю обліку робочого часу(а.с.18-20) в день звільнення 21.08.2008р. позивач не працював, хоча сам стверджує, що був на підприємстві та вимагав видачі трудової книжки та наказу про звільнення.

    Згідно п.4.2. «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993р. №58(далі Інструкція) якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки, а пересилання такої поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

    Встановлено, що позивачу трудова книжка під розписку не видавалася, він письмової згоди на її пересилання поштою чи видачу на руки іншій особі не давав, а у відповідача його трудової книжки немає.

    ОСОБА_4 в судовому засідання заперечив отримання трудової книжки позивача.

    Згідно абзаців 6, 7 п.4.1. Інструкції при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу(ч.4 ст.235КЗпП), а днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки, про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника.

    Таким чином, оскільки позивач не отримав трудової книжки, така фактично втрачена, тому слід зобов’язати відповідача видати позивачу заповнений в установленому порядку дублікат трудової книжки(Розділ 5 Інструкції), при цьому днем його звільнення з роботи має бути зазначено день видачі трудової книжки. При цьому враховується, що позивач по даний час офіційно не працевлаштований.    

    Щодо стягнення з відповідача в користь позивача середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу у зв’язку із затримкою видачі останньому трудової книжки з вини власника, то слід зазначити про наявність всіх правових підстав для стягнення таких сум.

    Встановлено, що позивачу при звільненні не видано трудову книжку, така відповідачем фактично втрачена, тому є вина останнього у затримці її видачі.

    З таких підстав, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд вважає - підставними.

    З довідки про доходи ОСОБА_1 (а.с.40) вбачається, що його заробітна плата за червень 2008 року становить 1667,00 грн., за липень 2008 року – 1419,39 грн., а відповідно середньо денна зарплата – 71,77 грн.

    Враховуючи положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100, кількість робочих днів, які становлять вимушений прогул, за період з 22.08.2008 року – 30.09.2010 року дорівнює 529 днів, тому сума заробітку за час вимушеного прогулу становить 37966,33 грн. (529х71,77).

    Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди за наявні порушення трудових прав позивача, що безспірно призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя(позивач не може влаштуватися на роботу), суд вважає, що часткове задоволення позову є достатньою моральною сатисфакцією за порушення його прав.

    Згідно п.2 ст.134 КЗпП відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації у випадку, коли майно та інші цінності були одержані ним під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами.

    Під час роботи у відповідача позивач отримав під розписку в особовій картці №159 обліку спецодягу, спецвзуття і запобіжних пристосувань(а.с.32) чоботи кірзові та костюм хб, що ним не заперечується, які, як сам вказав в суді, не здав належним чином, а залишив на підприємстві.

    Згідно довідки відповідача(а.с.33) вартість такого майна становить  162,97 грн.

    Згідно ч.3 ст.233 КЗпП для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

    Заподіяння позивачем відповідачу шкоди було виявлено(повинно було бути виявлено) при звільненні позивача, що чітко вбачається із змісту позовної заяви, однак незважаючи на наявність у відповідача юрисконсульта(а.с.13), із відповідним позовом він звернувся лише 01.02.2010р. через близько 1,5 року по тому, тобто із пропуском річного строку при відсутності поважних причин його пропуску, які б давали суду можливість його поновити, а тому в зустрічному позові слід відмовити.

    Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 81, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

    Позов ОСОБА_1 задоволити частково.

    Зобов’язати Закрите акціонерне товариство «Проммонтаж СУ-27» видати ОСОБА_1 заповнений в установленому порядку дублікат трудової книжки.

    Стягнути з Закритого акціонерне товариство «Проммонтаж СУ-27» в користь ОСОБА_1 37966,33 гривень середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

    В решті позову відмовити.

    В задоволенні позову Закритого акціонерного товариства «Проммонтаж СУ-27» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди – відмовити.

    Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Дрогобицький міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час його проголошення – з дня отримання такого.

Суддя                                       В.Я.Качмар