Справа № 22ц - 19379 Головуючий в 1 інстанції Принцевська Н.М.
Категорія 27 Доповідач Висоцька В.С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
5 жовтня 2010 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області
в складі
головуючого ВИСОЦЬКОЇ В.С.
суддів ОСИПЧУК О.В., ПРОКОПЧУК Л.М.
при секретарі ОПРЯ Ю.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 30 червня 2010 року по справі за позовом Акціонерно – комерційного банку соціального розвитку (далі - АКБ) «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави
В С Т А Н О В И В
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 30 червня 2010 року позовні вимоги АКБ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави задоволені.
Звернуто стягнення на предмет іпотеки – автомобіль, власником якого є ОСОБА_1 з метою погашення заборгованості ОСОБА_1 перед АКБ «Укрсоцбанк» за договором кредиту в загальному розмірі 108422,11 доларів США, що складає 867 166,11 грн. шляхом продажу АКБ «Укрсоцбанк» від свого імені будь-якій особі – покупцеві на підставі договору купівлі-продажу з початкової ціною реалізації, визначеної незалежним експертом під час продажу.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Донецька від 02 серпня 2010 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на порушення вимог матеріального та процесуального закону та порушує питання про скасування зазначеного судового рішення та повернення справи на новий розгляд.
В судове засідання представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Клопотання про відкладення розгляду справи залишено буз задоволення.
Представник позивача Фунжий К.О. просить апеляційну скаргу відхилити, рішення залишити без змін.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, рішення суду - залишенню без змін з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом встановлено, що 05 вересня 2008 року між АКБ «Укрсоцбанк» (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 65 450, 00 доларів США зі сплатою 13% річних та визначено порядок погашення основної заборгованості.
В якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов’язань щодо погашення кредиту сторони уклали договір застави транспортного засобу заставною вартістю 372 680 грн., що в еквіваленті складає 76 836,48 доларів США.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 зобов’язання за договором належним чином не виконує, має станом на 01.03.2010 року заборгованість за кредитом 60418,86 доларі США; заборгованість за відсотками в сумі 4138,32 доларів США.; Заборгованість по пені за несвоєчасне повернення кредиту 248,32 доларів США; заборгованість по відсоткам за несвоєчасне повернення кредиту 243,07 доларів США; 42574,58 доларів США штраф за несвоєчасне повернення кредиту; 799,72 доларів США штраф за несвоєчасне повернення відсотків. Згідно з умовами договору позивач має право достроково звернути стягнення на предмет застави у разі порушення позичальником свого зобов’язання.
Висновок суду відповідає закону та матеріалам справи.
Судом встановлено, що правовідносини сторін врегульовані Главою 71 ЦК України, параграфом 5 глави 49, кредитним договором, договором застави укладеними між сторонами тощо.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Як правильно встановлено судом і це підтверджено змістом укладеного у встановленому законом порядку договором від 05 вересня 2008 року між АКБ «Укрсоцбанк» (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено кредитний договір , відповідно до умов якого позивач - банк передав відповідачу ОСОБА_1 гроші в іноземній валюті (долари США), позичальник зобов’язався належним чином повернути кредитору суму отриманого кредиту, а також сплатити плату за користування кредитом, та виконати всі інші зобов’язання в поряду та строки, визначені договором. Кредит надавався на строк до 5 вересня 2015 року, тобто на 7 років (а.с.10-20).
З обставин справи вбачається, що АКБ «Укрсоцбанк» свої обов’язки по передачі грошей виконало, що підтверджено заявками на видачу готівки, не оспорено відповідачем (а.с.21).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та умов цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.
Відповідно до умов договору (п.3.3.9) позичальник зобов’язався своєчасно та в повному обсязі погашати кредит ( а.с.13).
З обставин справи вбачається, що позичальником ОСОБА_1 були порушені умови кредитного договору щодо щомісячної сплати кредиту та плати за його користування (а.с.24).
Таким чином, банк мав право у будь-який час звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.
Суд погоджується з розрахунками, проведеними позивачем, оскільки вони повністю відвідають умовам договору (а.с. 24).
Відповідно до ч.2 ст.590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення на предмет застави в разі, коли зобов’язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
У разі частково виконання боржником зобов’язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі (п.4).
Відповідно до п.2.4.8 Договору застави заставодержатель має право достроково звернути стягнення на предмет застави у разі невиконання заставодавцем зобов’язань, передбачених договором кредиту або невиконання заставодавцем зобов’язань, передбачених договором застави (а.с.18).
Таким чином, доказами по справі встановлено, що ОСОБА_1 свої зобов'язання перед позивачем не виконує - кредит та плату за кредит відповідно до умов договору не сплачує, тому суд першої інстанції прийшов до правильного правового висновку про те, що позивач має право звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до ч.1 ст.590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішення суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Доводи ОСОБА_1 викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 303 ч.1 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції .
Однією з засад правового регулювання договірних відносин є свобода договору. З обставин справи вбачається, що сторони уклали між собою договір, в якому визначили всі істотні умови. Договір не визнано недійсним у встановленому законом порядку, в односторонньому порядку умови договору змінені бути не можуть.
За таких підстав апеляційний суд вважає, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Керуючись ст.ст. 307 п.1 п. 1, 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 30 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий В.С.Висоцька
Судді О.В.Осипчук
Л.М.Прокопчук