Справа № 22ц – 19446 Головуючий у 1 інстанції Сенчишин Ф.М.
Категорія 6 Доповідач Висоцька В.С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 вересня 2010 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області
в складі:
головуючого Висоцької В.С.
суддів Осипчук О.В., Соломаха Л.І.
при секретарі Валуйському В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, 9-ї Донецької державної нотаріальної контори, 3-я особа ЖБК «Мир-53» про визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, свідоцтва про право власності на частину спірної квартири, та визнання права власності на Ѕ частину квартири за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Будьонівського районного суду м. Донецька від 22 липня 2010 року
В с т а н о в и в
Рішенням Будьонівського районного суду м. Донецька від 22 липня 2010 року в задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, 9-ї Донецької державної нотаріальної контори, 3-я особа ЖБК «Мир-53» про визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, свідоцтва про право власності на частину спірної квартири, та визнання права власності на Ѕ частину квартири відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 посилається на порушення судом норм процесуального права і неправильне застосування судом норм матеріального права та ставить питання про скасування зазначеного судового рішення та повернення справи на новий розгляд.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_5 підтримала апеляційну скаргу.
Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, 3-я особа нотаріус 9-ї Донецької державної нотаріальної контори до судового засідання не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, просили відкласти розгляд справи. Причина неявки не визнана судом поважними.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає відхиленню, рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка ОСОБА_1 знаходилася в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 19 травня 1983 року. Житловий будинок №АДРЕСА_1 віднесено до житлового фонду житлово – будівельних кооперативів та належить ЖБК «Мир-53». Членом кооперативу був ОСОБА_6 Квартира №51 зазначеного будинку була видана на підставі ордеру, виданого 01.10.1983 року ОСОБА_6 та членам його сім’ї – відповідачам по справі. Позивач ОСОБА_1 вселилася в квартиру у якості члена сім’ї наймача з дотриманням встановленого порядку, зареєстрована 22 травня 1987 року.
06 жовтня 1987 року ОСОБА_6 та ОСОБА_3 знялися з реєстраційного обліку за вищезазначеною адресою, 08 січня 1988 року ОСОБА_6 отримав ордер на заселення сім’єю квартири №АДРЕСА_2. Будинок віднесено до житлового фонду житлово – будівельних кооперативів та належить ЖБК «Мир-160». З членів кооперативу «Мир-53» ОСОБА_6 виключений не був.
Пайовий внесок за спірну квартиру був сплачений в повному обсязі ОСОБА_6 ще до заселення позивачки у квартиру 10.09.1984 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 помер. Після його смерті зареєстровано право власності на ОСОБА_6, видані реєстраційні посвідчення.
29.06.1994 року та 16.11.1995 року відповідачці ОСОБА_3 Дев’ятою Донецькою державною нотаріальною конторою видані свідоцтва про право власності на Ѕ частину зазначених квартир як частку у спільному сумісному майні подружжя. На іншу Ѕ частину видані свідоцтва про право на спадщину за законом в рівних частках відповідачам.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не набула права власності, а мала право користування жилим приміщенням. Позивачка не була спадкоємцем після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6, видачею свідоцтв про право на спадщину за законом її права не порушувалися. Підстав для визнання свідоцтв на про право на спадщину незаконними не вбачається.
Висновок суду першої інстанції зроблений на підставі доказів, наданих сторонами та відповідає нормам матеріального та процесуального закону.
Як убачається з матеріалів справи позивачка на час повної виплати пайового внеску не була членом сім’ї ОСОБА_6, участі у сплаті пайового внеску не приймала. Зазначені обставини визнавалися в судовому засіданні представником позивача. Право власності ОСОБА_6 у встановленому законом порядку не оспорювалося.
Відповідно до п.31 Примірного Статуту житлово – будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30 квітня 1985 року №186 член житлово – будівельного кооперативу вправі передати свій пай будь – кому з осіб,які постійно проживають з ним, членам сім’ї, які досягли 18-річного віку або вступили в шлюб або прийняті на роботу в передбачених законом випадках до досягнення зазначеного віку. Пай є сумісною власністю подружжя, може бути переданий лише за згодою другого з подружжя. В судовому засіданні позивачем на надано доказів, що ОСОБА_6 передав свій пай позивачці або її чоловіку.
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного правового висновку про те, що позивач права власності не набула.
Доводи апеляційної скарги про неявку відповідача ОСОБА_2 в судове засідання та необхідність відкладення розгляду справи, не можуть бути підставою для скасування судового рішення, оскільки він повідомлявся про час та місце розгляду справи та просив розглядати справу в його відсутності.
Ненадання часу для підготовки до дебатів на висновку суду не впливає, рішення суду не може бути скасовано з одних лише формальних міркувань відповідно до ч.2 ст.308 ЦПК України.
Доводи позивача про те, що позивачка продала будинок в 1988 році, мати позивачки передала гроші ОСОБА_3, тобто заплатила за квартиру, не можуть бути підставою для задоволення позову, оскільки джерело внесення паю за квартиру ОСОБА_6 підтверджено письмовими доказами, дослідженими судом (а.с.66,110-111). Будь - яких належних доказів на спростування довідок ЖБК, на підтвердження укладення договору купівлі - продажу спірної квартири або її частини, позивачем не надано.
Доводи позивача про те, що ОСОБА_6 не був виключений із членів кооперативу не може бути підставою для позбавлення його права власності на квартиру в будинку ЖБК.
Доводи апеляційної скарги про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом з порушенням встановлених законом норм спростовуються матеріалами справи.
З матеріалів спадкової справи вбачається, що відповідачі фактично прийняли спадщину, у ОСОБА_3 знаходився технічний паспорт на автомобіль, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 були прописані в квартирах, які є спадковим майном (а.с.96-97). Відповідно до закону особа, яка прийняла частину спадщини, вважається такою, що прийняла всю спадщину. Оскільки відповідачі фактично прийняли спадщину, вони мали право у будь - який час звернутися за видачею свідоцтво про право на спадщину за законом.
З обставин справи вбачається, що нотаріусом були видані свідоцтва про право власності (а.с.113,115), свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.114,116), які повністю відповідали вимогам ст.22 КпШС України, ст. 529,549,560 ЦК УРСР 1963 року, діючого під час виниклих правовідносин.
Доводи позивача про незаконність дій органів БТІ неспроможні, оскільки КП БТІ є реєстраційним органом, який зареєстрував право власності за відповідачами відповідно до свідоцтв про право власності та права на спадщину, виданих 9-ю Донецькою державною нотаріальною конторою (а.с.30).
Доводи апеляційної скарги про тривалість проживання в спірній квартирі не впливають на висновки суду та не дають підстав для висновку про набуття права власності. Повернення справи на новий розгляд діючим цивільним процесуальним законодавством не передбачено.
За таких обставин апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а рішення як таке, що відповідає вимогам матеріального та процесуального права підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1.п.1, 308, 314,315 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Будьонівського районного суду м. Донецька від 22 липня 2010 року
залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий В.С.Висоцька
Судді О.В.Осипчук
Л.І.Соломаха