Справа № 22ц-19337                                                                                   Головуючий у 1 інстанції  Груіцька Л.О.

Категорія 23                                                                                                                          Доповідач Висоцька В.С.

У Х В А Л А

                                                І М Е Н Е М                   У К Р А Ї Н И

                05 жовтня  2010 року                                                                          м. Донецьк

Апеляційний                суд                    Донецької                   області

В складі                               головуючого                   Висоцької В.С.

                                            суддів                                Осипчук О.В., Прокопчук Л.М.

 при секретарі                                                               Опря Ю.Л.

За участю відповідача                                                   ОСОБА_1  

        розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу   за позовом комунального виробничого підприємства (далі - КВП) „Краматорський водоканал”  до  ОСОБА_1, ОСОБА_2 про  стягнення заборгованості  за послуги з водопостачання та водовідведення    за апеляційними скаргами  ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Краматорського  міського суду  Донецької області   від  17 серпня 2010 року

В с т а н о в и в

               Рішенням    Краматорського  міського суду  Донецької області   від  17 серпня 2010 року позов   КВП „Краматорський водоканал”  до  ОСОБА_1, ОСОБА_2 про  стягнення заборгованості  за послуги з водопостачання та водовідведення     задоволений. Стягнуто зі  ОСОБА_1, та ОСОБА_2 на користь КПП   „Краматорський водоканал”   заборгованість за отримані послуги з водопостачання та водовідведення  з березня 2007 року по березень 2010 року включно у сум 400,53 грн. з кожної, по 15 грн. витрат з інформаційно – технічного забезпечення розгляду справи. Стягнуто   судового збору по 25.50 грн. з кожного.

               Відповідачі   ОСОБА_1, та ОСОБА_2   не погодилися з рішенням суду,  в апеляційних скаргах  просять рішення суду скасувати та прийняти  нове, яким відмовити позивачу в  задоволенні  вимог.  

             Відповідачі  посилаються на те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення  порушені норми матеріального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи.

            Зазначили, що відносини у сфері житлово – комунальних послуг здійснюються на договірних засадах. Оскільки між ними та позивачем  не було укладено договір  на надання послуг, не обговорені  істотні умови договору, вони не мають будь - яких обов’язків перед позивачем. До встановлення лічильника на будинку вони заборгованості не мали. Про встановлення лічильника їм відомо не було. 01 червня 2010 року вони   встановили  лічильник в квартирі, але позивач не надає згоди на його  підключення до погашення боргу.   Обсяг води, за який  вимагає оплату позивач є завищеним, фактично зобов’язує їх  сплачувати неотримані послуг.  

              В судовому засіданні  відповідач ОСОБА_1  підтримала  скаргу. Відповідач ОСОБА_2 до суду не з’явилася, просила розглядати справу в її відсутність.

             Ухвалюючи рішення про задоволення  позову, суд  першої інстанції виходив з того, що відповідачі є користувачами послуг з водопостачання та водовідведення, які надає їм позивач, але вартість наданих послуг не сплачують в повному обсязі.

            Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, рішення суду  залишенню без змін  з наступних підстав.

            Відповідно до ст. 308 п.1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.  

            Розглядаючи справу, суд першої інстанції правильно встановив факти та зумовлені ними  правовідносини, які врегульовані  Законом України „Про житлово – комунальні послуги”, ЖК України, Постановою КМУ від 21.07.2005 року „Про затвердження Правил надання послуг по центральному опаленню, постачанню холодної і гарячої  води і водовідводу” (далі – Правил).

          З матеріалів справи вбачається, що  відповідачі зареєстровані та проживають в кв. АДРЕСА_1  та є користувачами  води та водовідведення, яку надає їм позивач (а.с.3).

         Відповідно до п.3 п. п. 5 ст. 20 Закону України „Про житлово – комунальні послуги”  споживач зобов’язаний  оплачувати житлово – комунальні послуги у строки, встановлені договором чи законом.

          Згідно особистого  рахунку  відповідачів заборгованість за воду та водовідведення, яку надає їм позивач, станом на 1 квітня  2010 року становить 801,05 грн. (а.с 4-6).    

           Відповідно до п.21 Правил у разі відсутності у квартирі та вводах в багатоквартирний будинок засобів обліку води плата за надані послуги справляється згідно з установленими  нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води  і водовідведення -  в розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства.

              Судом встановлено, що нарахування оплати послуг водопостачання  та водовідведення  здійснювалося позивачем на підставі показників  приладу обліку, що відповідало п.п.11,14 Правил.  

              З обставин справи вбачається, що відповідачі  не відмовлялися  від отримання послуг з водопостачання та водовідведення.

               Відповідно до п.29 Правил споживач має право на зменшення розміру плати у разі надання послуг  не в повному обсязі, відхилення їх кількісних  та / або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання; тимчасової відсутності споживача та (або) членів його сім’ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання). Зазначені докази відповідачами  у встановленому законом порядку не надавалися.

               З наданих розрахунків вбачається, що  відповідачі  за оспорюваний період   сплачували  послуги за  воду та водовідведення не в повному обсязі.

               За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що відповідачі  не сплачують надані їм послуги у встановленому законом розмірі, перевірив розрахунки заборгованості за  постачання води та водовідведення та обґрунтовано стягнув з відповідачів суму виниклої  заборгованості  по 400,53 грн. з кожного.  

                Підстав від звільнення від сплати заборгованості не вбачається.

                Доводи апеляційної скарги відповідачів  про те, що оплату за воду та водопостачання  вони не повинні нести через відсутність договору з позивачем, неспроможні.

               Статтями 20,21 Закону «Про житлово – комунальні послуги» визначені обов’язки споживача та виконавця житлово – комунальних  послуг. Зокрема, обов’язком споживача є укладення договору на надання  житлово – комунальних послуг , підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата  житлово – комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов’язком виконавця – надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання  житлово – комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

                  Таким чином, необхідність укладення договору на надання житлово – комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов’язок, а не право сторін.

                 Відсутність письмового договору  між сторонами не свідчить,  що комунальні послуги позивачем не надавалися та не може бути підставою для   відмови в задоволенні позову. Позивач надав суду докази, що він здійснював послуги по водопостачанню та водовідведенню, надав розшифровку суми заборгованості відповідачів.

                 Суд першої інстанції правильно не взяв до уваги доводи відповідачів відносно того, що відповідачі не знали про встановлення лічильника на будинку. Щомісяця складалися акта про показники лічильнику у будинку відповідно до Правил.

                Доводи відповідачів про те, що 1 червня  2010 року ними був встановлений лічильник в квартирі  та позивач відмовляється  підключити прилади обліку  не спростовують висновків суду та не можуть бути підставою для скасування ухваленого рішення, оскільки зазначене стосується іншого періоду та  не було предметом розгляду.  

                Таким чином,  доводи апеляційної скарги не впливають  на висновки суду, та не дають підстав для висновку, що рішення суду не  відповідає вимогам матеріального та процесуального закону.

                  За таких обставин апеляційна скарга підлягає відхиленню.

                   Керуючись ст.ст. 307ч.1 п.1, 308, 314-315 ЦПК України, апеляційний суд

У х в а л и в :

                   Апеляційні скарги  ОСОБА_1, ОСОБА_2  відхилити.

                    Рішення  Краматорського   міського  суду  Донецької області  від 17 серпня  2010 року залишити без зміни.

                   Ухвала   апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

                   Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів  з дня набрання законної сили  ухвалою  апеляційного суду.

          Головуючий                                                                            В.С. ВИСОЦЬКА

         Судді                                                                                          О.В.ОСИПЧУК

                                                                                                            Л.М.ПРОКОПЧУК