КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-11038/09/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Клопот С.Л.
Суддя-доповідач: Заяць В.С.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"07" жовтня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Зайця В.С.,
Суддів: Земляної Г.В.,
Цвіркуна Ю.І.,
при секретарі: Казачук І.В.
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами начальника Управління Держкомзему у Козелецькому районі Чернігівської області Колотіна О.К. на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду 22 вересня 2009 року і на окрему ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду 22 вересня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_4 до начальника Управління Держкомзему у Козелецькому районі Чернігівської області Колотіліна О.К. про визнання незаконними рішення, бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до начальника Управління Держкомзему у Козелецькому районі Чернігівської області Колотіліна О.К. про визнання незаконними рішення, бездіяльності та зобов'язання вчинити дії
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду 22 вересня 2009 року позов задоволено частково, визнано незаконним рішення начальника Управління Держкомзему у Козелецькому районі Чернігівської області Колотіліна О.К. від 21.04.2009 року № 10-16/421 щодо відмови у наданні ОСОБА_4 інформації. Визнано незаконною бездіяльність начальника Управління Держкомзему у Козелецькому районі Чернігівської області Колотіліна О.К. щодо ненадання відповідної інформації на звернення ОСОБА_4 від 25.03.2009 року. Зобов’язати начальника Управління Держкомзему у Козелецькому районі Чернігівської області Колотіліна О.К. надати ОСОБА_4 інформацію про наявність вільних (не наданих у власність чи користування) земель на території Омелянівської, Крехаївської, Євминківської, Білейківської, Берлозівської сільських та Козелецької селищної рад в розрізі місяців, кварталів, півріч та років починаючи з 06.2008 року, окремо по землям в межах населених пунктів та за межами населених пунктів.
На вказані постанову суду і окрему ухвалу суду відповідач подав апеляційні скарги, в яких посилався на допущені порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому просив скасувати оскаржувану постанову і постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову та скасувати окрему ухвалу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню.
З матеріалів справи вбачається та вірно встановлено судом першої інстанції, що 25.03.2009 року ОСОБА_4 направив листа на ім’я начальника Управління Держкомзему у Козелецькому районі Чернігівської області Колотіна О.К. в якому просив надати йому інформацію про наявність вільних (не наданих у власність чи користування) земель на території Омелянівської, Крехаївської, Євминківської, Білейківської, Берлозівської сільських та Козелецької селищної рад в розрізі місяців, кварталів, півріч та років починаючи з червня 2008 року, окремо по землям в межах населених пунктів та за межами населених пунктів та чи чинний наказ Держкомзему України № 166 від 22.10.2007 року чи прийнято новий аналогічного змісту нормативний документ, якщо прийнято то зазначити його номер і дату та надати завірену копію.
Листом від 21.04 2009 року № 01-16/421 ОСОБА_4 відмовлено у наданні витребуваної інформації посилаючись на те, що така інформація не входить до сфери застосування Закону України «Про звернення громадян», а згідно п. 3. ст. 9 Закону України «Про інформацію»позивачу не може бути надана інформація яка його особисто не стосується.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ст. 10 Закону України «Про інформацію»визначає гарантії доступу до інформації, а ст.ст. 28, 29 даного Закону визначають режим та порядок доступу до інформації. Оскільки суду не представлено доказів того, що встановлено обмежений доступ до витребуваної позивачем інформація та не представлено доказів оплатності надання витребуваної позивачем інформації, що вона є закритою, то суд вважає, що відповідача необхідно зобов’язати надати позивачу вказану інформацію.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з огляду на слідуюче.
Частиною 2 ст. 31 зазначеного Закону передбачено, що державні органи та організації, органи місцевого самоврядування, інформаційні системи яких вміщують інформацію про громадян, зобов'язані надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом, а також вживати заходів щодо запобігання несанкціонованому доступу до неї. У разі порушень цих вимог Закон гарантує захист громадян від завданої їм шкоди використанням такої інформації.
Положеннями п.18 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.2004 року № 1553 «Про затвердження Положення про Державний фонд документації із землеустрою», встановлено, що відомості, які містяться в документації із землеустрою, надаються підприємствам, установам, організаціям та громадянам за плату.
Відповідно до п. 6.1 спільного Наказу Держкомзему, Міністерства фінансів та Міністерства економіки України від 15.06.2001 року № 97/298/124 підготовка та видача довідок про правовий статус, кількісні і якісні характеристики земельної ділянки, розподілення земель серед власників і користувачів є платною і може надаватися виключно у разі сплати особою коштів у встановленому законом порядку.
Згідно з положеннями Наказів Держкомзему № 256 ДСК від 22.10.2007 року та № 166 15.05.2006 року ДСК, інформація щодо координат земельної ділянки надається її власнику за результатом землевпорядних робіт, здійснених організацією, що має відповідну ліцензію і зберігає вказану конфіденційну інформацію.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про інформацію», всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій. Реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Однак, ч. 3 зазначеної статті встановлено, що кожному громадянину забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законами України.
З матеріалів справи вбачається, що інформація, яку просив надати позивач не стосується його особисто, а тому колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
З огляду на те, що суд першої інстанції постановив рішення від 22 вересня 2009 року з порушеннями норм матеріального права, то окрема ухвала Чернігівського окружного адміністративного суду 22 вересня 2009 року винесена на підставі цього рішення підлягає скасуванню.
Згідно ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Оскільки рішення суду першої інстанції не відповідає встановленим вимогам, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду і окрема ухвала скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 199, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги начальника Управління Держкомзему у Козелецькому районі Чернігівської області Колотіна О.К. задовольнити, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду 22 вересня 2009 року і окрему ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду 22 вересня 2009 року скасувати.
Постановити по справі нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: _____________________В.С. Заяць
Судді: _____________________Г.В. Земляна
_____________________Ю.І. Цвіркун