ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 19 жовтня 2010 р.                                                                                    № 33/74-10  

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. – головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк”, м. Дніпропетровськ (далі –ПАТ КБ “ПриватБанк”)

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2010 та

постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.07.2010

зі справи № 33/74-10

за позовом творчого об’єднання “Пан-Українська-Галерея” при Дніпропетровській організації спілки художників України, м. Дніпропетровськ (далі –Творче об’єднання)

до ПАТ КБ “ПриватБанк”

про стягнення 23 411,51 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Творче об’єднання звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з ПАТ КБ “ПриватБанк” 21 000 грн. основного боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, що додатково складає 805, 67 грн. та 3 % річних у сумі 605, 84 грн.

Позов мотивовано невиконанням відповідачем умов договору від 02.04.2008 № 2/ПЗ про виконання проектних робіт (далі –Договір)  в частині остаточного розрахунку за виконані роботи.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2010 (суддя Рудовська І.А.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.07.2010 (колегія суддів у складі: суддя Крутовських В.І. –головуючий, судді Дмитренко А.К., Прокопенко А.Є.), позов задоволено. У прийнятті даних судових актів господарські суди виходили з установленого обов’язку відповідача здійснити остаточний розрахунок за прийняті ним роботи позивача.

ПАТ КБ “ПриватБанк” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що господарські суди з власної ініціативи не перевірили, чи відповідає обсяг зазначених в акті приймання-передачі робіт передбаченому Договором обсягу робіт та чи належить підпис під актом приймання-передачі робіт за Договором уповноваженій особі, яка підписала його від імені ПАТ КБ “ПриватБанк”, а також дійшли помилкового висновку про зобов’язання підрядника за Договором здійснити остаточний розрахунок після підписання акта приймання-передачі робіт, оскільки зі змісту додатку № 1 до Договору вбачається, що остаточний розрахунок здійснюється після третього етапу узгодження робіт.

У відзиві на касаційну скаргу Творче об'єднання зазначає про безпідставність доводів скарги і просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення –без змін.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги. Представники сторін у судове засідання не з'явилися.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права,  , Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 853 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) замовник зобов’язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

У статті 610 ЦК України зазначено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Попередні судові інстанції, встановивши, що сторони підписали акта приймання-передачі від 20.02.2009 виконаних за Договором робіт на суму                         30 000 грн., а  замовник, виплативши аванс у сумі 9 000 грн., прострочив  виконання зобов’язання щодо остаточного розрахунку за Договором, дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову зі справи.

При цьому апеляційним господарським судом з урахуванням прийняття ПАТ КБ “ПриватБанк” виконання робіт Творчого об’єднання згаданим актом від 20.02.2009 правильно залишено поза увагою посилання ПАТ КБ “ПриватБанк” на те, що листом від 21.12.2009 № 20.1.3.2./6-4209 це товариство відмовилося від Договору у зв’язку з втратою інтересу до зобов’язання Творчого об’єднання за Договором внаслідок його прострочення.

Доводи касаційної скарги наведеного не спростовують.

Так, не можуть бути взяті до уваги посилання скаржника про те, що обов’язок замовника щодо остаточного розрахунку за Договором не настав, тому що не відбулося третє остаточне узгодження виконаних робіт, яке відповідно до затвердженого сторонами додатку № 1 до Договору передує остаточному розрахунку, оскільки такі посилання суперечать, зокрема, наведеному припису статті 853 ЦК України, дослідженим у справі умовам Договору, згідно з якими підписання акта приймання-передачі робіт відбувається після усунення виявлених (за їх наявності) недоліків робіт, а також  фактичним обставинам, пов’язаним з підписання сторонами акта приймання-передачі робіт.

Твердження скаржника про те, що актом приймання-передачі від 20.02.2009 було прийнято роботи за Договором на суму меншу, ніж 30 000 грн., спростовується дослідженими матеріалами справи. Водночас скаржником не наведено жодних переконливих доводів щодо підробки підпису уповноваженого представника ПАТ КБ “ПриватБанк” під названим актом. До того ж в силу частини другої статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, оскаржувані рішення у справі є законними та обґрунтованими, і визначені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119 –11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2010 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.07.2010 зі справи № 33/74-10 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” –без задоволення.

Суддя                                                                                               В. Селіваненко

Суддя                                                                                               І. Бенедисюк

Суддя                                                                                               Б. Львов