Справа №2-2451\10
ПОСТАНОВА
Іменем України
24 вересня 2010 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі: головуючого - судді Качмар В.Я.
при секретарі - Матчишин І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дрогобич адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Дрогобичі Львівської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулася до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Дрогобичі в якому просить суд стягнути з відповідача з урахуванням проведених виплат підвищення пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2009р. по 01.07.2010р. в сумі 2202,30 грн.. Позовні вимоги обґрунтовують тим, що вона відповідно до ст.1 цього Закону є дитиною війни. Згідно із ст.6 цього ж Закону їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна грошова допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак така допомога їм не виплачувалась в повному обсязі. Крім цього, позивачка просить судові витрати покласти на відповідача.
Позивачка просила справу слухати у її відсутності.
Управління Пенсійного фонду України в м.Дрогобичі Львівської області було своєчасно і належним чином повідомлене про дату, час і місце судового розгляду справи, однак в судове засідання не надіслало свого представника, не повідомило про причини неприбуття та не надіслало заяви про розгляду справи за його відсутності.
Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, з таких міркувань.
Законом України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року № 2195-VI установлено правовий статус дітей війни, визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 1 цього Закону визначено, що дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Позивачка народилася 1944 року, є дитиною війни, це підтверджується пенсійним посвідченням. Оскільки позивачка набула статусу «дитина війни», реалізація її права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин актах законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто відсутність коштів, як причина невиконання відповідачем своїх зобов’язань.
Статтею 6 цього Закону передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
За ст.46 Конституції України, що має найвищу юридичну силу (ст.8 Конституції України) громадяни мають право на соціальний захист у випадках, передбачених законом. Частина 2 ст.8 Конституції України встановлює вимогу щодо законів України - усі вони приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ч.3 ст.22 Конституції України).
Законами України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було обмежено.
Однак, Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", якими обмежується дія ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Відповідно до ст.152 Конституції України - закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.
Так, з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення № 6-рп/2007, визнані неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" втратили чинність, отже, з цього часу відновлено дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Аналогічно і з дня ухвалення рішення Конституційним судом 22.05.2008р № 10-рп/2008 на 2008 рік.
Що стосується нарахування підвищення до пенсії за 2009 рік та по 01.07.2010 року, то дія норм ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на цей період не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами. Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2009 році та по 01.07.2010 року дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове соціальне страхування” і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленому для осіб, що втратили працездатність. Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 року №10-рп/2008 мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей, що визнані неконституційними.
Згідно ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", суди України, при розгляді справ, застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї, а також практику Європейського суду - як джерело права.
Згідно зі ст.1 Протоколу №1 до вказаної Конвенції, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Борги розглядаються у сенсі поняття "власності", яке міститься у ч.1 ст.1 Протоколу №1 до Конвенції і яке не обмежене власністю на фізичні речі та залежить від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як "майнові права" і, таким чином, як власність.
Європейський Суд з прав людини при розгляді справи "Кечко проти України" зауважив, що в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, припиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. У зв'язку з чим Європейський суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів - Закону України "Про соціальний захист дітей війни", відповідно до якого встановлені надбавки з бюджету і який є діючим, та Закону України "Про державний бюджет" на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку Уряду України, превалювали як lex specialis. Європейський суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, постільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Керуючись ст.ст.11, 72, 86, 158-163 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Позови задоволити частково.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м.Дрогобичі Львівської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, отриманої у період з 01.01.2009 року по 01.07.2010 року, у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.
Стягнути з Державного бюджету України в користь ОСОБА_1 171 гривню судових витрат.
Постанова може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги, а у випадку відкладення складення постанови у повному обсязі чи її прийняття у письмовому провадженні – в цей же строк з дня отримання копії постанови.
Суддя: В.Я.Качмар