КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-251/10/0270 Головуючий у 1-й інстанції: < Текст >
Суддя-доповідач: Заяць В.С.
У Х В А Л А
Іменем України
"07" жовтня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Зайця В.С.,
Суддів: Земляної Г.В.,
Цвіркуна Ю.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Міністерства праці та соціальної політики України на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2010 року по справі за позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес»про стягнення 14 635,60 грн. адміністративно-господарських санкцій та 1 268,71 грн. пені, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес»про стягнення 14 635,60 грн. адміністративно-господарських санкцій та 1 268,71 грн. пені.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
На вказану постанову суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилався на допущені порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому просив скасувати оскаржувану постанову і постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду –без змін.
З матеріалів справи вбачається та вірно встановлено судом першої інстанції, що 25.03.2009 року відповідач подав до Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008 рік, згідно з яким середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становила 118 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність –3 осіб, кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях відповідно до вимоги статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», яка самостійно розрахована відповідачем - становить 5 осіб.
Також судом встановлено, що відповідач повідомляв Немирівський районний центр зайнятості про наявність вільних вакантних місць для працевлаштування інвалідів, що підтверджується листом Немирівського районного центру зайнятості від 15.05.2009 року за № 768/05-18, звітами форми №3-ПН та реєстром вакансій для інвалідів. Проте, особи з обмеженими фізичними можливостями протягом 2008 року до відповідача самостійно не звертались та центром зайнятості не направлялись. В запереченнях на позов зазначено, що відповідачем виконано вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»щодо прийняття заходів для прийняття інвалідів. Зокрема, наказом № 116 від 28.03.2007 року по СТОВ «Прогрес»були створені робочі місця для інвалідів з належними умовами праці та заробітною платою.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач на протязі 2008 року здійснив передбачені чинним законодавством заходи щодо створення умов для працевлаштування інвалідів та заходи щодо інформування вищезазначених органів про наявну можливість на підприємстві для працевлаштування інвалідів. Суд також врахував, що відповідно до законодавства України обов'язок з працевлаштування інвалідів покладено на орган державної влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів, але цьому мають передувати певні дії підприємств, установ і організацій зі створення робочих місць для інвалідів та з відповідного інформування зазначених органів з метою працевлаштування інвалідів.
З такими висновками суду першої інстанції судова колегія вважає за можливе погодитись з огляду на слідуюче.
Відповідно до ч.1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Згідно ч. 2 даної статті, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Частиною 3 даної статті передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Згідно з ч. 3 ст. 18 вказаного Закону, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 5 Положення про робоче місце інваліда та про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 314 від 03.05.1995 року, підприємства інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Пунктом 14 зазначеного Положення також передбачено, що підприємства, зокрема, інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення», підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством.
Наказом Державного комітету статистики № 244 від 06.07.1998 року затверджена норма статистичної звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад)», яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.
Відповідно до наявних в матеріалах справи копій звітів про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках, які були подані відповідачем до Немирівського районного центру зайнятості вінницької області за станом на січень –грудень 2008 року, СТОВ «Прогрес» повідомляло про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для такої категорії громадян як інваліди.
15.05.2009 року Немирівський районний центр зайнятості надав відповідь за № 768/05-18 на запит Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів за № 01-08/713-230/45 від 07.05.2009 року про те, що СТОВ «Прогрес»протягом 2008 року зверталося за послугами центру зайнятості щодо сприяння організації працевлаштування інвалідів. Так, відповідачем з січня по грудень 2008 року подавалися звіти форми №3-ПН про наявність вакансій для інвалідів на посаду підсобного робітника. Крім того, відповідачем протягом 2008 року подавались дані про підтвердження та закриття вакансій для інвалідів, що підтверджується відповідним реєстром.
Колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що оскільки, відповідач здійснив всі передбачені законодавством заходи щодо інформування про наявність робочих місць для працевлаштування інвалідів, а відповідно до листа Немирівського районного центру зайнятості особи з обмеженими фізичними можливостями до центру зайнятості з питань працевлаштування на підприємстві відповідача не звертались та на обліку не перебували, то підстави для задоволення позову відсутні.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу скаргою Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Міністерства праці та соціальної політики України залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2010 року –без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: _____________________В.С. Заяць
Судді: _____________________Г.В. Земляна
_____________________Ю.І. Цвіркун