ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 жовтня 2010 року м. Київ К-16018/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Гордійчук М.П., Конюшка К.В., Бим М.Є., Гончар Л.Я., Черпіцької Л.Т.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Лугинському районі Житомирської області на постанову Лугинського районного суду Житомирської області від 14 листопада 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Управління праці та соціального захисту населення Луганської райдержадміністрації Житомирської області, Управління Пенсійного фонду України Лугинському районі Житомирської області про зобов’язання зробити перерахунок пенсії, –
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_6 у жовтні 2005 року звернувся до Лугинського районного суду Житомирської області з позовом до Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Управління праці та соціального захисту населення Луганської райдержадміністрації Житомирської області, Управління Пенсійного фонду України Лугинському районі Житомирської області про зобов’язання зробити перерахунок пенсії згідно ст.ст. 37, 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Лугинського районного суду Житомирської області 14 листопада 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2009 року позов задоволено.
Зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення Луганської райдержадміністрації Житомирської області провести перерахунок доплати ОСОБА_6 відповідно до статті 37 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 01.09.2002 –31.08.2005 роки.
Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України у Лугинському районі Житомирської області провести перерахунок доплати до пенсії ОСОБА_6 відповідно до статті 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 01.09.2002 –31.08.2005 роки.
Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі Управління Пенсійного фонду України у Лугинському районі Житомирської області просить їх скасувати, та прийняти нове, яким відмовити у позові повністю. При цьому касатор посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Лугинському районі Житомирської області як пенсіонер та має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи першої категорії.
Відповідно до частини 1 статті 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата. У зоні гарантованого добровільного відселення –дві мінімальні заробітні плати. Пенсії непрацюючим громадянам, які проживають на цих територіях, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті.
Так як, позивач проживає в с. Бовсуни Лугинького району, яке віднесене до зони гарантованого добровільного відселення, тому він повинен отримувати вказані доплати в зазначеному розмірі щомісяця, однак вони виплачувалась йому частково, у фіксованому розмірі, визначеному, постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати.
Таким чином суди правомірно задовольнили позов в цій частині, оскільки зі законів України про встановлення розмірів мінімальних заробітних плат на 2002-2005 роки не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» .
Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист. Це включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.
У разі невідповідності нормативно-правого акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу –пункт 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, Відповідно до ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»громадянам які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога в зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства. У зоні гарантованого добровільного відселення 40 % від мінімальної заробітної плати.
Суди задовольнили цей позов в цій частині правомірно, оскільки позивач проживає в с. Бовсуни Луганського району, яке віднесене до зони гарантованого добровільного відселення, тому він повинен отримувати вказану допомогу в зазначеному розмірі щомісяця.
Таким чином, суди прийшли до вірного висновку, що відповідачами було порушено право позивача на отримання належних йому виплат, розрахованих відповідно до мінімальної пенсії за віком.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 –229 Кодексу адміністративного судочинства України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.
Керуючись ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –
ухвалила:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Лугинському районі Житомирської області відхилити, постанову Лугинського районного суду Житомирської області від 14 листопада 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та порядку, які встановлені ст. ст. 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Матолич