Справа № 22ц-5814/2010 р. Головуючий у I інстанції – Дикий В.М.
Категорія – цивільна Доповідач - Євстафіїв О.К.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.10.2010 року Апеляційний суд Чернігівської області
у складі:
головуючого - судді Литвиненко І.В.,
суддів: Євстафіїва О.К., Заболотного В.М.,
при секретарі Штупун О.М.,
за участю відповідача ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Носівського районного суду від 20 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів,
В С Т А Н О В И В:
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати дане рішення і залишити в силі рішення Носівського районного суду від 31.05.2004 р.
У липні 2010 р. ОСОБА_6 пред’явила позов до ОСОБА_5, в якому, після уточнення позовних вимог, просила стягнути з останнього на її користь аліменти в сумі 600 грн. 00 коп. щомісячно на утримання їхньої неповнолітньої доньки ОСОБА_7 з дня подачі даного позову до суду, а також 4800 грн. 00 коп. різниці між тим розміром аліментів, який вона в даний час вимагає стягнути, і розміром аліментів, в якому він їх фактично сплачував протягом одного року до пред’явлення цього позову. Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що за рішенням суду від 31.05.2010 р. з відповідача на її користь на утримання доньки стягуються аліменти в сумі 200 грн. 00 коп. щомісячно. Вона має низькі доходи, а донька в цьому році розпочне навчання у школі, у зв’язку з чим значно зросли витрати на її утримання. Відповідач же, крім присуджених аліментів, ніякої допомоги на утримання доньки не надає, хоча може її надавати.
Оскаржуваним рішенням позов частково задоволено: з відповідача на користь позивача на утримання доньки стягнуто аліменти у сумі 300 грн. 00 коп. щомісячно, починаючи з 05.07.2010 р. і до досягнення нею повноліття, 51 грн. 00 коп. на відшкодування судового збору, 120 грн. 00 коп. на відшкодування витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи та 200 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.
Не погоджуючись з даним рішенням, ОСОБА_5 посилається на наступне.
Судом не враховано, що протягом всього часу, з якого з нього стягнуто аліменти за рішенням суду від 31.05.2004 р., він допомагає утримувати доньку. І він, і його батьки періодично дарують їй дорогі корисні подарунки. Так, у цьому році до 01 вересня його дружина купила їй канцтоварів на суму 345 грн. 00 коп.
Визначаючи середню заробітну плату позивача, місцевий суд виходив з її заробітної плати за квітень і травень 2010 р., а не за рік. На 31.05.2004 р. – на момент постановлення рішення суду про стягнення з нього на користь ОСОБА_6 аліментів на утримання їхньої доньки, ОСОБА_5 працювала санітаркою міської лікарні, а в даний час вона працює медсестрою. Отже її матеріальне становище поліпшилося.
При визначенні розміру аліментів, що підлягають стягненню з нього на користь ОСОБА_6, суд не врахував його матеріального становища і того, що він на утриманні має дружину. З часу постановлення судом зазначеного вище рішення від 31.05.2004 р. його матеріальне становище погіршилося. Так, станом на вказану дату він працював, а нині він не працює, підприємницькою діяльністю не займається й перебуває на обліку у центрі зайнятості. В даний час він одружений, його дружина вагітна і має проблеми зі здоров’ям, у зв’язку з чим вона майже постійно лікується та перебуває на лікарняному, вона працює, отримуючи в середньому 1500 грн.00 коп. на місяць. Саме з її зарплати сплачуються аліменти на утримання доньки. Його мати отримує мінімальну зарплату, а батько – пенсію по ІІІ групі інвалідності.
Місцевим судом не враховано, що у зв’язку з сплатою ним аліментів на утримання доньки в сумі 200 грн. 00 коп. щомісячно, тобто у меншому ніж передбачений ч. 2 ст. 182 СК України розмірі, донька має право на державну допомогу в розмірі різниці між розміром аліментів та 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
Судом не враховано стан здоров’я й матеріальне становище дитини: вона є здоровою та сповна матеріально забезпеченою.
У судовому засіданні ОСОБА_5 підтримав апеляційну скаргу.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона підлягає відхиленню, виходячи з наступного.
Постановляючи рішення, суд І інстанції виходив з того, що у зв’язку з виповненням дитині сторін шести років зріс прожитковий мінімум, який зобов’язаний їй забезпечити відповідач. Апеляційний суд не знаходить підстав для скасування цього рішення.
Так, по справі встановлено наступне.
Сторони з 24.09.2003 р. перебували в шлюбі, розірвання якого зареєстровано у відділі РАЦС 27.02.2007 р. Від цього шлюбу вони мають доньку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом з позивачем; в цьому році вона розпочинає навчання у школі.
Рішенням Носівського районного суду від 31.05.2005 р. з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 на утримання доньки ОСОБА_7 стягнуто аліменти в сумі 200 грн. 00 коп. щомісячно, починаючи з 20.05.2005 р. до досягнення останньою повноліття.
Наведені обставини жодним з учасників судового розгляду не заперечуються.
Позивач працює; розмір її нарахованого середньомісячного заробітку за квітень-травень 2010 р. становить 1177 грн. 47 коп., що підтверджується довідками відповідного змісту (а.с. 9, 10).
Відповідач не працює, приватною підприємницькою діяльністю не займається, він перебуває на обліку в центрі зайнятості з 16.08.2010 р. і має статус безробітного з 23.08.2010 р. Згідно з довідкою державної податкової інспекції, станом на 01.03.2010 р. доходів він не мав. Довідками компетентних органів підтверджується, що ОСОБА_5 не має у власності ні будинку, ні земельної ділянки, ні земельного паю.
Останній одружений; він мешкає разом з батьками і дружиною. Батько відповідача ОСОБА_8 на дату пред’явлення позову був інвалідом ІІІ групи та отримував пенсію. Дружина відповідача працює; її середньомісячний заробіток за квітень-травень 2010 р. становить 1902 грн. 63 коп. Вона перебуває в стані вагітності. У вересні 2010 р. нею придбано медичний препарат за 181 грн. 90 коп.
Користувачем присадибної земельної ділянки садиби, де мешкає відповідач ОСОБА_5, є його мати ОСОБА_9 Розмір цієї ділянки становить 0,53 га, з яких 0,1 га – під будинком і надвірними спорудами, а 0,43 га – для ведення особистого селянського господарства.
Відповідальним абонентом по спожиттю комунальних послуг у будинку, де мешкає відповідач, є його батько. За квітень-травень 2010 р. останнім сплачено абонплату за спожиті послуги в середньомісячному розмірі 158 грн. 52 коп.
23.02.2010 р. ОСОБА_5 придбав доньці велосипед, вартістю 650 грн. 00 коп., а у серпні 2010 р. ним придбано для неї необхідні для навчання у школі речі й канцтовари на загальну суму 345 грн. 90 коп.
Викладене підтверджується наявними у справі документами; інших доказів про матеріальний та сімейний стан сторони не надали, незважаючи на відповідну пропозицію апеляційного суду.
З встановленого випливають наступні висновки.
Частиною 1 ст. 192 СК України передбачено, що визначений за рішенням суду розмір аліментів згодом може бути збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров’я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Наведений у ч. 1 ст. 182 СК України перелік обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, не є вичерпним.
Донька сторін на 31.05.2005 р. – на момент постановлення судом рішення про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 аліментів в сумі 200 грн. 00 коп., не навчалася у школі, а з цього року вона розпочала навчання в школі, у зв’язку з чим збільшилися витрати позивача на її утримання.
Жодного доказу того, що відповідач не може сплачувати аліменти на утримання доньки в сумі 300 грн. 00 коп. в місяць, він суду не надав. Так, ОСОБА_5, стверджує про відсутність в нього будь-яких доходів. В той же час у письмових поясненнях на позов останній стверджує, що він та його батьки роблять доньці дорогі подарунки (а.с. 20-21, 28-29), і документально це підтверджує. З наданих суду документів вбачається, що вартість цих подарунків, виходячи з його й позивача доходів, є значною. Крім того, з сенсу його пояснення на позов і апеляційної скарги випливає, що від приватного господарства він має значних дохід (а.с. 28, 60).
Отож виходячи з норм ч. 1 ст. 192 СК України у взаємозв’язку з п. 4 ч. 1 ст. 182 цього ж Кодексу та обставин даної справи, суд І інстанції на законних підставах збільшив розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 на утримання їхньої доньки.
Стаття 180 СК України приписує, що батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Отже є юридично неспроможним посилання апелянта на те, що у зв’язку з сплатою аліментів у меншому, ніж передбачений ч. 2 ст. 182 СК України розмірі, донька має право на державну допомогу.
Таким чином, доводи апеляційної скарги наведених вище висновків не спростовують.
Апеляційний суд вважає за необхідне постановити рішення як на доказах, наданих сторонами до місцевого суду, так і на доказах, які апеляційний суд запропонував сторонам надати в порядку п. 8 ч. 1 ст. 301 ЦПК України на виконання вимог ст. 182 СК України, оскільки надані апеляційному суду докази мають виключне значення для вирішення справи.
Законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення перевірено у межах доводів апеляційної скарги і підстав для його скасування не встановлено.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, а рішення Носівського районного суду від 20 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: