Справа № 22-19166 Головуючий в 1 інстанції Корчиста О.І.
Категорія 27 Доповідач Висоцька В.С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 вересня 2010 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Висоцької В.С.
суддів Осипчук О.В.Молчанова С.І.
при секретарі Красавіній Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 21 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за договором позики
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Пролетарського районного суду м. Донецька від 21 червня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені. З ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто суму боргу за договорами позики в 15 940 грн., суму за прострочку виконання грошового зобов’язання в розмірі 398,50 грн., понесені витрати : судовий збір 163,38 грн., витрати за інформаційно – технічне забезпечення справи 120 грн.
З рішенням суду не погодилася відповідачка ОСОБА_1 та звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування вимог матеріального закону та порушує питання про скасування зазначено судового рішення та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Зазначила, що суд першої інстанції не врахував, що в розписці немає дати та місця її складення, та на які потреби бралися гроші в позику. Фактично ніяких грошей від ОСОБА_2 вона не отримувала, навпаки, під час спільного проживання сама виступала поручителем у грошових зобов’язаннях ОСОБА_2
Вона дійсно влітку 2008 року писала розписку, але зробила це вимушено, оскільки ОСОБА_3 на давав дозволу на виїзд за кордон неповнолітньому сину.
Вважає, що правочин вчинено під впливом насильства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. З цих підстав правочин має бути визнаний недійсним.
Суд не врахував вимоги ст.1051 ЦК України, відповідно до якої позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця.
Крім того, суд не допитав свідка ОСОБА_4 за її клопотанням, яка була присутня при складанні розписки.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу.
Позивач ОСОБА_2 просив рішення залишити без змін, скаргу відхилити.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, рішення суду залишенню без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та відповідачем був укладений договір позики, відповідно до умов яких позивач ОСОБА_2 передав кошти в розмірі 2000 доларів США, а відповідачка ОСОБА_1 зобов’язалася повернути кошти до 31 грудня 2008 року.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення грошових коштів за договором позики, суд першої інстанції виходив з того, що факт укладення договору позики підтверджений належними доказами, умови договору відповідачка не виконала.
Висновки суду відповідають вимогам закону, наданим сторонами доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що правовідносини сторін урегульовані ст. 1046, 1047, 1049, 625 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позивальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Частина 2 ст.1047 ЦК України допускає пред’явлення на підтвердження укладення договору позики та його умов розписки позичальника або іншого документа, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми грошей або кількості речей.
Позичальник має право оспорювати договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором (ч.1 ст.1051 ЦК України).
При цьому за змістом ч.2 ст.1051 ЦК України при укладенні договору позики в письмовій формі (крім випадків укладення його під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини) безгрошовість такого договору не може ґрунтуватись на поясненнях свідків, а може бути підтверджена лише належними і допустимими доказами (ч.2 ст. 58, 59 ЦПК України).
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
З обставин справи вбачається, що згідно з розпискою між сторонами було укладено договір позики, відповідно до якого позивач передав, а відповідач отримала 2000 доларів США, зобов’язалася повернути борг до 31 грудня 2008 року, але у визначений строк борг не повернула (а.с. 5). Відповідач не заперечувала в судовому засіданні проти того, що вона власноручно написала розписку та передала її позивачеві.
Оскільки відповідач не виконала свої обов’язки відповідно до умов договору, тому суд правильно прийшов до висновку про стягнення грошового боргу в повному обсязі.
Висновки суду щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних з простроченої суми на час прострочення виконання грошового зобов’язання ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що вона не отримувала гроші не можуть бути прийняті до уваги, оскільки будь – яких доказів на підтвердження безгрошовості відповідачем не надано.
Згідно із ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст.57- 60 ЦПК України.
Суд першої інстанції правильно врахував, що відповідно до вимог ЦК України розписка є одночасно документом, який підтверджує й передачу грошей позикодавцем позичальнику, й укладення договору позики.
Доводи апеляційної скарги про те, що правочин не відповідав внутрішній волі, вчинено під впливом насильства не можуть бути прийняті до уваги, оскільки доказів відповідачем не надано. Правочин відповідачем не оспорювався.
Постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 12 травня 2009 оку (а.с.21) від 29 січня 2009 року, виниклих між сторонами правовідносин не стосуються.
Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину).
Постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 12 травня 2009 оку (а.с.21) від 29 січня 2009 року, виниклих між сторонами правовідносин не стосуються.
Доводи відповідача про те, що в розписці немає дати та місця її складення, та на які потреби бралися гроші в позику не можу бути підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки в розписці зазначено факт отримання грошей та дата їх повернення.
Доводи відповідача, що під час спільного проживання вона виступала поручителем у грошових зобов’язаннях ОСОБА_2 висновків суду не спростовують.
Безгрошовість договору позики не може ґрунтуватись на поясненнях свідків, тому та обставина, що судом не була допитана в якості свідка ОСОБА_4 не може бути підставою для скасування судового рішення.
Таким чином, жоден із доводів апеляційної скарги не спростовує висновків суду та не відноситься до тих підстав, з яким процесуальне законодавство пов’язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.
Оскільки судом першої інстанції ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 308 п. 1 ЦПК України залишає судове рішення без змін, апеляційну скаргу відхиляє.
Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п. 1, 308 , 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 21 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді О. В. Осипчук
С. І. Молчанов