Справа №2-а-834/10/1107
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 жовтня 2010 року Знам'янський міськрайонний суд
Кіровоградської області
у складі: головуючого судді Попової Н.І.,
при секретарі Зеленській Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Знам'янка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС Кіровоградської роти ДПС Осіпова Олександра Васильовича, третя особа: УДАІ ГУМВС України в Кіровоградській області про визнання дій відповідача протиправними та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення від 16.09.2010 року серії ВА №214701,-
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора ДПС Кіровоградської роти ДПС Осіпова О.В., третя особа: УДАІ ГУМВС України в Кіровоградській області, та просить скасувати постанову інспектора ДПС Кіровоградської роти ДПС Осіпова О.В. серії ВА №214701 від 16.09.2010 року.
Свої позовні вимоги мотивував тим, що 16.09.2010 року відповідачем було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВА1 №071872 на підставі якого винесена постанова серії ВА №214701 якою його було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та накладено штраф в сумі 255,00 грн. Вважає, що вищевказана постанова є необгрунтованою, такою, що не відповідає обставинам справи, вимогам закону та підлягає скасуванню оскільки, протокол складено з порушенням вимог п.2.14 «Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху», ст.251 КУпАП. Також у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові відсутні докази належності виміряної швидкості саме автомобілю позивача. Фактично позивачу було продемонстровано тільки час (який мав відставання більше трьох хвилин від часу зупинки автомобіля позивача), який ніби-то пройшов з моменту вимірювання швидкості та швидкість – 131км/год на приладі. Вважає, що встановити та довести, що вимірювалась швидкість саме автомобіля позивача, неможливо, а за таких умов різниця у три хвилини може означати, що насправді виміряна швидкість автомобіля, який рухався у кількох десятках метрах від його автомобіля. При цього, як зазначає позивач, у момент, близький до вимірювання швидкості та зупинки, поряд рухався автомобіль із більшою швидкістю. Крім того, вказує на те, що на прохання позивача надати для огляду сертифікат на технічний засіб фіксації руху з відміткою про останню повірку, відповідач не надав. Також зазначає, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, свідки відповідачем не залучалися. Крім того, при розгляді справи не були з»ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки проступку, за який Законом встановлено адміністративну відповідальність.
В судове засідання позивач не з”явився, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, але в матеріалах справи знаходиться заява від позивача, в якій він свої позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить справу розглядати без його участі.
Відповідач та третя особа в судове засідання не з”явились, про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином, про поважні причини неприбуття суд не повідомили.
Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України, у разі неприбуття відповідача — суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причину неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч.2 ст.128 КАС України, неприбуття у судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Рішення відповідача – постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії (п.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2).
Стосовно позивача посадовою особою – відповідачем, 16 вересня 2010 року складено протокол серії ВА1 №071872, з якого вбачається, що позивач, 16.09.2010 року о 13.53 годині керуючи автомобілем НОМЕР_1 на автошляху Стрій-Знам»янка 727км по дорозі загального користування рухався зі швидкістю 131км/год., чим перевищив швидкість більш ніж на 20км/год, тобто порушив вимоги п.12.6 «ґ» Правил дорожнього руху. Швидкість вимірювалась приладом «Радіс» На підставі зазначеного протоколу винесено постанову серії ВА №214701 про накладання на позивача штрафу в сумі 255,00 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП – перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху.
Зазначена постанова судом перевірялася на предмет дотримання суб'єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме, чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.
Згідно п.12.6 «ґ» Правил дорожнього руху поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.47, дозволяється рух зі швидкістю: на дорогах для автомобілів – не більше 110 км/год.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Маючи перед прийняттям постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності протокол про адміністративне правопорушення, в якому позивач заперечував проти порушення ним Правил дорожнього руху, суб'єкт владних повноважень мав би,
використовуючи свої повноваження, зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення та спростувати свідчення позивача, але таких доказів ні протокол, ні постанова не містять.
Оскільки суду не надано експертного висновку або сертифіката відповідності приладу «Радіс», яким проводилося фіксування порушень Правил дорожнього руху, тому інформація з цього приладу, як доказ вини ОСОБА_1, судом не враховується.
Доказів того, що дійсно позивач порушив вимогу п.12.6 «ґ» Правил дорожнього руху відповідачем не надано в судове засідання. Доводи позивача щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, не спростовані.
Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, а постанова у справі про адміністративне правопорушення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності і накладення на нього адміністративного стягнення підлягає скасуванню, оскільки суду не було надано доказів, які б підтвердили факт скоєння правопорушення.
З позову вбачається, що ОСОБА_1 вважає постанову по справі про адміністративне правопорушення протиправною, такою, що суперечить вимогам КУпАП, хоча і не просить в позовних вимогах визнати її такою. Однак суд, відповідно до ч.2 ст.11 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, оскільки в даному випадку це потрібно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача та визнає постанову по справі про адміністративне правопорушення протиправною.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 71, 158-163, 1712 КАС України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_1 до інспектора ДПС Кіровоградської роти ДПС Осіпова Олександра Васильовича, третя особа: УДАІ ГУМВС України в Кіровоградській області про визнання дій відповідача протиправними та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення від 16.09.2010 року серії ВА №214701 - задовольнити.
Постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, серії ВА №214701 від 16.09.2010 року визнати протиправною та скасувати.
Постанова суду оскарженню не підлягає.
Суддя Знам”янського міськрайонного суду
Кіровоградської області Н.І. Попова