Головуючий у 1 інстанції Гладка І.А.
Суддя-доповідач Висоцька В.С.
УХВАЛА
Іменем України
16 вересня 2010 року справа № 22ц- 16315
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді: Висоцької В.С.
суддів: Осипчук О.В., Баркова В.М.
при секретарі Огурцовій С.О.
розглянувши у відкритому апеляційну скаргу судовому засіданні
Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька
на постанову Калінінського районного суду м. Донецька
від 06 квітня 2010 року
по справі
за позовом ОСОБА_3
до Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька
про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни
ВСТАНОВИВ
Рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 06 квітня 2010 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі здійснити нарахування та виплату місячного підвищення до пенсії ОСОБА_3 з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням встановлених встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та фактично виплачених сум.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначене судове рішення та прийняти нову постанову, якою у задоволені позовних вимог відмовити повністю.
Вважають, що 28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова №530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" і відповідно до цієї постанови сплачувалася соціальна допомога позивачу.
Суд не вірно застосував ст.28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" щодо мінімального розмір пенсії.
Апеляційний вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а судове рішення таким, що підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вирішуючи спір і задовольняючи позов, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і здійснити позивачу відповідні нарахування ( за той період часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але на порушення зазначеної статті таких нарахувань не проводило.
Зазначений висновок відповідає вимогам закону та наданим доказам по справі.
ОСОБА_3 відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відноситься до соціальної групи «діти війни», що підтверджується відповідним посвідченням (а.с.4,5).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції яка діяла на момент звернення позивача, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про державний бюджет України на 2007 року» від 19.12.2006 року, який набрав чинності з 01.01.2007 року, ст. 111 було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 6- рп від 09.07.2007 року положення ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 року» визнано неконституційним.
Пунктом 41 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ст. 6 цього Закону викладена у наступній редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни", тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року положення п. 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 року» визнано неконституційним.
На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб що втратили працездатність.
Відповідно до ст. 2 ч. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни суд обґрунтовано до уваги не взяв, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається.
Доводи апеляційної скарги про відсутність бюджетного фінансування не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отримання бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно - правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Доводи апеляційної скарги, що виплата проводилася відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" не можуть бути прийняті до уваги.
За конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, якою є наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача. Суд правильно прийшов до висновку, що при вирішенні даного спору застосуванню підлягала ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
При зверненні з апеляційною скаргою ПФУ не сплатило витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн., тому вони підлягають стягненню з відповідача.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та встановлених обставин справи, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.1, 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м, Донецька відхилити.
Постанову Калінінського районного суду м. Донецька від 06 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В.С.ВИСОЦЬКА
Судді О.В.ОСИПЧУК
В.М.БАРКОВ