Справа №2-978/10   

РІШЕННЯ   

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ  

    14 жовтня 2010 року                                    Староміський районний суд м. Вінниці

в складі: головуючого судді: Нечипорук Л.Ф.,  

    при секретарі: Сусковій Н.П.,  

   з участю позивачки: ОСОБА_1,

   представника відповідача: ОСОБА_2,

  третьої особи: ОСОБА_3,  

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1, третьої особи на стороні позивача ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства ?айффайзен Банк Аваль”, ОСОБА_5, третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог ОСОБА_6 про визнання договору поруки недійсним,

в с т а н о в и в:

    ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ ?айффайзен Банк Аваль”, ОСОБА_5, за участю третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог ОСОБА_3 та третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог ОСОБА_6 про визнання недійсним договору поруки, мотивуючи свої вимоги тим, що  11.06.2007 року між нею та відповідачами було укладено договір поруки на забезпечення зобов’язань ОСОБА_5 по кредитному договору №014/035-43/50181 від 11.06.2007 року. Вважає вказаний договір поруки недійсним, оскільки укладаючи договір поруки вона діяла без письмової згоди чоловіка ОСОБА_3 Також вона під час підписання договору поруки, не була ознайомлена з його умовами. У зв'язку з тим, що банк покладає на неї солідарну відповідальність за невиконання ОСОБА_5 умов кредитного договору, позивачка звернулась до суду та просить суд визнати недійсним підписаний нею з ПАТ ?айффайзен Банк Аваль” договір поруки від 11.06.2007 року.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, за обставин викладених у позові, просила його задовольнити.  

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав, суду пояснив, що будучи її чоловіком, не давав згоди на укладення нею договору поруки в забезпечення виконання ОСОБА_5 кредитного договору. Враховуючи те, що за підписаним дружиною договором поруки може бути звернено стягнення на їх спільне майно подружжя, просив позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав, суду пояснив, що порука є способом забезпечення виконання зобов’язання, а не угодою щодо розпорядження майном, належним поручителю, договір поруки не створює обов’язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором, а тому згода одного із подружжя на укладання договору  поруки другим із подружжя є необов’язковою. Також зазначив, що  укладений  договір поруки повністю відповідає чинному законодавству. При укладанні договору  поруки ОСОБА_1 була повністю дієздатною. Підписання договору поруки було повністю добровільним виявленням її волі. Вважає, що позивачкою не наведено жодної законної підстави відповідно до якої б даний договір поруки можна було б визнати недійсним.       Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з’явився, про дату та час слухання справи повідомлявся своєчасно та належним чином, судовими повістками, які повернуті поштовим відділенням без вручення адресату за закінченням терміну зберігання, що відповідно до ст. 74 ч.5 ЦПК України означає вручення йому судової повістки належним чином.

Третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_6 в судове засідання також не з’явилася, про дату та час слухання справи повідомлялася своєчасно та належним чином, судовими повістками, які повернуті поштовим відділенням без вручення адресату за закінченням терміну зберігання, що відповідно до ст. 74 ч.5 ЦПК України означає вручення їй судової повістки належним чином.

Суд, з’ясувавши думку учасників судового розгляду, вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача ОСОБА_5 та третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог ОСОБА_6 по наявним у справі доказам.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає.

Судом встановлені наступні фактичні обставини  та відповідні їм правовідносини.  

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.  

Відповідно до ст. 553 ЦПК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язань боржником. У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (ст. 554 ЦК України).  

Судом встановлено, що 11.06.2007 року між ВАТ ?айффайзен Банк Аваль” (в подальшому перейменовано в Публічне акціонерне товариство ?айффайзен Банк Аваль”) та ОСОБА_5 укладено кредитний договір №014/035-43/50181, за яким банк надав останньому кредитні кошти зі сплатою процентів і інших платежів відповідно до умов договору (а.с.7-13).

11.06.2007 року між ВАТ ?айффайзен Банк Аваль” та ОСОБА_6 укладено договір іпотеки, відповідно до якого вона є майновим поручителем ОСОБА_5 по зобов’язаннях, що витікають з умов кредитного договору №014/035-43/50181 (а.с.14-15).

11.06.2007 року в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором №014/035-43/50181 між ВАТ ?айффайзен Банк Аваль” та ОСОБА_1 було укладено договір поруки без номера, за яким остання зобов’язалася перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_5 зобов’язань, передбачених кредитним договором від 11.06.2007 року (а.с.6).  

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу, між ОСОБА_1 та ОСОБА_3  09.07.1989 року укладено шлюб (а.с.5).

Згідно зі ст. 73 СК України за зобов’язанням одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі. На майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, стягнення може бути накладено лише в тому разі, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї і те, що було одержано за договором, використовується на її потреби.  

Однак, факту укладення ОСОБА_1 договору поруки в інтересах сім’ї судом не встановлено. Згідно із змістом договору поруки, його укладено останньою в інтересах банку та ОСОБА_5  

Отже, за укладеним ОСОБА_1 договором поруки стягнення може бути накладено лише на її особисте майно і на виділену їй в натурі частку у майні, яка належить їй та чоловікові на праві спільної власності. На інше належне їм майно стягнення за договором поруки не може бути накладено.  

Таким чином, твердження позивачки про те, що за укладеним нею договором поруки стягнення може бути накладено на майно, яке належить їй з чоловіком – третьою особою по справі без самостійних вимог ОСОБА_3, на праві спільної сумісної власності, а тому для укладення цього договору на підставі ст. 65 СК України необхідна була його згода, а відсутність такої згоди є підставою для визнання договору поруки недійсним, є необґрунтованими.

Крім того, суд критично оцінює та не приймає до уваги твердження позивачки  щодо не ознайомлення її з умовами договору та умовами отримання ОСОБА_5 кредиту, оскільки позивачка ОСОБА_1 - людина з певним життєвим досвідом, її особисто та її чоловіка влаштовувала дана ситуація до певного періоду – поки не отримала вимогу банку про солідарне виконання обов’язку за кредитним договором, а також те, що звернулася до суду з даним позовом майже через три роки після укладення договору поруки.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позов є необґрунтованим і підстав, визначених законом, для визнання договору поруки недійсним суд не вбачає, а тому в задоволенні позову слід відмовити.  

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 65, 73 СК України, ст. 203, 215, 546, 553, 555, 556 ЦК України,  ст.ст. 4, 11, 15, 57-60, 74 ч.5, 212-215 ЦПК України, суд -  

в и р і ш и в :   

В задоволенні позову ОСОБА_1, третьої особи на стороні позивача ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства ?айффайзен Банк Аваль”, ОСОБА_5, третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог ОСОБА_6 про визнання договору поруки недійсним – відмовити.  

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів після проголошення рішення суду.

Суддя: