КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-6/10/0205 Головуючий у 1-й інстанції: < Текст >
Суддя-доповідач: Заяць В.С.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"30" вересня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Зайця В.С.,
Суддів Земляної Г.В.,
Цвіркуна Ю.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на постанову Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 14 січня 2010 року по справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Вінницькій області про оскарження рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Вінницькій області про оскарження постанови від 02.11.2009 року про накладення штрафу у розмірі 340 грн.
Постановою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 14 січня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
На вказану постанову суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилався на допущені порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому просив скасувати оскаржувану постанову і постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду скасуванню, так як судом першої інстанції ухвалено судове рішення з порушенням норм процесуального права.
З матеріалів справи вбачається та вірно встановлено судом першої інстанції, що 19.10.2009 року до Головного управління ПФУ України у Вінницькій області надійшла постанова державного виконавця підрозділу примусового виконання вішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Вінницькій області про поновлення виконавчого провадження за виконавчим листом №2-а-94/06, у зв'язку із заміною сторони стягувача з ОСОБА_3 на ОСОБА_4 Головним управлінням ПФУ України у Вінницькій області було направлено державному виконавцю повідомлення про те, що новий стягувач за виконавчим документом не перебуває на обліку боржника і дану обставину було зазначено як таку, що унеможливлює виконання судового рішення боржником. Постановою державного виконавця підрозділу примусового виконання вішень відділу ДВС головного управління юстиції у Вінницькій області від 02.11.2009 року наведені позивачем обставини не враховані як поважні та накладено на останнього штраф у розмірі 340 грн.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч.5 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження», якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його
примусове виконання.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів частково не погоджується з огляду на слідуюче.
Відмовляючи в задоволенні позову суд виходив з того, що відповідно положень ч.1, 2 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом; виконанню виконавчою службою підлягають такі виконавчі документи, як виконавчі листи, що видаються судами.
Згідно з ч.1 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець здійснює виконавчі дії по виконанню рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку.
Положеннями ч. 5 ст.30 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що у випадку якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.
Відповідно до ч.1 ст.76 Закону України «Про виконавче провадження», Після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 цього Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення.
Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що у разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання. Якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а на боржника державним виконавцем накладається штраф у сумі двократного розміру витрат на проведення виконавчих дій у порядку, встановленому частиною другою статті 87 цього Закону.
Згідно ч.1 ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
У відповідності до ч. 2 ст. 87 зазначеного Закону, постанова державного виконавця про накладення штрафу може бути оскаржена до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець або до суду в 10-денний строк.
Правильно застосувавши норми матеріального права суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 18 КАС України, окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.
З даної норми вбачається, що позовні заяви стосовно рішень, дій або бездіяльності державних виконавців та посадових осіб Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції підсудні окружним адміністративним судам, оскільки відповідачем у таких справах є відповідний орган державної виконавчої служби, незалежно від того, чи оскаржуються рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Крім того, позивач –Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області є суб’єктом владних повноважень, оскільки Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України, адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Якщо така особа не має місця проживання (перебування, знаходження) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.
Зазначена норма підлягає застосуванню при визначенні предметної підсудності справ з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби незалежно від статусу позивача - фізичної чи юридичної особи та незалежно від адміністративного суду, рішення якого виконується, а тому висновок суду першої інстанції підсудність справи місцевому суду. Як адміністративному, а не окружному, є помилковим.
Згідно ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, однак ухвалено судове рішення з порушенням норм процесуального права, а саме справу розглянуто і вирішено неповноважним судом, тому постанова суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області задовольнити, а постанову Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 14 січня 2010 року скасувати.
Постановити по справі нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
.
Головуючий суддя: _____________________В.С. Заяць
Судді: _____________________Г.В. Земляна
_____________________Ю.І. Цвіркун