ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.10                                                                                        Справа №  7/202/10

Суддя   

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська музична видавнича група”, м. Київ

до   відповідача:  Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Бердянськ, Запорізька область

Суддя  Кутіщева Н.С.

Представники:

Від позивача:     Немерюк О.А., дов. б/н від 31.12.2009 р.

Від відповідача: не з’явився

          13.08.2010 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю “Українська музична видавнича група” з позовною заявою до Приватного підприємця ОСОБА_1 про заборону                                     ПП ОСОБА_1  без отримання дозволу на використання та без виплати  авторської винагороди використовувати текст музичного твору ІНФОРМАЦІЯ_1, а також  стягнення з ПП ОСОБА_1 8880,00 грн. компенсації  та 888,00 грн. штрафу  у розмірі 10 % від заявленої суми компенсації за публічне виконання тексту музичного твору ІНФОРМАЦІЯ_1 без отримання дозволу.

Ухвалою суду від 16.08.2010р. позовна заява прийнята до провадження, судове засідання призначено на 01.09.2010 р.  Ухвалами суду від 01.09.2010 р. та від                  06.10.2010 р., у зв’язку з неявкою представника відповідача та витребування додаткових доказів від позивача, судове засідання відкладалось до 06.10.2010 р., 13.10.2010 р.

Ухвали направлялись на адреси сторін в встановленому законом строк і порядку.

Від відповідача повернулася ухвала про порушення провадження по справі                      № 7/202/10 з довідкою поштового відділення про “отказ от получения”.

Ухвали суду про відкладення судового засідання від 01.09.2010 р., від                06.10.2010 р. повернулись від відповідача до господарського суду Запорізької області з відміткою “за закінченням терміну зберігання” з адреси, яка була зазначена позивачем в позовній заяві.

Згідно  наданого позивачем витягу з довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, встановлено, що відповідач зареєстрований  за тою же адресою, що вказано позивачем в позовній заяві.

Згідно до п. 3.6 роз’яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями), особи, які беруть участь у справі,  вважаються  повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що  відповідач належним чином сповіщався про час та місце судового засідання.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав  і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного  та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному об’ємі з підстав, зазначених в позовній заяві та обґрунтовує їх   ст. ст. 1, 12, Бернської конвенції “Про охорону літературних і художніх творів”,   ст. ст. 418, 424, 432, 445 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 7, 8, 15, 21-25, 35, 50-52, 53 Закону України “Про авторське право і суміжні права”.

Представник відповідача в судове засідання, продовжене 06.10.2010 р.,                    13.10.2010 р.,  не з’явився повторно, про причини неявки суду не повідомив. Відповідач без поважних причин не виконав вимоги суду, витребувані судом документи не надав.

За усним клопотанням представника позивача початок та кінець судових засідань велось без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

За ініціативою суду  ведення  судового засідання 06.10.2010 р.  велось  із застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В зв’язку закінченням строку розгляду спору, передбаченого  ст. 69 ГПК України, спір розглянуто згідно ст. 75 ГПК України, по наявних у справі матеріалах.

Судовий процес завершено 13.10.2010 р. оголошенням   вступної та резолютивної частин рішення.  

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника  позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

За авторським договором про передачу виключних майнових  прав (видавничий договір) № А 96/09 від 10.04.2009 р., укладеним між ПП “Українське  Музичне Видавництво” (видавник) та гр. ОСОБА_3 (автор), останній передає належні йому виключні майнові авторські права на використання творів, зазначених в додатках до договору, які є невідємною частиною договору, що означає право видавнича в межах території на власний розсуд здійснюваи або розв'язувати, здійснювати або забороняти по відношенню означених творів наступні дії в тому числі: опублікування творів, відтворення, публічне виконання... (п. 2.1).

15.12.2007 р. між ПП  “Українське Музичне Видавництво” (видавник) та ТОВ “Українська музична видавнича група” (субвидавник, позивач у справі) укладено договір про передачу виключних авторських прав (субвидавничий  договір) № 4015/08, за умовами якого позивачу передані виключні майнові авторські права на твори з каталогу видавця, що означає право субвидавця на свій розсуд здійснювати, дозволяти або забороняти здійснювати у відношенні цих творів певні дії: в тому числі: відтворення, публічне виконання (п. 2.1).              

          У пункті 1.2 субвидавничого  договору № 4015 від 15.12.2007 р. визначено, що каталог –це набір творів, як оприлюднених, так й не оприлюднених раніше, права на використання яких передані видавцю. Каталог надається в електронному вигляді по E-mail або на іншому відповідному носії. На запит субвидавця видавець зобов’язується надати виписку з каталогу, оформлену додатком до договору.       

Позивачем надано виписку з каталогу видавця (публічне виконання),  оформлену як додаток  до договору № 4015 від 15.12.2007 р. Виписка включає в себе  музичний твір: ІНФОРМАЦІЯ_1, автор музики ОСОБА_4, автор тексту ОСОБА_3, виконавець ОСОБА_5.

Пунктом 2.3 субвидавничого договору  № 4015 від 15.12.2007 р. встановлено, що передача прав діє з 15 грудня 2007 р. по 31 грудня 2008 р. У подальшому, в додаткових угодах від 31.12.2008 р. та від 31.12.2009 р., строк продовжувався, відповідно до останньої додаткової угоди, продовжено передачу прав до 31.12.2010 р.

          Відповідно до п. 2.7 субвидавничого договору  № 4015 від 15.12.2007 р., видавець передав субвидавцю право представляти та захищати свої майнові та немайнові інтереси, а також здійснювати будь-які, за вибором субвидавця, юридичні дії, пов’язані з неправомірним використанням творів, права на які йому передані у відповідності до умов договору.  

У підтвердження використання (публічного виконання, у розумінні ст. 1 Закону України “Про авторське право та суміжні права”), ПП ОСОБА_1 в кафе “Красная мельница” за адресою: м. Бердянськ, пр-т Праці, 34-Б, музичного твору ІНФОРМАЦІЯ_1                     (виконавець ОСОБА_5) позивачем надано акт фіксації використання об’єктів інтелектуальної власності від 24.07.2010 р., складений представником Асоціації “ФАЙНЕНШЛ.ПРОТЕКШН.ЛО” (далі за текстом –Асоціація “ЕФ.ПІ.ЕЛ.”) Немерюком О.А. за участю представника Асоціацією “Дім авторів музики в Україні”, Об’єднання підприємств “Українська ліга музичних прав” та Об’єднання підприємств “Український музичний альянс” Гордієнко Д.В. та присутнім відвідувачем ОСОБА_7 та адміністратором кафе ОСОБА_8.

          До Акту доданий диск для лазерних систем зчитування з відеозаписом фіксації використання музичного твору ІНФОРМАЦІЯ_1.

Статтею 418 ЦК України встановлено, що право інтелектуальної власності  -  це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.  Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права  інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. До об’єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать визначені ст. 420 ЦК України літературні та художні твори; комп'ютерні програми; компіляції даних (бази даних); виконання; фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування (топографії) інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення; комерційні таємниці.

Згідно зі ст. 421 ЦК України, суб'єктами права інтелектуальної  власності  є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або)  майнові  права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.

Відповідно до статті 440 ЦК України, майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом.

         Згідно з статтею 443 ЦК України, використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

         Статтею 445 ЦК України встановлено, що автор має право на плату за використання його твору, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншим законом.

         Відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 15 та п. “а” ст. 50 Закону України “Про авторське право і суміжні права”, використання твору без дозволу особи, яка має авторське право, є порушенням авторського права.

Згідно з підпунктом “г” ч. 1 ст. 52 цього Закону, при порушеннях будь-якою особою авторського права, передбачених статтею 50 цього Закону, суб'єкти авторського права мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.

Відповідно до ст.1 Закону України  “Про авторське право і суміжні права” публічне виконання –подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів,  виконань,  фонограм,  передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких  пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях,  де присутні чи можуть бути  присутніми особи, які не належать  до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.

          Обґрунтовуючи свої вимоги, в підтвердження знаходження  представників  асоціації  “Файненшл.Протекшн.Ло” та представника Асоціацією “Дім авторів музики в Україні”, Об’єднання підприємств “Українська ліга музичних прав” та Об’єднання підприємств “Український музичний альянс” Гордієнко Д.В. у зазначений час в кафе “Красная мельница”, за адресою: м. Бердянськ, пр-т Праці, 34-Б,  та здійснення в ньому використання музичного твору ІНФОРМАЦІЯ_1, позивач надав CD-R диск з відео та аудіо записом, який, як пояснив представник позивача, здійснено відеокамерою SONI у цьому  кафе 24.07.2010 р.

Щодо розміру компенсації судом встановлено, що підпунктом “г” ч. 2 ст.52 Закону України  “Про авторське право і суміжні права”  встановлено, що суд має право постановити рішення про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. Частиною 3 цієї статті передбачено право суду постановити рішення про накладення на порушника штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафів передається у встановленому порядку до Державного бюджету України.

  Із змісту наведеного вище слідує, що стягнення компенсації є одним з видів відповідальності за порушення авторського права, який застосовується як альтернативний захід у випадку неможливості точного обчислення завданих у зв’язку з правопорушенням збитків та розміру отриманого порушником доходу. Однак, це не означає, що розмір компенсації може визначатися довільно без урахування об’єктивних критеріїв, що можуть свідчити про розмір шкоди, спричиненої неправомірним використанням об’єкта авторського права. Тобто, розмір компенсації не повинен точно відповідати розміру шкоди, що була завдана, проте має співвідноситися з нею певним чином, оскільки особливою функцією цивільно-правової відпові дальності є відшкодування майнових втрат, завданих правопорушенням. Тому і у випадку стягнення компенсації замість збитків або отриманого доходу необхідно встановити належними засобами доказування  можливу винагороду за анало гічне використання на умовах ліцензійного договору, яке або встановлюва лося цим правовласником за попередніми угодами, або є усталеною практи кою в даній сфері. У визначенні розміру такої компенсації необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності. Розмір компенсації має визначатися  у залежності від характеру порушення, ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об’єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо.

Таку правову позицію викладено й у пункті 33 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 10.06.2004 № 04-5/1107 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із захистом прав інтелектуальної власності” (із змінами, внесеними згідно з Рекомендаціями президії Вищого господарського суду України від 16.01.2008 № 04-5/5).

Позивач обґрунтував заявлену суму до стягнення як наявність в діях відповідача  правопорушення, та у відповідності до приписів ч. 2 ст. 52 Закону України “Про авторське право і суміжні права” просить сягнути по 10 мінімальних заробітних плат за  правопорушення, тобто мінімальний розмір компенсації.          

Відповідно п. 3 ст. 52 Закону України  “Про авторське право і суміжні права”, суд  може  постановити рішення про накладення на порушника штрафу у розмірі 10 відсотків суми,  присудженої судом на  користь позивача.  Сума  штрафів  передається  у  встановленому порядку до Державного бюджету України.

Оскільки, судом встановлено факт публічного виконання  відповідачем тексту твору ІНФОРМАЦІЯ_1 без отримання дозволу на використання, вимоги позивача є обґрунтованими та відповідають нормам чинного законодавства і підлягають задоволенню.

Судові витрати, відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на відповідача, поскільки спір доведений до судового розгляду  з його вини.

Керуючись ст. ст. 3, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75,  82,  84,  85 Господарського процесуального кодексу України,  суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

1          Заборонити Приватному підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) використовувати без отримання дозволу на використання та без виплати авторської винагороди тексту музичного твору ІНФОРМАЦІЯ_1.

2            Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська музична видавнича група” (юридична адреса: 03124, м. Київ, вул. М. Василенка, 7-А; поштова адреса: 69071, м. Запоріжжя, пров. Соколиний, 7, код ЄДРПОУ 30673676) 8880 грн. компенсацію за публічне використання музичного твору. Видати наказ.

3          Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району, банк отримувача: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, р/р 31119095700007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145, код бюджетної класифікації 22090200, символ банку 095) суму   187 грн. державного мита та 888,00 грн. штрафу за публічне використання музичного твору.  Видати наказ.

4          Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету Орджонікідзевського району, банк отримувач Головне управління Державного казначейства у Запорізькій області, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145,  р/р 31218264700007, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку –264) 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

          Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його підписання.

               Рішення підписане “20” жовтня 2010 р.

      Суддя                                                                           Н.С. Кутіщева