Справа № 22ц – 17128 Головуючий першої інстанції Акімченко Ю.П.
Категорія: 25 Доповідач Висоцька В. С.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2010 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області
у складі: головуючого: Висоцької В.С.
суддів: Осипчук О.В., Молчанова С.І.
при секретарі: Красавіній Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної страхової компанії «Оранта», 3-я особа АТ «Родовідбанк» про стягнення страхової виплати і моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дебальцевського міського суду Донецької області від 12 липня 2010 року
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Дебальцевського міського суду Донецької області від 12 липня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Національної страхової компанії «Оранта», 3-я особа АТ «Родовідбанк» про стягнення страхової виплати і моральної шкоди відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій порушує питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення її позовних вимог. В обґрунтування доводів скарги позивач посилається на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Зазначила, що на момент укладення договору страхування від 11 жовтня 2007 року на належному їй автомобілі вже був протиугінний пристрой - іммобілайзер. Суд не врахував, що ані законом, ані договором не передбачено підстави відмови у виплаті страхового відшкодування як ненадання документального підтвердження установки на транспортний засіб протиугінного пристрою та пред’явлення його для огляду та не передбачено, яким чином повинно документально підтверджуватися обладнання автомобіля протиугінним пристроєм після укладення самого договору страхування. Суд не витребував акт огляду транспортного засобу від 11 жовтня 2007 року, не викликав страхового агента, який готував документи з питань страхування.
В апеляційному суді представник позивача ОСОБА_3 підтримав доводи скарги.
Представник відповідача до суду не з’явився, по час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотання про перенесення розгляду справи судом відхилено.
Апеляційний суд вважає, що рішення суду підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка 11 жовтня 2007 року за договором купівлі-продажу придбала автомобіль ВАЗ 2114411020 державний номер НОМЕР_1. 11 жовтня 2007 року між позивачем і відповідачем було укладено договір страхування транспортного засобу. Пункт 1.2.4 договору передбачає відповідальність відповідача за незаконне володіння автомобілем. В п.1.1 договору страхування транспортного засобу в графі «Протиугінні пристрої» не зазначено про наявність таких. 27 грудня 2007 року у м. Єнакієве по вул. Первомайській автомобіль позивача було викрадено невідомими особами, про що порушено кримінальну справу.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не було виконано договору про встановлення додаткового протиугінного пристрою. Згідно п.1.7 договору добровільного страхування транспорту позивачка повинна була протягом двох тижнів у строк до 25 жовтня 2007 року встановити додатковий протиугінний пристрій, документально підтвердити це і пред’явити його для огляду. До моменту його встановлення ризик «незаконне заволодіння» не є застрахованим. Після встановлення пристрою ризик «незаконне заволодіння» діє 24 години на добу з будь-якого місця.
Страховику на момент угону автомобілю не було надано жодного документального підтвердження щодо встановлення на автомобілі протиугінного пристрою. При наявності встановлених фактів викрадення автомобілю не являється страховим випадком і виключає відповідальність страховика відповідно до умов договору.
Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.
Судом першої інстанції правильно встановлені правовідносини, що склалися між сторонами, визначено матеріальний закон, який їх регулює і ухвалено обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної дії (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно із ст. 982 ЦК України істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов’язаний провести виплату у раз настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.
Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його представника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката) (ст.990 ч.1 ЦК України).
З обставин справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником автомобілю ВАЗ 2114411020 державний номер НОМЕР_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ( а.с.12). 11 жовтня 2007 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем Національна страхова компанія «Оранта» було укладено договір страхування транспортного засобу (а.с.6-8). Сторони домовились відносно всіх істотних умов договору. Дійсність договору та окремих його положень сторонами у встановленому законом порядку не оспорювалися.
Пункт 1.2.4 договору передбачає відповідальність відповідача за незаконне володіння автомобілем (а.с.6).
27 грудня 2007 року у м. Єнакієве по вул. Первомайській автомобіль позивача було викрадено невідомими особами, про що порушено кримінальну справу. Провадження по кримінальній справі зупинено на підставі ст.206 п.3 КПК України (а.с.12-13).
Відповідно до умови п.1.7 укладеного між сторонами договору добровільного страхування транспорту позивачка повинна протягом двох тижнів у строк до 25 жовтня 2007 року встановити додатковий протиугінний пристрій , документально підтвердити це і пред’явити його для огляду. До моменту його встановлення ризик «незаконне заволодіння» не є застрахованим. Після встановлення пристрою ризик «незаконне заволодіння» діє 24 години на добу з будь-якого місця (а.с.6).
П.2.3.3. договору передбачено, що для легкових автомобілів незаконне володіння застрахованим транспортним засобом визнається страховим випадком, якщо до моменту настання події страховику було надано документальне підтвердження того, що транспортний засіб був обладнаний стаціонарно встановленими протиугінними пристроями, а саме електронним (іммобілайзер) та /або механічним. Про наявність на застрахованому транспортному засобі електронних та /або механічних протиугінних пристроїв та їх справність робиться запис в п. п. 1.1. договору. При укладенні договору запис в п.1.1 цього договору про наявність протиугінного пристрою вважається документально підтвердженим.
Відповідно до п.2.17.1 договору умови, визначені сторонами п.1.7 цього Договору мають переважну силу над іншими умовами цього договору (а.с.8).
Оскільки позивачем не виконано вимоги договору, передбачені п.1.7 та 2.3.3, тому суд дійшов обгрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.
Доводи позивача про те, що договором не передбачено, яким чином повинно відбуватися документальне підтвердження щодо встановлення на автомобілі протиугінного пристрою висновків суду не спростовують та не можуть бути підставою для задоволення позову.
Доводи позивача про те, що п.2.4.3 не передбачено такої підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування як ненадання документального підтвердження встановлення протиугінного пристрою не можуть бути прийняті до уваги, оскільки страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору. Невиконання умов п.1.7 та п. 2.3.3. договору від 11 жовтня 2007 року викрадення автомобілю не являється страховим випадком і виключає відповідальність страховика.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом не було витребувано акт огляду транспортного засобу та не викликаний в якості свідка страховий агент не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки зазначені докази не можуть спростувати умови укладеного договору.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного судового рішення.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Керуючись ст.ст. 307ч.1 п.1,308,313,315 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Дебальцевського міського суду Донецької області від 12 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.
Головуючий В.С.ВИСОЦЬКА
Судді С.І.МОЛЧАНОВ
О.В.ОСИПЧУК