РІШЕННЯ

іменем України

Справа № 2-440/2010

    1 жовтня 2010 року Славутицький міський суд Київської області у складі судді Орла А.С., при секретарі Носенко І.В.,

з участю:

позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

їх представників ОСОБА_3 та ОСОБА_4,

розглянувши у судовому засіданні в м. Славутичі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, -

УСТАНОВИВ:

    У червні 2010 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою, у якій просив стягнути з ОСОБА_2 на відшкодування завданої моральної школи 10 000 гривень. Позовні вимоги обгрунтовував з посиланням на ст. 1167 ЦК України тим, що ОСОБА_2 всупереч п. 3.14. Статуту автогаражного кооперативу «Ластівка» самовільно проводив земляні роботи під своїм гаражем – викопав яму, одна із стін якої розмістилась під його гаражем, розташованим поряд, внаслідок чого виникла загроза обвалу конструкції його гаража. Його неодноразові вимоги до ОСОБА_2 про усунення порушень і приведення земельної ділянки під його гаражем у первісний стан останній проігнорував, у зв’язку з чим він змушений був звертатися до керівництва кооперативу, в контролюючі органи а також не зміг продати гараж, чим йому заподіяно моральної шкоди, розмір відшкодування якої він оцінює у 10 000 гривень.

    У судовому засіданні позивач та його представник просили про задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на порушення відповідачем прав позивача та заподіяння йому моральної шкоди на зазначену суму.

    Відповідач і його представник позов не визнали, пославшись на те, що права власності на гараж у позивача немає, його право користування гаражем порушено не було, а рішення правління кооперативу про припинення земляних робіт та відновлення первісного стану відповідач виконав своєчасно і у повному обсязі. Тому моральної шкоди позивачеві не було завдано, а вимоги про її відшкодування є безпідставними та недоведеними.

    Вислухавши пояснення сторін та їх представників, показання свідків, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

    У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1, - позивач у справі та ОСОБА_2, - відповідач у справі є членами  автогаражного кооперативу «Ластівка», зареєстрованого рішенням виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області № 50 від 02.02.2004 р.. У володінні та користуванні позивача згідно виданого ордеру перебуває металевий каркасний гараж під № 11, у володінні та користуванні відповідача – металевий каркасний гараж під № 12. Зазначені гаражі встановлені на підвалинах і розташовані поруч на відстані близько 0,3 м один від одного.

Згідно п. 3.14. статуту автогаражного кооперативу «Ластівка», витяг з якого долучено до справи, володільцям металевих гаражів забороняється проводити земляні роботи всередині гаражів (влаштування оглядової ями, підвалу) (а.с.8,9).

У судовому засіданні відповідач визнав ту обставину, що він, не знаючи про наявність заборони на проведення всередині гаража земляних робіт, з метою влаштування підвалу під своїм гаражем восени 2009 року викопав яму, стінки якої не встиг укріпити цегляною кладкою і весною 2010 року одна із стінок ями з боку сусіднього гаража № 11 обвалилася,  внаслідок чого під цим гаражем виник частковий провал грунту уздовж стіни.

Як видно з копії заяви, долученої до справи, 7 квітня 2010 р. ОСОБА_1 звернувся з письмовою заявою до голови автогаражного кооперативу «Ластівка», у якій зазначив, що 6 квітня 2010 року він виявив обвал грунту шириною 0,4 м та глибиною до 1,5 м, який виник внаслідок проведення земляних робіт під сусіднім гаражем № 12 і загрожує аварійністю його гаражу. Заявник вимагав скликати збори членів кооперативу та вжити заходів до негайного припинення будівельних робіт та усунення їх наслідків за рахунок винної особи (а.с.16).

Наступного дня 8 квітня 2010 року ОСОБА_1 звернувся з аналогічною заявою до міського голови (а.с.17), на яку отримав від головного архітектора м. Славутича відповідь від 08.05.2010 р. № 29 про те, що комісія провела обстеження території біля гаражу № 11 та склала акт від 09.04.2010 р. з фотознімками (а.с.11, 12, 13). Голові кооперативу було внесено припис  від 14.04.2010 р., у якому визначено десятиденний строк щодо приведення земельної ділянки у попередній стан, після закінчення якого, а саме 26.04.2010 р. комісія вдруге провела обстеження гаражного кооперативу «Ластівка» та склала акт про усунення порушень не в повному обсязі. При цьому голова кооперативу пояснив, що остаточно порушення будуть усунуті після повернення заявника (а.с.18).

Згідно витягу з протоколу засідання правління АГК «Ластівка» від 14.04.2010 р. на засіданні правління було розглянуто заяву члена кооперативу ОСОБА_1 (гараж № 11) про створення незручностей у зв’язку з земляними роботами під гаражем № 12 та припис виконавчого комітету Славутицької міської ради від 14.04.2010 р.. Правління вирішило: члену кооперативу ОСОБА_2, - відповідачу у справі, (гараж № 12) припинити земляні роботи в гаражі і привести земельну ділянку у попередній стан, відновити обвал грунту і фундаменту правої сторони від воріт гаража № 11 упродовж 8 днів у строк до 22.04.2010 р., членам правління 23.04.2010 р. провести огляд усунення зауважень по фундаменту правої сторони від воріт гаражу № 11 (а.с.6).

Свідок ОСОБА_5 суду показала, що контрольне обстеження території АГК «Ластівка» комісією міськвиконкому  було проведено 26 квітня 2010 року за відсутності володільців гаражів № 11 та № 12, про що складено акт та зроблені фотознімки. Яма під гаражем № 12 була засипана грунтом, але він не був достатньо ущільнений та укріплений щебенем.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пояснив, що з 15 по 30 квітня 2010 року він був на робочій вахті і тому був відсутній за місцем проживання.

Відповідач ОСОБА_2 пояснив, що у встановлений правлінням кооперативу строк він не зміг повністю усунути наслідки земляних робіт, оскільки остаточне засипання грунту, його ущільнення та бетонування всередині гаража № 11 було можливе тільки у присутності володільця сусіднього гаража - позивача  ОСОБА_1, який до 30 квітня 2010 року був на робочій вахті і тому був відсутній за місцем проживання. Після повернення з вахти ОСОБА_1 зробив йому зауваження з приводу нещільності піскової засипки під гаражем. Тому він почав ущільнення піску з використанням води, виливши на пісок більше тонни води. Після цього він кілька днів був відсутній за місцем проживання, оскільки їздив у село допомогати матері садити картоплю. Продовження строку закінчення робіт було узгоджено з головою кооперативу. Після повернення він у присутності ОСОБА_1 та його сина закінчив ущільнення грунту під його гаражем, установив на місце фундаментну бетонну балку і забетонував ту частину підлоги у гаражі ОСОБА_1, яка була порушена внаслідок обвалу грунту. Крім того, на прохання ОСОБА_1 він безоплатно виконав інші роботи у його гаражі, не пов’язані з провалом грунту. Всі роботи всередині гаража № 11 були закінчені 8 травня 2010 року і більше ніяких претензій до нього ніхто не пред’являв. До адміністративної відповідальності він був притягнутий вже після закінчення робіт по усуненню обвалу грунту. Суму накладеного штрафу сплатив.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 ті обставини, на які посилався ОСОБА_2, не заперечував. Зокрема, він підтвердив те, що другий припис голові кооперативу від 17.05.2010 р. та протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 були складені вже після закінчення ним робіт по усуненню наслідків земляних робіт.

Як видно з долученої до справи копії постанови про адміністративне правопорушення від 27.05.2010 р. ОСОБА_2 був притягнутий до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене  ст. 152 КУпАП з накладенням штрафу 340 гривень за фактом комісійного встановлення 09.04.2010 р. проведення земляних робіт під металевим гаражем № 12 АГК «Ластівка» без відповідного дозволу, унаслідок яких утворилося провалля під гаражем № 11, чим порушено п. 10.19. Правил благоустрою території міста Славутича (а.с.10).

Разом з тим, суду не надано доказів того, що голова автогаражного кооперативу «Ластівка» ОСОБА_6 був притягнутий до адміністративної відповідальності за невиконання припису від 14.04.2010 р., а ОСОБА_2, - відповідач у справі, - до передбаченої статутом АГК «Ластівка» відповідальності за невиконання рішення правління від 14.04.2010 р..

Суд не приймає до уваги і оцінює критично акт  про результати обстеження благоустрою території міста від 13.05.2010 р., припис від 17.05.2010 р. на адресу голови АГК «Ластівка» та відповідь від 27.05.2010 р.  на звернення ОСОБА_1 від 07.05.2010 р., оскільки у судовому засіданні було встановлено і підтверджено позивачем, що всі роботи по відновленню попереднього стану земельної ділянки під гаражем № 11 були закінчення раніше дати складення зазначених документів.

    Таким чином суд встановив, що ОСОБА_2, - відповідач у справі, повністю і своєчасно, у строк, який був необхідний та був узгоджений з головою правління автогаражного кооперативу виконав рішення правління автогаражного кооперативу «Ластівка» щодо припинення земляних робіт, приведення у попередній стан земельної ділянки, встановлення на місце бетонної підвалини та виправлення пошкодження підлоги у гаражі № 11, яким володіє та користується ОСОБА_1, - позивач у справі, тобто повністю усунув негативні наслідки порушення п. 3.14. статуту АГК «Ластівка» та п. 10.19 Правил благоустрою території м. Славутича.

    Стосовно твердження позивача про порушення його прав та заподіяння йому моральної шкоди внаслідок самовільного виконання відповідачем земляних робіт суду не надано достатніх і переконливих доказів факту заподіяння моральної шкоди та наявності причинного зв’язку між діями відповідача та їх негативними наслідками для позивача.

    Підстави для відшкодування моральної шкоди передбачені ст. 23 та 1167 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 і 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа  зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У позовній заяві і в судовому засіданні позивач не посилався на ушкодження його здоров”я  або приниження честі та гідності неправомірними діями відповідача і доказів цього суду не надав.

У судовому засіданні факту протиправної поведінки відповідача щодо самого позивача, членів його сім’ї чи близьких родичів  встановлено не було. Як встановив суд, внаслідок неправомірних дій відповідача  було порушено п. 3.14. статуту АГК «Ластівка» та п. 10.19. Правил благоустрою території м. Славутича, за що відповідальність покладається на автогаражний кооператив «Ластівка», у відносинах членства з яким перебувають як відповідач так і позивач.

    Допитаний у судовому засіданні за клопотанням позивача свідок ОСОБА_7 суду показав, що автомобіль позивача марки «Ніссан» зберігався ним біля під’їзду будинку постійно, починаючи з часу його придбання.

    Як стверджував у судовому засіданні відповідач і визнав позивач та підтвердили свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9,  ОСОБА_10 позивач протягом спірного періоду не припиняв користування гаражем № 11 і зберігав там свій автомобіль «Волинянка» до часу його продажу та інше майно.

    Показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 про те, що вони хотіли купити гараж у ОСОБА_1, - позивача у справі, але відмовились від цього з причини незадовільного стану грунту під ним з боку сусіднього гаража № 12, суд оцінює критично і не бере до уваги як непереконливі, оскільки вони не купили ні спірний гараж, ні будь який інший навідь після відновлення попереднього стану грунту і до цього часу.

    Надані суду представником позивача примірники газети «Теледень-Славутич» від 12.08.2010 р. та від 26.08.2010 р., у яких опубліковані оголошення про продаж спірного гаража, не стосуються спірного періоду і не мають зв’язку з діями відповідача.

    Не встановлено судом і факту знищення чи пошкодження майна, яке належить позивачеві, оскільки правовстановлюючих документів про право власності на гараж № 11 у автогаражному кооперативі «Ластівка» позивач суду не надав і в судовому засіданні підтвердив, що таких документів він не має. Не встановлено судом і факту фізичного пошкодження майна, яке перебуває у володінні та користуванні позивача, оскільки на час звернення позивача до суду відповідачем відновлена зміщена підвалина гаражу та забетоновано пошкоджену частину підлоги у гаражі, яким володіє та користується позивач. Питання про відшкодування майнової шкоди при притягненні відповідача до адміністративної відповідальності не ставилося. Окремих вимог до відповідача про відшкодування майнової шкоди не заявлялось.

    Таким чином судом не встановлено жодної з підстав для відшкодування моральної шкоди, передбачених ст. 23 та 1167 ЦК України. Заявлені позовні вимоги є безпідставними і необгрунтованими.

    Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

    За змістом ст. 79 цього Кодексу до судових витрат належать витрати на правову допомогу.

    Згідно ст. 84 цього Кодексу витрати, пов”язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

    Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 врегульовано граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави.

    Представником відповідача суду надано квитанцію до прибуткового касового ордеру № 122, згідно якої відповідачем ОСОБА_2 сплачено адвокату ОСОБА_4, який брав участь у розгляді справи, за адвокатські послуги 3 500 гривень.

    Оскільки суду не надано погодинного розрахунку оплати послуг адвоката, суд вважає правильним частково відшкодувати відповідачеві за рахунок позивача 500 гривень витрат на правову допомогу в межах граничного розміру витрат на правову допомогу, виходячи з часу роботи адвоката у судовому засіданні та розміру встановленої законом мінімальної заробітної плати.

    Керуючись ст. 88, 209, 212-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

    Відмовити у задоволенні позову.

    Стягнути з позивача на користь відповідача 500 гривень витрат на правову допомогу адвоката.

    Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Славутицький міський суд. Апеляційні скарги можуть бути подані протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя