Справа № 2-4867/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2010 року місто Одеса
Суворовський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді Мунтян О. О.
при секретарі Гарнаженко Н. С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань № 5 в приміщенні Суворовського районного суду м. Одеси, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2
«про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та додаткових витрат у зв’язку із хворобою дитини та її розвитком», суд –
ВСТАНОВИВ:
У липні 2010 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до Суворовського районного суду м. Одеси з вищеназваним позовом до відповідача.
На обґрунтування своїх позовних вимог позивачка ОСОБА_1 зазначає, що до 19.09.2008 року знаходилась у зареєстрованому шлюбі з відповідачем у справі ОСОБА_2. Від шлюбу в них народилася донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка мешкає разом із нею та знаходиться на її утриманні. Враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 з часу розірвання шлюбу участі у матеріальному забезпеченні, вихованні дитини а також додаткових витратах на лікування доньки та її розвиток у добровільному порядку не приймає, позивачка змушена звернутися до суду із зазначеним позовом за захистом законним прав та інтересів її неповнолітньої доньки.
У судовому засіданні позивачка свої позовні вимоги підтримала та пояснила, що спільне життя з відповідачем не склалось, шлюб між нею та відповідачем ОСОБА_2 розірвано у 2008 році, мешкають вони з відповідачем окремо. Неповнолітня донька ОСОБА_3, 2006 р.н. залишалась на її вихованні та утриманні, відповідач у справі в свою чергу з часу розірвання шлюбу матеріальної допомоги на утримання їх неповнолітньої дитини у добровільному порядку не надає. З вимогою про сплату на її користь аліментів на утримання дитини, як пояснила позивачка у судовому засіданні, вона звернулась до відповідача тільки у січні 2010 року, до цього із відповідними вимогами не зверталась та як і з відповідним позовом до суду, оскільки не вважала за необхідне. Також додала, що їх неповнолітня донька ОСОБА_3 хворіє та у зв’язку з цим потребує додаткових витрат на придбання спеціального взуття, зазначені витрати на рік складають суму у розмірі 400 гривень, додаткові витрати пов’язанні із розвитком дитини на рік складають суму у розмірі 1 200 гривень, а саме на придбання костюмів, оскільки дитина відвідує заняття у Одеському міському палаці дитячої та юнацької творчості.
Посилаючись на вищеназвані обставини, позивачка ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість по сплаті аліментів за період з 19 вересня 2008 року по 05 липня 2010 року включно, у розмірі 13 436 грн. 00 коп., аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3, 2006 р.н. у розмірі ј частини від усіх видів доходів відповідача, але не менш ніж 50 % прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, а саме до 07.01.2024 року та у разі продовження навчання до досягнення 23-х років до 07.01.2029 року, включно та зобов’язати відповідача виплачувати на її користь кошти пов’язанні із додатковими витратами, що викликані особливими обставинами неповнолітньої ОСОБА_3 у розмірі 50% від суми фактично понесених витрат, по факту їх витрачання до досягнення дитиною повноліття, тобто до 07.01.2024 року, а у разі продовження навчання до досягнення 23-х років до 07.01.2029 року.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні, позов визнав частково та пояснив, що дійсно знаходився у зареєстрованому шлюбі з позивачкою, від шлюбу в них народився донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка мешкає разом з позивачкою. Також вказав, що з часу розірвання шлюбу, а саме з 2008 року він приймав безпосередню участь у матеріальному забезпеченні дитини, що підтверджується наданими по справі доказами. Питання про стягнення аліментів, як вказав відповідач, виникло у позивачки тільки з травня 2010 року у зв’язку із неприязненими відносинами, які склались між ними в результаті конфліктної ситуації. Станом до подання зазначеної позовної заяви до суду позивачка ОСОБА_1 до нього з такими вимогами не зверталась, оскільки як зазначив позивач він завжди допомагав дитині та ніколи він доньки не відмовлявся. З цих підстав, не заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_4 у частині сплати аліментів на утримання доньки у розмірі визначеному у позовній заяві з урахування діючого законодавства України, крім того не заперечував проти задоволення позову у частині стягнення з нього на користь позивачки суму додаткових витрат пов’язаних з лікуванням та розвитком дитини, виходячи із суми вказаної позивачкою у своїх поясненнях у судовому засіданні, а саме 50 % від 1 6000 гривень, у задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 просив суд відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Положення ст. 180 СК України, передбачають, що батьки зобов’язанні утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частина 3 ст. 181 СК України, передбачає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і або у твердій грошовій сумі.
Частиною 2 ст. 182 СК України передбачено, що розмір аліментів не може бути меншім ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Стаття 183 СК України, передбачає, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватись як аліменти на дитину, визначається судом.
Положення ст. 185 СК України, передбачають, що той з батьків, з якого присуджено стягнення аліментів на дитину зобов’язаний брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом). Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 191 СК України аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть до суду докази того, що він вжив заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв’язку із ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.
Зі змісту ст. 199 СК України вбачається, що обов’язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання виникає з часу продовження повнолітньою дитиною навчання, відповідно право на звернення із відповідним позовом до суду у разі невиконання одним з батьків зазначеного обов’язку виникає з часу продовження дитиною навчання.
Як встановлено судом, та не заперечувалось сторонами шлюб укладений між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було розірвано, про що 19 вересня 2008 року, було зроблено відповідний актовий запис за № 241 (прізвище після розірвання шлюбу ОСОБА_1), (а.с.9).
Від шлюбу є неповнолітня дитина, донька – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, актовий запис про народження № 63 від 24.01.2006 року згідно Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 24.01.2006 року (а.с. 10).
Неповнолітня дитина зареєстрована за місцем реєстрації позивачки у справі ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою від 01.07.2010 року (а.с. 11).
З 27 липня 2008 року по 30 січня 2009 року ОСОБА_3, 2006 р. н. відвідувала ОДНЗ «Ясла-Садок» № 58, вибула із закладу за заявою матері: ОСОБА_1, що підтверджується довідкою за № 11 від 18.10.2010 року (а.с. 52).
З лютого 2010 року неповнолітня ОСОБА_3, 2006 р.н. відвідує ОДНЗ «Ясла – Садок» № 52, розташований по вул. Дворянській в місті Одесі, сплату за харчування, господарські потреби, додаткові навчання проводила бабуся ОСОБА_3, ОСОБА_5, що підтверджується довідкою від 10.08.2010 року (а.с. 22).
Також судом було встановлено, сторонами у справі не заперечувалось, що дитинну було переведено до ОДНЗ «Ясла – Садок» № 52, розташованого по вул. Дворянській в місті Одесі за проханням бабусі ОСОБА_3, ОСОБА_5.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнанні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Так, сторонами у справі не заперечувалось, а отже не підлягає доказуванню, що позивачка ОСОБА_1 після розірвання шлюбу із відповідними вимогами до відповідача ОСОБА_2 щодо виплати аліментів до подання даної позовної заяви не зверталась, оскільки не вважала за необхідне та рахувала, що відповідач самостійно повинен був розуміти, що в нього є обов’язок по утриманню дитини.
Одночасно, судом було встановлено, що позивачка у справі була держателем розрахункової картки ПАТ «Перший Українській міжнародний Банк» щодо користування коштами з рахунку відкритого на ім’я ОСОБА_2 та згідно із Випискою по зазначеному рахунку, щодо руху коштів, ОСОБА_4 здійснювались операції із застосуванням даної картки в період з 29 січня 2009 року по 24 березня 2009 року (а.с. 41).
Доводи позивачки, що грошові кошти, які знімались нею із вищеназваного рахунку за вимогою ОСОБА_2 та були передані йому, судом до уваги не приймають, оскільки є недоведеними, крім того спростовуються зазначеною Випискою, згідно якою за допомогою даної карти здійснювались в т.ч. розрахунки (а.с. 41).
Крім того, у судовому засіданні сторонами не заперечувалось та підтверджено матеріалами справи (а.с. 42-45), що відповідач ОСОБА_2 приймав участь у забезпеченні дитини шляхом придбання одягу та взуття. До доводів позивачки, що зазначені речі було придбано ОСОБА_2 у якості подарунків, а тому дані факти не можуть враховуватись як прийняття відповідачем у часті у забезпеченні дитини, суд ставитися критично з огляду на положення ч. 2 ст. 181 СК України.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Позивачкою в порушення ч. 3 ст. 10 ЦПК України не надано до суду допустимих та належних доказів на підтвердження, того, що вона вживала заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не мала можливості їх одержати у зв’язку із ухиленням останнього від їх сплати.
За таких обставин, виходячи з положень ч. 2 ст. 191 СК України суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 у частині стягнення з відповідача на її користь заборгованості по сплаті аліментів за період з 19 вересня 2008 року по 05 липня 2010 року включно, у розмірі 13 436 грн. 00 коп.
Також, судом приймається до уваги, що аліменти, які позивачка ОСОБА_1 просить суд стягнути із відповідача ОСОБА_2 за минулий час з огляду на зміст ч. 2 ст. 191 ЦК України не є заборгованістю по сплаті аліментів.
Сторонами у справі також не заперечувалось, що в період з червня 2010 року по вересень 2010 року, включно відповідачем ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 переказувались грошові кошти у рахунок сплати аліментів, зазначені обставини крім того підтверджуються зібраними по справі доказами, а саме Квитанціями: № 7214 від 25.06.2010 року на суму - 500 грн. 00 коп., № 9936 від 11.08.2010 року на суму – 500 грн. 00 коп., № 1262 від 13.09.2010 року на суму - 500 грн. 00 коп. (а.с. 40).
Враховуючи встановлені судом обставини, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у частині стягнення аліментів, оскільки аліменти за період липень-вересень 2010 року відповідачем ОСОБА_2 сплачено на користь позивачки в повному обсязі, а тому підлягають стягненню з відповідача не з часу звернення до суду, а з 01 жовтня 2010 року у розмірі ј частини та крім того виходячи з вимог ч. 2 ст. 182 СК України в обсязі не меншому ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.
Відповідно до Довідки за № 260 від 04.10.2010 року неповнолітній ОСОБА_3, 2006 р.н. у 2009 році поставлено діагноз: плосковальгусна постановка стіп та у зв’язку із чим Рішенням ВКК за № 28/43 від 23.02.2010 року дитини надано висновок щодо необхідності виготовлення ортопедичного взуття та супінаторів на протезному заводі (а.с. 58).
Сторонами у справі у судовому засіданні визнанні обставини щодо необхідності додаткових витрат у зв’язку із придбанням вищеназваного взуття у розмірі 1 200 гривень, щорічно.
Згідно Довідки за № 91 від 05 жовтня 2010 року неповнолітня ОСОБА_3, 2006 р.н. відвідує заняття у вокально – естрадній студії Одеського міського палацу дитячої та юнацької творчості, та як визнано сторонами у справі у зв’язку із зазначеними обставинами у позивачки у справі виникають додаткові витрати пов’язанні із купівлею відповідних костюмів для виступів у розмірі 400 гривень на рік.
Таким чином, розмір додаткових витрат на рік у зв’язку із хворобою та необхідністю розвитку дитини ОСОБА_3, 2006 р.н. із розрахунку на рік складає суму у розмірі – 1 600 гривень 00 копійок.
Відповідно положень ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини.
Приймаючи до уваги вищеназвані обставини, виходячи з рівності прав та обов’язків батьків щодо дитини, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача на її користь суми додаткових витрат тільки у частині стягнення з відповідача 50 % додаткових витрат у розмірі 1 600 гривень, щомісячно.
Судові витрати підлягають стягненою у порядку положень ст. 88 ЦПК України.
Керуючись ст. 141, ст.ст. 180 – 185, ст. ст. 191, 199 СК України, ст.ст. 10, 11, 61, 88, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 – про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та додаткових витрат у зв’язку із хворобою дитини та її розвитком - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 уродженця м. Нєвєльськ, Сахалінської області, РФ, проживає: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженки міста Одеса, Україна, зареєстрована: АДРЕСА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів щомісячного заробітку ОСОБА_2, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 01 жовтня 2010 року і до повноліття ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто до 07 січня 2024 року.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 уродженця м. Нєвєльськ, Сахалінської області, РФ, проживає: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженки міста Одеса, Україна, зареєстрована: АДРЕСА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 додаткові витрати у зв’язку з хворобою та розвитком дитини у розмірі 67 гривень 00 копійок щомісячно, з урахуванням індексації, починаючи з 15 липня 2010 року і повноліття ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто до 07 січня 2024 року.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь держави суму судового збору у розмірі 51 гривні 00 копійок та 120 гривень 00 копійок витрат з інформаційно – технічного забезпечення розгляду справи, а всього суму судових витрат у розмірі 171 гривні 00 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_6 - відмовити.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржене до судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення через Суворовський районний суд м. Одеси.
Суддя: