Головуючий у 1 інстанції - Козаченко А.В.
Суддя-доповідач - Жаботинська С.В.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 серпня 2010 року справа №2а-13509/10/0570
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Жаботинської С.В. суддів Арабей Т.Г., Юрко І.В.
при секретарі судового засідання Тімченко М.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 липня 2010 року по справі № 2а-13509/10/0570 за позовом Комунального підприємства "Архітектурно-планувальне бюро" до Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області про визнавання частково недійсним та скасування рішення,-
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернувся з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області про визнавання частково недійсним та скасування рішення № 120 від 05.05.2009р. про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін в розмірі 1417,20 грн., посилаючись на те, що в результаті перевірки порядку дотримання вимог чинного законодавства з питань ціноутворення при наданні платних послуг на підготовку та надання замовникам архітектурно - планувального завдання та технічних умов щодо інженерного забезпечення об’єктів архітектури та інші платні послуги складено акт № 286 від 27.04.2009 р., яким встановлено порушення на суму 2795,85 грн., в тому числі необґрунтовано нараховано ПДВ в сумі 472,40 грн. і на підставі акту винесено рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін у розмірі 8387,55 грн. З вказаним рішенням позивач не згоден з наступних підстав.
Відповідно до п.п.3.2.6 п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» не є об’єктом оподаткування операції з оплати вартості державних платних послуг, які надаються фізичним або юридичним особам органами виконавчої влади і місцевого самоврядування та обов’язковість отримання (поставки) яких встановлюється законодавством, включаючи плату за реєстрацію, отримання ліцензії (дозволу), сертифікатів у вигляді зборів , державного мита тощо. Позивач є комунальним підприємством і згідно розділу 3 Статуту підприємства в його повноваження не входять функції органів виконавчої влади та місцевого самоврядування.
З огляду на вимоги ст.1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» позивач не є суб’єктом владних повноважень, свою діяльність він здійснює на договореній основі та не видає дозвільні документи. Також зазначив, що відповідно листа Красноармійської ОДПІ п.п. 3.2.6. п.3.2. ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» не розповсюджується на послуги, які надає позивач. Просить визнати частково недійсним та скасувати рішення відповідача від 05.05.2009 р. № 120 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін в розмірі 1417,20 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01 липня 2010 року по справі № 2а-13509/10/0570 позов задоволено.
Визнано частково недійсним та скасовано рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області №120 від 05.05.2009р. в частині застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін у розмірі 1417,20 грн.
Відповідач з постановою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом неправильно застосовані норми матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, доводи апеляційної скарги обґрунтовані висновками акту перевірки невірним застосуванням ст. 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення».
Сторони у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку. Відповідно до статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін належним чином повідомлених не є перешкодою для апеляційного розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, позивача та перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне:
Як свідчать фактичні обставини справи:
Відповідачем було здійснено перевірку позивача з питання порядку дотримання вимог чинного законодавства з питань ціноутворення при наданні платних послуг на підготовку та надання замовникам архітектурно-планувального завдання та технічних умов щодо інженерного забезпечення об'єктів архітектури та інші платні послуги, за результатами проведеної перевірки складено Акт № 286 від 27.04.2009 р. яким встановлені порушення п.3.2.6 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», постанови КМ України від 20.12.1999р. № 2328 «Про Порядок надання архітектурно-планувального завдання та технічних умов щодо інженерного забезпечення об'єкта архітектури і визначення розміру плати за їх видачу», а саме, включення в вартість послуг, ціни на які регулюються, фактично не виконаних послуг; завищення затверджених розцінок на платні послуги. Необґрунтовано отримана виручка від реалізації платних послуг складає 2795,85 грн., у тому числі зайво нарахована ПДВ в сумі 472,40 грн. (а.с.8-14).
На підставі акту перевірки та за наявності вчинених позивачем порушень, відповідачем прийняте рішення від 05.05.2009 року №120 про застосування до КП «Архітектурно-планувальне бюро» економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, а саме: вилучення в доход бюджету відповідно до вимог розділу І ст. 2 п.15 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", безпідставно отриманої суми виручки в результаті порушення державної дисципліни цін у розмірі 2795,85 грн., а також штраф у двократному розмірі необґрунтоване отриманої суми виручки 5591,70 грн. Загальна сума економічної санкції складає 8387,55 грн. (а.с.15).
Підставою висновку щодо необґрунтованого нарахування позивачем ПДВ в сумі 472,40 грн. відповідач вважає, що архітектурно-планувальне завдання є документом дозвільного характеру та обов'язковість якого встановлюється діючим законодавством. Згідно п.п.3.2.6 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» ця послуга звільняється від сплати ПДВ. Під час розрахунку тарифів на розроблення архітектурно-планувальне завдання з 12.09.2008р. підприємством нараховується ПДВ, що є порушенням вищевказаного закону.
Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на тому що позивач не є суб'єктом владних повноважень, здійснює свою господарську діяльність на договірній основі та дозвільні документи не видає, суд вважає, що вимоги п.п. 3.2.6 п. 3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» не розповсюджується на послуги, які надаються позивачем, а тому операції з надання таких послуг підлягають оподаткуванню на загальних підставах.
З огляду на вищезазначену норму від оподаткування звільняються державні платні послуги, які надаються органами виконавчої влади та місцевого самоврядування.
Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно нараховано податок на додану вартість в сумі 472,40 гривень.
Судом першої інстанції встановлено та не спростовано відповідачем що позивач дізнався про порушення своїх прав 26.05.2009р., граничним строком для звернення до суду, передбаченим ст. 99 КАС України, є 26.05.2010р., а позивач звернувся до суду 20.05.2010р., у зв'язку з чим суд дійшов до висновку, що позивачем не пропущений строк звернення до суду.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що підпунктом 3.2.6 п.3.2 ст.3 Закону України “Про податок на додану вартість”, на порушення вимог якого наполягає відповідач, встановлено, що не є об'єктом оподаткування операції з оплати вартості державних платних послуг, які надаються фізичним або юридичним особам органами виконавчої влади і місцевого самоврядування та обов'язковість (поставки) яких встановлюється законодавством, включаючи плату за реєстрацію, отримання ліцензії (дозволу), сертифікатів у вигляді зборів, державного мита, тощо.
Відповідно п.п. 7.11.13 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” під терміном "державні послуги" слід розуміти будь-які платні послуги, обов'язковість отримання яких встановлюється законодавством та які надаються фізичним чи юридичним особам органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та створеними ними установами і організаціями, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів. До терміну "державні послуги" не включаються податки, збори (обов'язкові платежі), визначені Законом України "Про систему оподаткування".
З матеріалів справи вбачається, що позивач є комунальним підприємством зі статусом юридичної особи, створеним згідно рішення Красноармійської міської ради. Пунктом 4.3 Статуту, встановлено, що джерелом формування майна та коштів позивача, є прибуток, отриманий від реалізації робіт та послуг.
З урахуванням викладеного, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не є органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування та створеними ними установами і організаціями, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів, а тому на нього не розповсюджуються положення п.п. 3.2.6 п.3.2 ст.3 Закону України “Про податок на додану вартість”.
За приписами п.п. 3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість” об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.
Згідно до абзацу 3 пункту 1.4 статті 1 цього Закону поставка послуг це - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг.
На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку що згідно до ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” саме до компетенції органів державної податкової служби віднесено здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), тому вважає правомірним скасування судом першої інстанції рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області № 120 від 05.05.2009р. в частині застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін у розмірі 1417,20 грн.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
За наслідками викладеного та відповідно до нормативного припису ч. 3 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, за змістом якого, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, колегія суддів вважає що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Колегія суддів звертає увагу на те, що в апеляційній скарзі взагалі не зазначено у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та застосування норм права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду, не вбачається, рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для скасуванню його не має.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 липня 2010 року по справі № 2а-13509/10/0570 за позовом Комунального підприємства "Архітектурно-планувальне бюро" до Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області про визнавання частково недійсним та скасування рішення - залишити без змін.
Постанова апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Колегія суддів