Справа 13940                 Головуючий у 1 інстанції  Супрун М.Ю.

 Категорія 32                               Доповідач Ювченко Л.П.

                    УХВАЛА

                    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2010 року апеляційний суд Донецької області у складі суддів:

Головуючої  : Ювченко Л.П.

                                   Суддів: Шамрило Л.Г.,Постолової В.Г.

При секретарі: Стібі Г.С.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку  апеляційну скаргу ОСОБА_1 і  ОСОБА_2 на  рішення Гірницького районного суду м.Макіївки Донецької області від 11 червня 2010 року у справі за позовом  ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Гірницькому районі м.Макіївки Донецької області про перерахування та стягнення недоплачених сум відшкодування шкоди, пов»язаної з ушкодженням здоров»я при виконанні трудових обов»язків та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

У 2007 році ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної компанії «Укрвуглереструктуризація» про перерахування та стягнення на його користь недоплачених сум в відшкодування шкоди, внаслідок ушкодження його здоров»я при виконанні трудових обов»язків та стягнення моральної шкоди.

За клопотанням позивача відповідачі за позовом змінювались і замінені на Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Гірницькому районі м.Макіївки Донецької області.

Позов мотивовано тим, що з 1969 року до 1975 року ОСОБА_1 знаходився у трудових відносинах з державним підприємством «Шахтою «Красногвардійська», де працював гірником очисного забою п»ятого розряду.У 1975 році він одержав професійне захворювання та став інвалідом другої групи з діагнозом поперечно-хребцевий радикуліт, за висновком МСЕК йому первинно встановлено 60% втрати професійної працездатності. У подальшому йому встановлювались різні ступені втрати працездатності.

Відповідно до висновку МСЕК від 06.06.1991р. йому встановлена втрата працездатності в розмірі 60% у зв»язку з профзахворюванням. Цей висновок був підтверджений при огляді 02.04.1994р., втрата професійної працездатності 60% встановлена безстроково, та довічно встановлена третя група інвалідності.

Але виплати відшкодування шкоди шахтою були визначені в розмірі 50% до видання наказу №20 від 22.01.1992 року. Вважає,що підприємство недоплатило йому належні 10% заробітку за пів-року.

Крім того, з 01.01.1992 року йому для розрахунків  мали використати середній заробіток відповідного працівника за тією ж професією кваліфікацією за жовтень-грудень 1991 року відповідно до постанови КМУ №391 від 31.12.1991 року. Крім того, вважає. що йому не були застосовані всі коефіцієнта підвищення тарифних ставок. А тому йому виплати проводились у меншому розмірі, ніж належало.

Вважає,що з жовтня 1991р. до травня 2001 року шахта «Красногвардійська» а після її ліквдації Державне підприємство «Донвуглереструктуризація» при перерахуванні сум відшкодування шкоди неправильно проводили йому перерахування та виплату. Недоплачені йому суми складають 46 201,72 грн, компенсація за затримку їх виплати становить 12 448,08 грн. Цими діями йому спричинена моральна шкода, яку він оцінює у 4 345 грн. Просив стягнути вказані суми та судові витрати пов»язані з проведенням експертиз в сумі 1 685 грн.

Представник відповідача, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в Гірницькому районі м.Макіївки позов не визнав.У судовому засіданні пояснив, що 09 серпня 2001 року була прийнята від підприємства особова справа ОСОБА_1 відповідно до ЗУ «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» і відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в Гірницькому районі м.Макіївки продовжувало виплачувати раніше призначені страхові виплати.

Згідно довідки від 08.08.2001року розмір відшкодування шкоди ОСОБА_1 склав 284,04 грн.З а розрахунками наданими відповідачем і викладеними в рішенні суду, сума відшкодування шкоди ОСОБА_1 на 01.04.2001 року мала складати  173,04 грн. з розрахунку середнього заробітку по професії гірника очисного забою 5 розряду за січень- квітень 1992р. по шахті «Красногвардійська – 11059,86 крб х 1.6 х2.56 х 1.2 х 1.45 х 2.9 х 3 х 2.01 х 2 х 3.17 х 1.5 х1 (коефіцієнти підвищення тарифних ставок) = 19531739 крб,  19531739 крб,/100000 = 195,31 грн середній заробіток по професії гірника очисного забою 5 розряду станом на 01.01.1997р.

 Коефіцієнти підвищення тарифних ставок - 1.1458 та 1,289 у 1999р.  195,31 х 1.1458 х 1, 289 = 288,45 грн Сума відшкодування шкоди на 01.04.2001р. 288,45 / 100% х 60% = 173.07 грн.

В дійсності ОСОБА_1 виплачувалось 284,04 грн.       За період з 01.04.2001р. по 01.06.2010 року позивачу ОСОБА_1  здійснювалась переплата сум в порядку відшкодування шкоди. Просив в позові відмовити.

Рішенням Гірницького районного суду м.Макіївки від 11 червня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 і ОСОБА_2ставлять питання про скасування рішення суду першої інстанції та направлення справи на новий судовий розгляд. Вважає, що суд першої інстанції неповно з»ясував обставини справи,не перевірив занижені суми виплати відшкодування шкоди з червня 1991 року на 10%, та не перевірив , що з жовтня 1991р. при розрахунках сум відшкодування шкоди не були застосовані розрахунки відповідно до Постанови КМУ №391 від 31.12.1991р. Вважає, що суд не встановив недоплату йому належних сум за період з 1998р. по 2001р.

Суд апеляційної інстанції,перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції повно з»ясував обставини справи, перевірив доводи сторін, обґрунтовано встановив, що позивач ОСОБА_1 з 01.12.1997р. по 01.08.1975р. працював на Державному підприємстві «Шахта «Красногвардійська» гірником очисного забою 5 розряду, яке ліквідоване у 1967р.

При постановленні рішення, суд першої інстанції обґрунтовано керувався Законами України «Про охорону праці», «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Правилами відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров»я, пов»язаним з виконанням ним трудових обов»язків», затверджених Постановою КМУ  від 23.06.1993р.

Суд зробив обґрунтований висновок, що відповідно до п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 р. зі змінами «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», виплати призначені, але своєчасно не одержані потерпілим або особою, яка має право на їх одержання, а також вимоги про перерахунок ( наприклад за відсотками втрати працездатності)сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або роботодавцем, підлягають задоволенню за час , що не перевищує трьох років.

З метою повного з»ясування обставин справи, суд перевірив виплату позивачу сум відповідно до позовної заяви з 1991року.

У зв»язку зі шкідливими умовами праці у 1973 році позивач отримав професійне захворювання –остеохондроз хребта з хронічним радикулітом .За висновком МСЕК від 17.02.1976р. йому встановлена стійка втрата працездатності 70% та друга група інвалідності. При щорічному проходженні МСЕК позивачу встановлювались різні ступені втрати працездатності. За висновком МСЕК від  06.06.1991р. ступінь втрати працездатності ОСОБА_1 встановлена 60% та третя група інвалідності безстроково.

Доводи ОСОБА_1, що наказом № 212 від 26.06.1991р. йому виплачувались підприємством у відшкодування шкоди тільки 50%, а не 60% безпідставні. На той час діяло законодавство, при якому зараховувалась призначена потерпілому пенсія, а відшкодування шкоди проводилося в частині, що перевищує суму пенсії, призначеної і одержуваної ним після ушкодження здоров»я, така норма закріплена у ст. 456 ЦК України від 1963р., яка діяла на 1991рік.

Пенсія по інвалідності ОСОБА_1 виплачувалась 265грн і зараховувалась при виплаті сум відшкодування шкоди. Тому він не міг отримувати 60% відшкодування шкоди з шахти.

Ця обставина врахована при проведені експертизи по справі від 27 06.2008р.

Також необґрунтовані доводи позивача ОСОБА_1 щодо проведення розрахунку із заробітку за професією ГРОЗ 5 розряду за жовтень-грудень 1991року.Відповідно до Постанови КМУ від 26 травня 1992 року №276 «Про заходи щодо виконання постанови Верховної Ради України від 29 квітня 1992р. «Про підвищення соціальних гарантій для населення» , підприємства, установи, організації були зобов»язані провести з 1 травня 1992року перерахунок сум відшкодування шкоди, виходячи з середнього заробітку відповідного працівника за січень-квітень 1992 року, що і враховано при перевірці розрахунків судом. Крім того, з 1 травня 1992 року не зараховувалась пенсія при відшкодуванні шкоди внаслідок трудового каліцтва.

Відповідно до відомостей Совєтського управління по ліквідації шахт від 27.02.2008р. по шахті «Красногвардійська» не збереглись відомості по зарплаті з жовтня 1991р. по грудень   1991р. Тому неможливо перевірити правильність нарахування сум у відшкодування шкоди за 1991р. Позивачем належні докази не надані.

Безпідставні доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд не врахував всі коефіцієнти підвищення тарифних ставок, вказаних позивачем у позовній заяві.

В дійсності, в рішенні суду детально зазначені коефіцієнти підвищення тарифних ставок та окладів, які були застосовані шахтою «Красногвардійська», відповідно до довідки Державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємства від 06.02.2008р.

 Суд врахував, що не застосовувався  коефіцієнт 2,38 відповідно до наказу Міністра вугільної промисловості України №72 від 04 березня 1996 року. П.1.6 наказу передбачав не проводити відшкодування шкоди зі збільшенням на коефіцієнт 2,38 оскільки не було фактичного підвищення тарифних ставок, була змінена структура зарплати. Цю обставину не врахували експерти у своїх висновках  і не враховує позивач.

У рішенні суду обґрунтовано проведені розрахунки і застосовано коефіцієнти підвищення тарифних ставок детально розписані  за період  з 1992 року, які застосовувались підприємством при розрахунках і виплаті відшкодування шкоди позивачу ОСОБА_1 Відповідно до діючого законодавства, визначена позивачу ОСОБА_1,  сума у відшкодування шкоди на квітень 2001 року – 173,09 грн. , яка мала йому сплачуватись.

У зв»язку з тим, що на момент передачі особової справи ОСОБА_1 09.08.2001р. розмір відшкодування шкоди позивачу склав 284,04 грн, то відділення Фонду прийняло вказану суму і продовжує  виплати з відповідною до законодавства індексацією.

Суд дійшов правильного висновку, що позов ОСОБА_1 не обґрунтований, його права не порушені, відшкодування шкоди у зв»язку з ушкодженням здоров»я проводиться відповідно до діючого законодавства. За таких обставин, суд дійшов обґрунтованого що відсутні підстави для стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_1 у зв»язку з тим, що йому не в повному обсязі виплачувались суми у відшкодування шкоди.

Також відсутні підстави для стягнення моральної шкоди позивачу ОСОБА_1 у зв»язку з ушкодженням здоров»я. На час отримання ним травми  у 1975 р. та визначення МСЕК втрати працездатності, відсутнє було законодавство, яке встановлює відшкодування моральної шкоди у зв»язку з ушкодженням здоров»я при виконанні трудових обов»язків і втратою працездатності. Пізніше прийняте законодавство щодо відшкодування моральної шкоди не може застосовуватись до  даних правовідносин. Вимоги позивача ОСОБА_1 не ґрунтуються на законі.

Суд постановив рішення з врахуванням обставин справи, перевірив доводи сторін, дав вірну оцінку висновкам експертиз і постановив рішення  з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для скасування рішення суду відсутні. Рішення суду слід залишити без зміни.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не спростовує висновків суду, не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.

Рішення  Гірницького районного суду м.Макіївки Донецької області від 11 червня 2010 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців у касаційному порядку до суду касаційної інстанції.

СУДДІ: