Справа №2-2827

2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

12 жовтня 2010 року   Залізничний районний суд м.Львова в складі:

головуючого – судді       Палюх Н.М.

при секретарі                   Обертас Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м.Львова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відокремленого підрозділу «Локомотивне депо Львів» ДТГО „Львівська залізниця”  та Державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця», третя особа: начальник Відокремленого підрозділу «Локомотивного депо Львів» Державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в :

Позивач в травні 2010 року звернувся в суду з позовом про поновлення  на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.  Свої вимоги мотивує тим, що 22.04.2010 року його звільнено з роботи машиніста тепловоза 2-го класу ВП «Локомотивного депо Львів» ДТГО „Львівська залізниця” за ст.40 п.8 КЗпП України, у зв’язку із вчиненням ним за місцем праці розкрадання майна власника. Між тим, він добросовісно виконував свої обов’язки і не вчиняв жодних крадіжок, чому вважає звільнення з роботи незаконним, а  тому просить поновити його на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу. Просить позов задовольнити.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, покликаючись на мотиви такого та  зазначив, що 22.04.2010 року його звільнено з роботи за ст.40 п.8 КЗпП України, ніби за те, що він вчинив за місцем роботи розкрадання палива. Проте, відносно нього не порушувалась кримінальна справа, не має обвинувального вироку і він не притягався до адміністративної відповідальності за дрібну крадіжку. Вважає звільнення незаконним, а тому просить поновити його на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу. Просить позов задовольнити.

Відповідачі - ВП «Локомотивне депо Львів» ДТГО „Львівська залізниця”  та ДТГО «Львівська залізниця», будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, не направили в суд своїх представників.  Зі згоди  позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, оскільки матеріалів справи достатньо для прийняття рішення по суті.  ДТГО «Львівська залізниця» подало до суду письмове заперечення на позов, в якому зазначило, що у відповідачів були підстави звільнити позивача з роботи, оскільки згідно листа прокуратури Львівської області позивач причетний до скоєння крадіжки. Заперечує проти поновлення позивача на роботі та стягнення коштів за час вимушеного прогулу. Просить в позові відмовити.

Третя особа - начальник ВП « Локомотивне депо Львів» в судове засідання не з’явився,   хоча належним чином повідомлявся про час і місце слухання справи, причини неявки не повідомив, суд вважає за можливе розглянути справу без його участі.

Заслухавши пояснення позивача та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно п. 8 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 року з наступними змінами від 01.04.1994 року, від 26.10.1995 р, від 25.05.1998 року «Про практику розгляду судоми трудових спорів» суд повинен мати на увазі, що відповідно до п.8 ст.40 КЗпП України власник або уповноважений ним орган вправі розірвати трудовий договір з підстав вчинення працівником за місцем роботи розкрадання ( в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу ( ст. 21 Кодексу України про адміністративні правопорушення, незалежно від того, чи застосовувались до працівника раніше заходи дисциплінарного або громадського стягнення в робочий чи не робочий час протягом якого було вчинено розкрадання.

За змістом п.8 ст. 40 КЗпП України до зазначеній в цій нормі випадків вчинення розкрадання майна відносяться розкрадання його як в організації, з якою працівник перебуває в трудових відносинах так і в організації, в якій він виконує роботу в силу даних трудових відносин.

Як встановлено судом, ОСОБА_1  з 17.06.1986р. до 17.07.1995р. працював  на Львівській залізниці помічником машиніста тепловоза, 17.07.1995р. переведений на посаду машиніста тепловоза /а.с.13-14/ та  наказом №77/ос від 22.04.2010 р. був звільнений з роботи за п.8 ст.40 КЗпП України, у зв’язку із вчиненням за місцем роботи розкрадання майна /а.с.5/. Даний наказ є немотивованим, в такому не зазначено, яке саме розкрадання вчинено позивачем та яке покарання він поніс, з даного наказу не можна зробити висновку та зі змісту такого не вбачається, що позивач притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності та що підставою для видання наказу є обвинувальний вирок чи постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення дрібної крадіжки. Оцінюючи даний наказ як письмовий доказ, суд вважає, що даний наказ видано з порушенням вимог чинного законодавства.

Із письмового заперечення ДТГО „Львівська залізниця” вбачається, що  підставою для видачі наказу про звільнення позивача з роботи виступив лист прокуратури Львівської області від 07.04.2010р., з якого Львівській залізниці стало відомо, що позивач за попередньою змовою групою осіб  незаконно привласнював паливо підприємства, а також сприяв іншим особам у такому привласненні.

Суд, вважає, що даний письмовий доказ  - лист прокуратури Львівської області /а.с. 68/ не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки із змісту цього листа вбачається, що порушена кримінальна справа № 181- 0210 за фактом розтрати майна  ДТГО „Львівська залізниця”, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, за ознаками злочину, передбаченого ст.191 ч.3 КК України, за фактом зловживання владою та службовим становищем службовими особами УМВСУ на Львівській залізниці за ознаками складу злочину, передбаченого ст.364 ч.3 КК України, а також за обвинуваченням заступника начальника стрілецької команди ст.Львів з оперативної роботи 1-го загону воєнізованої охорони Львівської залізниці ОСОБА_2 у вчинені злочинів, передбачених ст. 368 ч.2 КК України, непрацюючого мешканця с. Наварія Пустомитівського району Львівської області ОСОБА_3 у вчинені злочинів, передбачених  ст. 27 ч.5, 368 ч.2 КК України,  не може бути підставою для звільнення позивача за п.8 ст. 40 КЗпП України, оскільки згідно діючого законодавства власник або уповноважений ним орган вправі розірвати трудовий договір з підстав вчинення працівником за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, що стверджується обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу ( ст. 21 Кодексу України про адміністративні правопорушення, незалежно від того, чи застосовувались до працівника раніше заходи дисциплінарного або громадського стягнення в робочий чи неробочий час вчинення розкрадання).

З довідки Управління інформаційних технологій ГУМВС України у Львівській області від 29.09.2010 р. /а.с.9/ вбачається, ОСОБА_1  засудженим не значиться та в розшуку не перебуває, що свідчить про те, що позивач дає правдиві показання про те, що злочинів ніколи не вчиняв.

Між тим, відповідачі не надали суду належних доказів на підтвердження того, що  на момент видачі наказу про звільнення ОСОБА_1 з роботи за ст.40 п.8 КЗпП України, позивач вчинив за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) їхнього майна, що встановлено вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу.          

Оцінюючи зібрані докази в сукупності, суд вважає, що даний позов є підставним і підлягає до задоволення, а тому позивача слід поновити на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23.04.2010р. по 12.10.2010р.

Для визначення розміру середньої заробітної плати, яка підлягає стягненню з відповідача за вказаний період за час вимушеного прогулу позивача з 23.04.2010 р. до дня винесення судом рішення, суд виходить з Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, а відтак, суд бере виплати заробітної  плати позивача за останні два відпрацьовані ним календарні місяці його роботи, що передували його звільненню з роботи.

Позивач працював як машиніст тепловоза за графіком. Середньоденний заробіток позивача становить 132,76 грн. (3932,10 грн. + 3900,67 грн.) : 59 днів  = 132.76 грн.) Кількість календарних днів, протягом яких позивач не працював з часу його звільнення з 23.04.2010р. та по час винесення судом рішення 12.10.2010р. становить 173  дні. Відтак, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу становить  22967,48 грн. ( 173 дні х 132,76 грн. = 22967,48 грн.), що підлягає стягненню з ДТГО «Львівська залізниця» на користь позивача.

    Згідно вимог п.3 ст.81 ЦПК України, з  ДТГО «Львівська залізниця»  слід стягнути в користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн. та судовий збір у розмірі 229,67 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 215, 224-226  ЦПК України, ст.ст.40 п.8, 232, 235 КЗпП України, суд-

в и р і ш и в :

Позов задовольнити. ОСОБА_1 поновити на роботі на посаду машиніста тепловоза другого класу у Відокремленому підрозділі „Локомотивне депо Львів” Державного територіально-галузевого об’єднання „Львівська залізниця” з 22.04.2010р.

Стягнути з Державного  територіально-галузевого об’єднання „Львівська залізниця”  в користь ОСОБА_1  середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 22967  грн.  48 коп. (двадцять дві тисячі дев’ятсот шістдесят сім грн. 48 коп.) та провести з цієї суми стягнення податків та обов’язкових зборів, які підлягають стягненню при виплаті заробітної плати.

Стягнути з Державного територіально-галузевого об’єднання „Львівська залізниця”  в користь держави 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та   229грн. 67 коп. судового збору.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць підлягає до негайного виконання.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.                                

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд, що його ухвалив, шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

                  Суддя:

Оригінал рішення.